Кожен мільйон тонн вугілля забирає на Луганщині одне життя

Луганськ – Щороку Луганщина видобуває 27 мільйонів тонн вугілля. При цьому шахтарська праця залишається однією з найнебезпечніших у регіоні. Цього року в Луганській області на виробництві загинуло 40 людей, з них понад половина – це гірники. Кожен один мільйон тонн вугілля в області забирає одне життя.

За останні вісім місяців на вугільних підприємствах області смертельно травмувалися 25 шахтарів, що на 28 людей менше, ніж за аналогічний період торік. Щоправда, минулого року на Луганщині сталася масштабна аварія на шахті Суходільська-Східна приватного підприємства «Краснодонвугілля». Тоді загинуло якраз 28 шахтарів. Якщо не брати до увагу цю трагедію, кількість смертельних випадків залишається стабільною.

У гонитві за тоннами

Нерідко, як зізнаються гірники, їм доводиться приховувати свої виробничі травми під виглядом побутових. Таким чином керівники шахти уникають покарання, а статистика травматизму покращується. Про це Радіо Свобода розповів шахтар Володимир. Він працює на одній із шахт умісті Ровеньки.

«У людини відірвало палець… Ось у мене є знайомий. Прийшов з відірваним пальцем і скаржиться: примушують оформлювати як побутову травму. Якщо дрібні травми, якщо людина сильно не покалічена – все це приховується, примушують оформлювати побутові травми або ж можуть звільнити», – каже Володимир.

За його словами, зараз на копальнях у Ровеньках не вистачає працівників. Щоб зекономити фонд оплати праці, людей звільняють за найменшу провинність, каже шахтар. Водночас плани з видобутку ніхто не скасовував.

«Це гонитва за видобутком. За будь-яку ціну – чим більше, тим краще», – стверджує Володимир. «По-друге, зараз не вистачає робітничих кадрів. Люди працюють у дві зміни, їм відмічають одну зміну. Затримуються часто, перевтомлюються, припиняють слідкувати за технікою безпеки. Якщо взяти Ровеньки, на кожній ділянці однієї третьої, однієї четвертої людей не вистачає», – додає він.

Найкращі шахти віддають у приватні руки

Ровенківські копальні належать до об’єднання «Ровенькиантарцит». Минулого року його разом зі ще одним флагманом вугільної промисловості – «Свердловантрацит» – держава віддала у концесію на 49 років Донецькій паливно-енергетичній компанії, яка входить до структур мільярдера Ріната Ахметова.

У прес-службі ДПЕК «Ровенькиантарцит» так і не знайшли час, щоб прокоментувати ситуацію із охороною праці на підприємстві. Натомість начальник обласного управління промисловості Дмитро Дрожжин запевнив, що на цих підприємствах дуже уважно стежать за дотриманням усіх правил безпеки.

«Дуже велику вагу приділяють техніці безпеки на цих підприємства. Причому, повірте, ми це знаємо не за чутками, особисто керівник компанії ДПЕК розглядає всі випадки, які пов’язані з виробничим травматизмом. І на цих підприємствах, і на підприємстві «Краснодонвугілля», яке вже шість років у приватних руках, всі заходи проводяться належним чином», – зазначає Дмитро Дрожжин.

Потрібно міняти систему оплати праці?

Водночас голова незалежної профспілки гірників шахти «Никанор-Нова» держпідприємства «Луганськвугілля» Микола Козюберда вважає, що на українських шахтах потрібно запровадити погодинну оплату праці. За словами профспілкового лідера, він знає чимало прикладів, коли шахтарі для виконання плану були змушені порушувати правила безпеки.

«У польських, німецьких шахтарів погодинна оплата праці. Якщо є загроза життя, то вони відмовляються від роботи. Вони знають, що їм буде та сама зарплата. У нас же опустився в шахту, не зробив план – отримаєш дві третини ставки. Винесуть догану, що ти не виконав наряд в умовах, коли була загроза життю. Зроблять попередження і завтра тебе звільнять», – розповів Микола Козюберда.

Про погодинну оплату праці говорять уже не перший рік. У 2008 році навіть проводили такий експеримент, однак далі експерименту справа так і не пішла.