Перших осіб багатьох церков змушують прославляти «покращення», яке вже настало – релігієзнавець

Гості «Вашої Свободи»: речник УПЦ (МП), протоієрей Георгій Коваленко та релігієзнавець Віктор Єленський.

Інна Кузнецова: Однією з основних тенденцій цьогорічних виборів є залучення до передвиборчої агітації церкви, священиків. Надзвичайно багато політиків-мажоритарників у виборчому процесі залучають священиків. Чи вплине це на виборчий процес?

На сайті УПЦ МП з’явилося розпорядження Блаженнішого митрополита Володимира, в якому митрополит нагадує духовенству про неможливість політичної агітації у храмах і монастирях УПЦ. А ще перед цим, улітку, синоди всіх основних церков звернулися до парафіян своїх з тим, щоб вони голосували чесно, правильно і так далі.

Що ж відбувається насправді?

Георгій Коваленко: Мені здається, що все ж таки не можна казати, що в цю передвиборчу кампанію якимось особливим чином залучають церкву. Навпаки, мені здається, що поступово цей інтерес кандидатів до агітації в храмах спадає.

З іншого боку, є певна активність і віруючих у тому числі, які повідомляють про факти чи тієї чи іншої агітації чи інших форм залучення духовенства до передвиборчих процесів. І тому блаженніший вкотре розпорядженням своїм нагадав, що це неможливо, перерахував і всі офіційні документи церкви з цього приводу. Вони були і в 1990-их роках, і в 2007-у, і в 2011-у, і в 2012 році.

– Тут, очевидно, треба нагадати, що оце розпорядження митрополита з’явилося після того, як в інтернеті з’явилася листівка, де святий отець агітував, був довіреною особою одного з кандидатів у народні депутати по місту Києву.

Георгій Коваленко: Можна і так сказати, що це одна з причин. Це не головна причина. Тобто, є запит і з боку кандидатів, і з боку віруючих, і з боку духовенства.

І митрополит знову нагадав, благословив в усіх храмах прочитати ще раз звернення Священного Синоду літнє до всіх вірних УПЦ, так само закликав і кандидатів з віруючими не агітувати в храмах і на території храмів. І нагадав, що до порушників можуть бути застосовані церковно-канонічні...

– Які саме?

Георгій Коваленко: У нас є багато церковних заборон.

– Щоб парафіяни знали.

Георгій Коваленко: Є і позбавлення посади настоятеля, певні нагороди церковні можуть бути зняті. Взагалі для віруючої людини доганою є і совість, коли до неї звертаються і коли нагадають, і коли говорить про це архієрей. Тому його слова – це слова перш за все до сумління, до совісті.

У церкви немає спеціальних служб, які мають щось там відслідковувати чи карати подібно до судів чи інших спеціальних служб, які є в державі. Тому церква – це вільне об’єднання людей. Так само і покарання має бути церковним.

Тому що, якщо говорити про отця Всеволода, то це людина, яка в сані. Тоді коли мені було 8 років, він уже був священиком. Він старший від моїх батьків. А Ольгінська парафія – це парафія, де дуже велика просвітницька діяльність, де благодійна діяльність.

– Тобто, Ви хочете сказати, що це кандидати використовують священиків, може, старшого віку з якоюсь своєю метою?

Георгій Коваленко: Може, й так. Радять. Можливо, радники, які є.

Тобто, церква в особі блаженнішого ще раз нагадала, що церква поза політичним процесом, агітація неможлива в церквах. Але церковні люди можуть і мають право брати участь як у виборах, так і голосувати чи висуватися кандидатами.

– Пане Єленський, отець Георгій сказав, що у цих виборах менше використовується церква кандидатами у депутати чи політичними силами. Можливо, політичними силами і менше. Але кандидати у депутати у зв’язку з тим, що відбулося повернення до мажоритарних округів, і на окремих округах якраз і використовують церкву, чи там відбувається взаємовикористання. Це така відмінність цих виборів, так?

Віктор Єленський: Відмінність цих виборів полягає у тому, що на всіх учасників цих виборів здійснюється колосальний тиск, у тому числі на священнослужителів і на священноначалля церков. Чинна влада тисне абсолютно на всіх: на вчителів, на лікарів, на бюджетників, у тому числі на священнослужителів.

Я знаю, що на перших осіб багатьох церков чинився справжній тиск для того, щоб вони так або інакше прославили «покращення», яке вже настало прямо зараз. І я вважаю, що на цих виборах абсолютна, переважна більшість першоієрархів, керівників релігійних організацій, поводяться дуже і дуже достойно.

Але, звичайно… Ну, уявіть собі український такий пейзаж. От є якийсь район чи два, чи три райони, де є головний якийсь місцевий барон. Він реально залякує вчителів, він реально залякує працівників бюджетної сфери. Від нього практично все залежить.

– Таким чином він залякує і священиків?

Віктор Єленський: Священик теж від нього залежить. Парафіяни цього священика від нього залежать. Від нього залежить, чи буде у цього священика, умовно кажучи, побудована недільна школа, про яку він мріє вже кілька років. В обмін той вимагає, щоб той про нього казав добрі речі, щоб він його прославляв, співав йому «Многії літа» і так далі. Всі ці реалії, ті реалії, про які Ви, очевидно, читали в романах латиноамериканських авторів 1950-1960 років, все це нинішня Україна.

– На мережу «Фейсбук» нам пишуть, щоб запитати, як виконується вимога блаженнішого стосовно заборони агітації в храмах?

Я пропоную послухати архієпископа Рівненського і Острозького Варфоломія.

Архієпископ Варфоломій: Для доброго діла, щоб вони пішли, тут, для нашої області. То я думаю, що наш народ, який бачить труди ваші, ваші заслуги перед церквою, підтримає вас, коли прийде такий час.

Ну, і полагатиме надію, що, ставши депутатом, ви не будете забувати цей храм, бо тут ще дуже і дуже багато роботи.

– От це підпадає під те, проти чого виступав митрополит і Синод?

Георгій Коваленко: Я думаю, що це мають все ж таки фахівці дати. Все ж таки тут більш така вишукана мова. Хоча я гадаю, що все ж таки не мають священнослужителі говорити ані про депутатство, ані про якийсь вибір.

Віктор Єленський: Достатньо було пообіцяти йому Царство Небесне.

Георгій Коваленко: Так. Але, з іншого боку, церква незалежно від того, передвиборча у нас кампанія чи ні, має дякувати тим людям, які добрі справи роблять.

До речі, сьогоднішнє розпорядження блаженнішого закінчується словами: «Нехай про добрих людей свідчать добрі справи і християнський спосіб життя». Тобто, для того, щоб люди побачили добру людину, людина має не прапорці роздавати і не листівки клеїти, а дійсно робити добрі справи. І церква буде дякувати за це, незалежно від того, чи передвиборча у нас кампанія, чи ні.

Але все ж таки зустрічі зі священнослужителями, заклики за когось голосувати чи обирати правильно не мають лунати.

Віктор Єленський: Я хочу нагадати, що митрополит Володимир покликається у тому числі і на цивільне законодавство. Тобто, він покликається на ст. 5 закону «Про свободу совісті та релігійні організації», де чітко написано, що релігійні організації не агітують, не ведуть агітації, не фінансують і не висувають кандидатів в органи влади. Це перше.

Друге. Очевидно, що церква на відміну від секти не може бути поза політикою. Вона об’єднує дуже велику кількість людей і має цим людям сказати, де є правда, а де є неправда, де є зло і де є добро. Вона просто не має права від цього відсторонитися.

Якщо, наприклад, ієрархи або священики говорять, що, люди, ми не можемо підтримувати тих людей, які крадуть, ми не можемо підтримувати тих людей, які закликають, умовно, до переривання вагітності, ми не можемо за тих людей, які наживаються і так далі на ваших бідах, які довели вас до такого стану, чи щось інше, то це нормально. У цьому сенсі далеко не в усіх країнах є такі положення закону, які є в українському законодавстві.

Мені особисто дуже подобається система, яка існує в Америці. Там дуже мало є проблем, на які американські суди не звертали б своєї уваги, у тому числі і на цю. Отже, встановлено, що священик, проповідник може закликати своїх вірних голосувати за такі-то цінності або не голосувати за такі-то цінності.

Коли ця людина говорить, що ми не можемо голосувати за тих, хто, умовно кажучи, зменшує кількість робочих місць, але коли він каже, що тому ми повинні голосувати, умовно кажучи, за Обаму, чи за Ромні, він тоді просто підпадає під інший закон. З його організації знімається статус неприбуткової, і він потрапляє під політичний лобізм. От і все.

– Так Київський патріарх Філарет закликав підтримувати лише тих кандидатів, які захищають українську мову.

Віктор Єленський: Я, наприклад, тут не бачу порушення закону. Так само багато ієрархів ставлять ті орієнтири, в яких їхні вірні мають орієнтуватися при виборах. Це по-перше.

По-друге, соціологи вважають, що десь 10-10,5% населення орієнтується. Вони говорять, що так, ми зважаємо на те, що нам кажуть у церкві, коли робимо свій політичний вибір. Це нормально.

Але насправді, я думаю, таких людей більше, тому що церква в особливий спосіб формує свідомість.

– Очевидно, в селах таких людей більше. Я хочу запропонувати вам послухати парафіянку однієї із церков у Львівські області. Її звати Галина.

Галина: У тій церкві, що я ходжу, а це Львівська область, наш отець агітує за одного із кандидатів у депутати. Після служби Божої співати «Многая літа» нібито за пожертви, які він складає на церкву.

Чому наш священик зайняв таку позицію? Напевне, зокрема через те, що цей кандидат у депутати возив нашого отця і також отців з сусідніх сил за кордон на екскурсію по святих місцях. І про це говорили. Цей кандидат у депутати також пожертвував на одну з церков 300 тисяч на її реставрацію, про що він пише у свої газеті, які розповсюджує.

– Те, що парафіянка каже правду, підтвердить священик іншої конфесії у тому ж таки селі. Пряма мова отця Богдана.

Отець Богдан: По-перше, поїздка відбувалася рік тому часу. Це був вересень минулого року. Це ще було далеко до виборів. І то нічого з виборами не мало.

Ви розумієте, що таке є для священика побувати у Святій землі? Бували священників багато і різних конфесій. Ніхто ні до чого не зобов’язував, і на сьогоднішній день ніхто нічого не зобов’язує.

Тому я вдячний, що він, до прикладу, зробив нам таку поїздку, витратив чоловік гроші на такі поїздки для своїх працівників. Там і миряни літали. Ми вдячні йому. А чим ми йому більше може помогти?

Георгій Коваленко: Це західноукраїнська традиція, коли після служби співають «Многії літа».

– Але при цій всій традиції все це село планує голосувати саме за цього кандидата. І там, як Ви то казали, місцевий олігарх.

Віктор Єленський: Бачите, я сам говорив з одним таким священиком саме у Львівській області. Він каже, що до мене дуже часто звертаються люди і питають мене, як голосувати. Там, звичайно, люди налаштовані голосувати за опозицію. Я їм кажу: ви, звичайно, голосуйте за опозицію, але в мажоритарному нашому окрузі голосуйте за пана такого-то, тому що пан такий-то зробив те і те для нашої церкви і так далі. І він дуже невтішний, що люди не дуже схиляються до цього кандидата. Але він мені чесно сказав, що я їм раджу так, коли вони до мене звертаються.

– Тут теж ідеться про визначеного кандидата. Ми добре знаємо ім’я цього кандидата. Але ми не кажемо, щоб не порушувати його права і закон про вибори.

Віктор Єленський: Так.

– Наші дописувачі у мережі «Фейсбук» питають: «А що, може впливати церква на результати виборів?». Ну так, наївно.

Ну, може, звичайно.

Георгій Коваленко: Але не ставить собі таке за мету.

Більше того, я ж кажу, у нас навіть є сформована політична позиція. Вона записана у Святому Письмі. Є заповіді Божі. Їх треба виконувати. Це наша позиція. Більш того, це заповіді, вони досить політичні. Не вбивай, не кради, не бреши, не перелюбствуй, шануй батька та матір, не заздри. Це остання. Це також треба людям нагадувати.

І ще Господь у Нагорній проповіді казав: «Блаженні миротворці». І тому я думаю, що от якраз миротворчість – це якраз та позиція, на якій стоїть церква і закликаю усіх віруючих політиків до цього.

Але, з іншого боку, мені здається, що все ж таки справа політиків – займатися політикою, справа державних службовців – займатися державною політикою, справа бізнесменів – займатися бізнесом, а справа священнослужителів – проповідувати Царство Небесне, проповідувати Христа. І кожен із нас має займатися своєю справою.

– Пане Єленський, в Україні багато церков. Яким чином конкуренція між церквами може вплинути на результати виборів? Одні десь там, навіть попри заборону Священного Синоду, щось кажуть, інші не кажуть. Але як це може вплинути?

Віктор Єленський: Припустимо, 1994 рік, коли відбуваються перші такі вже справжні конкурентні вибори. І раптом пошукачі депутатських мандатів з’ясовують (вони про це не знали), що поруч з ними у цьому суспільстві існує якась організація, якій дана харизма згори, яка має століттями чи тисячоліттями відпрацьований механізм впливу на свідомість людей, яка вміє дуже і дуже складні речі говорити просто, і ці прості речі у товщу народної, так би мовити, свідомості проводити.

Ці пошукачі читають у газетах про те, що на Великдень зібралося в храмах України там 9, 10, 12 мільйонів людей, і приходять від цього в раж, що називається. Вони розуміють, що це може стати такою «машиною для видобуття голосів», і починають апелювати до церкви, починають, як казали колись комсомольці, «рєшать вапроси». Вони звертаються, питають: що вам треба? А тут у вас щось тріснуло. А от вам треба баню якусь нову. І починають, як вони кажуть, з церквою працювати.

А церква тільки що вийшла з того, що називається «комуністичним полоном». Вона масово відкриває храми. Храми немає на що будувати. Викладати викладачам. Немає чого платити. Семінаристів немає чим годувати. І так далі. Парафіяни бідні. Те, що в кружку кидають, то цього не вистачає ні на що абсолютно. І вони знаходять якийсь, сказати б, консенсус.

Потім дуже прикметно, що комуністи, які не мали абсолютно ніякої гадки про те, що вони будуть співпрацювати з церквою, раптом отримують колосальний смак. Комуніст Симоненко стає захисником «канонічєского парвославія», отримує ордени, всюди розповідає, як він буде боротися за «канонічне» православ’я і нищити неканонічних і уніатів, і так далі. І отут зчепився отакий вузол релігійно-політичний, «нарив», я навіть сказав би, який прорвало в 2004 році.

І після 2004 року Митрополит Київський і всієї України Володимир заявив, що, очевидно, ми занадто в це діло влізли. Він прямо так і сказав: очевидно, нам треба було б менше лізти в цей партійний процес. Не політичний. Бо правильно отець Георгій сказав, що політика – це і аборти, і шкільні молитви, і справедливість до політв’язнів. А партійне – це боротьба між партіями. І тоді почалися якісь інші процеси. І тоді почалися заяви і розпорядження до священиків: у цю партійну боротьбу не лізти! Тому що це дуже небезпечно, коли релігійний поділ перетворюється ще й у релігійно-політичний.

– Добре. Але я запитую стосовно конкуренції між церквами, а не в політичному сенсі? Як конкуренція між церквами може вплинути?

Віктор Єленський: Конкуренція між церквами, які існують в Україні, впливає на все. Вона впливає на громадське життя, вона впливає, звичайно, на політичне життя. І дуже часто ці лінії поділу виявляються дуже очевидними.

Але, наприклад, УПЦ, яку звинувачували довгий час у такій промосковській і проросійській і, якщо хочете, прорегіональній позиції, об’єднує дуже різних людей. І саме митрополит Володимир є якби гарантом балансу цих сил.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухачка: Шановні гості, скажіть, будь ласка, як розцінюється те, на ваш погляд, що Президент України цілує руки московським попам? Дякую за чесну відповідь!

Георгій Коваленко: Президент України є віруючою людиною. І мені дуже подобається, що, на відміну від політиків до нього, він (Президент Янукович – ред.) не приховує свою належність до певної церкви. Кожна людина, включаючи всіх політиків, має належати до певної церкви і у свою церкву ходити молитися.

Буде у нас Президент представником іншої церкви, віруючий реальний, я думаю, що він буде чинити так само: буде ходити до своєї церкви, вклонятися святиням і брати благословення у ієрархів.

Тут «московського» немає. Вибачте, релігійний контекст – не політичний. І треба релігійні дії людини, у тому числі і Президента, оцінювати з релігійної точки зору, а не з політичної. Тому що політика і тут з’являється.

Знаєте, іноді, коли ми дуже прискіпливо хочемо знайти політику в словах, її можна знайти у словах будь-якої людини на будь-яку тему. Все ж таки у словах церковних людей треба шукати релігійний сенс.

Віктор Єленський: Справа в тім, що, звичайно, Президент України, як і будь-яка людина, може і, можливо, повинен мати свої релігійні переконання і не приховувати їх. Але коли Президент при виконанні своїх службових обов’язків, я думаю, що було б неправильно, коли він демонструє свою прихильність до одних і нехіть, сказати б, до інших.

Відомо, що Дух дихає, де хоче, а не тільки там, де стоять телекамери. Якщо він хоче молитися в церкві, яку він вважає правильною, він заходить у цю церкву і молиться там. Зовсім не обов’язково тягнути туди почт, тягнути туди камери, тягнути туди половину адміністрації, Кабмін і всіх інших, які заважають потім парафіянам молитися.

– Учора я читала одне з інтерв’ю Любомира Гузара. Хотілося б прочитати це для слухачів. У нього запитували якраз про вибори.

«Нехай кожен дуже добре подумає, бо пролізти до Ради, то він пролізе, але потім доведеться відповідати. І не перед людьми, а перед Богом.

Ті ж, хто має обирати (тобто, це до виборців звернення), теж нехай думають. Люди обирали б значно відповідальніше, якби самі краще працювали, якби добре розуміли себе самих і те, чим є можливість розбудовувати за допомогою виборів свою державність, своє суспільство.

Чому так багато фальсифікацій на виборах? Бо люди не заставляються над певними речами».

Думайте.