Цього тижня у ЗМІ знову з’явилися повідомлення про кінець світу. Відповідний прогноз нібито зробили у NASA: 22 вересня внаслідок потужних спалахів на Сонці на Землі вийдуть з ладу всі енергосистеми. Радіо Свобода вирішило з’ясувати, про що розповідали в NASA, а заодно оглянути й кілька нових наукових досліджень, представлених цього тижня.
Пишучи про ймовірний кінець світу цього тижня, ЗМІ посилаються на доповідь NASA під назвою «Загрози космічної погоди: соціальні й економічні наслідки». Її опублікували у 2008 році: тоді фахівці американського космічного агентства спрогнозували, що 21 вересня 2012 року на Сонці буде кілька спалахів, внаслідок яких світило викине у космос велику кількість газу, який фактично розжарить космічну атмосферу.
На Землі наслідки нібито відчують 22 вересня, коли розпочнеться геомагнітна буря. Попервах люди помітять лише яскраве свічення на небосхилі, однак пізніше з ладу почнуть виходити всі енергосистеми. Саме про такий кінець світу написали ЗМІ з посиланням на NASA: без зіткнення з величезним астероїдом, без землетрусів чи повеней – катастрофічні наслідки полягатимуть у соціальному й економічному колапсі через відключення енергосистем.
Водночас, як свідчать останні дані агенцій, що відстежують космічну погоду, до 23 вересня сонячна активність зберігатиметься на стабільно низькому рівні. Востаннє серйозний спалах на Сонці фахівці задокументували 1 вересня, відтоді чогось ризикованого для землян на світилі не бачили.
Сайт NASA цього тижня також ніяк не згадує свою доповідь чотирирічної давнини. Американське космічне агентство нині прощається з шатлом Endeavour, програму запуску якого згорнули минулого року – цьому і присвятили найбільшу увагу.
Водночас в одній зі статей ідеться про те, що астрофізики NASA продовжують дослідження активності у сонячній короні – зовнішній атмосфері світила нашої системи. «Ми не знаємо напевно, що спричиняє корональні викиди маси», – каже вчений із NASA Террі Кучера. «Ми намагаємося збагнути, як вони формуються, ще до безпосереднього виверження з атмосфери, адже тоді ми зможемо навіть прогнозувати чергові викиди», – додає він.
За словами науковця, необхідно знати щонайменше три параметри порожнин, із яких ці викиди відбуваються, – їхню форму, щільність і температуру. Знаючи морфологію цих порожнин, можна зрозуміти, що реально відбувається на Сонці і в його атмосфері під час викидів, які часто мають вплив на земні енергосистеми.
«Коли ви бачите якісь контури на сонячній атмосфері, вони не випадкові. Вони розповідають нам щось про походження магнітного поля, яке їх сформувало. Розуміння цього магнітного поля може допомогти нам зрозуміти, що відбувається у самому серці всіх цих викидів на Сонці», – зазначає астрофізик Сара Ґібсон.
Разом із Кучерою та іншими колегами, Ґібсон є авторкою трьох доповідей NASA про активність у сонячній короні. Їхні дослідження тривають – вчені щодня фіксують те, що відбувається на Сонці, щоб мати якнайбільше даних для зіставлення. І про кінець світу через сонячні бурі поки не йдеться.
Ген плямистості розкриває таємниці котячих
Донині гени, які відповідають за різний окрас сімейства котячих, залишалися для вчених загадкою. Однак дослідження, презентоване цього тижня у журналі Science, дещо відкриває завісу у цьому питанні. Міжнародна група вчених з’ясувала, що ген Taqpep є загальним перемикачем форми малюнка на шкурі багатьох видів кішок: нормальна версія цього гена приводить до появи тигрових смужок, а мутантна – леопардових плям.
Ген плямистості дослідникам вдалося виявити після порівняння ДНК диких кішок із плямистим і смугастим окрасом. Донині Taqpep був невідомий. З’ясувалося, що він кодує специфічний трансмембранний фермент.
Сам Taqpep не бере особливої участі у забарвленні плям – за це відповідає ген Edn3. Взаємодія його з геном Taqpep визначає окрас тварини, адже останній контролює розташування темних і світлих зон.
Для того, щоб краще зрозуміти кооперацію Edn3 і Taqpep, вчені звернулися до ембріонального розвитку кішки. Вони виявили, що рівень білка Taqpep зростає у плоді протягом всього терміну вагітності, тоді як Edn3 долучається десь на сьомому тижні, коли у зародка з’являються перші ознаки шерсті. Taqpep створює схему, малюнок, який потім розфарбовує ген Edn3.
Вчені також дійшли висновку, що Taqpep ще бере участь у кодуванні рецепторів, від яких залежить виявлення у клітині вірусів. Тож можливо, що мутації за допомогою Taqpep допомагають кішкам справлятися з інфекціями.
Науково доведено: люди непостійні у своїх міркуваннях
«Людей можна обдурити, змінюючи їхню точку зору у морально-етичних питаннях. Вони можуть навіть почати наводити аргументи на захист того, що насправді не мали на увазі», – пише цього тижня журнал Nature, розповідаючи про дослідження шведських учених.
Група вчених на чолі з Ларсом Голлом із Лундського університету залучили до дослідження 160 волонтерів. Вони мали заповнити анкету обсягом у дві сторінки. Запитання були різнопланові: від ставлення до проституції і аж до ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Фішка опитування полягала у тому, що воно містило «фокус»: перелік із твердженнями, поруч із якими були варіанти відповідей, був прикріплений на список із протилежними твердженнями. Коли учасник опитування перегортав сторінку, верхні твердження приклеювалися на протилежну сторону папки. Після того, як респондент повертався до першої сторінки, він бачив свої відповіді, однак запитання до них були іншими (детальніше процес експерименту можна побачити на відео).
Потім учасників експерименту просили пояснити, чому вони відповіли так чи інакше на наявні твердження. Під час дослідження вчені з’ясували, що більшість респондентів почали захищати свої відповіді, хоч вони насправді суперечили їхній реальній точці зору: половина респондентів не помітила в анкеті ніякої зміни.
«Ми не мали на меті якось обдурити респондентів. Результати дослідження показують, наскільки гнучкими можуть бути люди у своїх судженнях», – каже Ларс Голл.
Разом із колегами Голл вважає, що результати їхньої роботи порушили питання репрезентативності анкет, заповнених під час соціологічних досліджень.
Пишучи про ймовірний кінець світу цього тижня, ЗМІ посилаються на доповідь NASA під назвою «Загрози космічної погоди: соціальні й економічні наслідки». Її опублікували у 2008 році: тоді фахівці американського космічного агентства спрогнозували, що 21 вересня 2012 року на Сонці буде кілька спалахів, внаслідок яких світило викине у космос велику кількість газу, який фактично розжарить космічну атмосферу.
На Землі наслідки нібито відчують 22 вересня, коли розпочнеться геомагнітна буря. Попервах люди помітять лише яскраве свічення на небосхилі, однак пізніше з ладу почнуть виходити всі енергосистеми. Саме про такий кінець світу написали ЗМІ з посиланням на NASA: без зіткнення з величезним астероїдом, без землетрусів чи повеней – катастрофічні наслідки полягатимуть у соціальному й економічному колапсі через відключення енергосистем.
Водночас, як свідчать останні дані агенцій, що відстежують космічну погоду, до 23 вересня сонячна активність зберігатиметься на стабільно низькому рівні. Востаннє серйозний спалах на Сонці фахівці задокументували 1 вересня, відтоді чогось ризикованого для землян на світилі не бачили.
Сайт NASA цього тижня також ніяк не згадує свою доповідь чотирирічної давнини. Американське космічне агентство нині прощається з шатлом Endeavour, програму запуску якого згорнули минулого року – цьому і присвятили найбільшу увагу.
Водночас в одній зі статей ідеться про те, що астрофізики NASA продовжують дослідження активності у сонячній короні – зовнішній атмосфері світила нашої системи. «Ми не знаємо напевно, що спричиняє корональні викиди маси», – каже вчений із NASA Террі Кучера. «Ми намагаємося збагнути, як вони формуються, ще до безпосереднього виверження з атмосфери, адже тоді ми зможемо навіть прогнозувати чергові викиди», – додає він.
За словами науковця, необхідно знати щонайменше три параметри порожнин, із яких ці викиди відбуваються, – їхню форму, щільність і температуру. Знаючи морфологію цих порожнин, можна зрозуміти, що реально відбувається на Сонці і в його атмосфері під час викидів, які часто мають вплив на земні енергосистеми.
«Коли ви бачите якісь контури на сонячній атмосфері, вони не випадкові. Вони розповідають нам щось про походження магнітного поля, яке їх сформувало. Розуміння цього магнітного поля може допомогти нам зрозуміти, що відбувається у самому серці всіх цих викидів на Сонці», – зазначає астрофізик Сара Ґібсон.
Разом із Кучерою та іншими колегами, Ґібсон є авторкою трьох доповідей NASA про активність у сонячній короні. Їхні дослідження тривають – вчені щодня фіксують те, що відбувається на Сонці, щоб мати якнайбільше даних для зіставлення. І про кінець світу через сонячні бурі поки не йдеться.
Ген плямистості розкриває таємниці котячих
Донині гени, які відповідають за різний окрас сімейства котячих, залишалися для вчених загадкою. Однак дослідження, презентоване цього тижня у журналі Science, дещо відкриває завісу у цьому питанні. Міжнародна група вчених з’ясувала, що ген Taqpep є загальним перемикачем форми малюнка на шкурі багатьох видів кішок: нормальна версія цього гена приводить до появи тигрових смужок, а мутантна – леопардових плям.
Ген плямистості дослідникам вдалося виявити після порівняння ДНК диких кішок із плямистим і смугастим окрасом. Донині Taqpep був невідомий. З’ясувалося, що він кодує специфічний трансмембранний фермент.
Сам Taqpep не бере особливої участі у забарвленні плям – за це відповідає ген Edn3. Взаємодія його з геном Taqpep визначає окрас тварини, адже останній контролює розташування темних і світлих зон.
Для того, щоб краще зрозуміти кооперацію Edn3 і Taqpep, вчені звернулися до ембріонального розвитку кішки. Вони виявили, що рівень білка Taqpep зростає у плоді протягом всього терміну вагітності, тоді як Edn3 долучається десь на сьомому тижні, коли у зародка з’являються перші ознаки шерсті. Taqpep створює схему, малюнок, який потім розфарбовує ген Edn3.
Вчені також дійшли висновку, що Taqpep ще бере участь у кодуванні рецепторів, від яких залежить виявлення у клітині вірусів. Тож можливо, що мутації за допомогою Taqpep допомагають кішкам справлятися з інфекціями.
Науково доведено: люди непостійні у своїх міркуваннях
«Людей можна обдурити, змінюючи їхню точку зору у морально-етичних питаннях. Вони можуть навіть почати наводити аргументи на захист того, що насправді не мали на увазі», – пише цього тижня журнал Nature, розповідаючи про дослідження шведських учених.
Група вчених на чолі з Ларсом Голлом із Лундського університету залучили до дослідження 160 волонтерів. Вони мали заповнити анкету обсягом у дві сторінки. Запитання були різнопланові: від ставлення до проституції і аж до ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Фішка опитування полягала у тому, що воно містило «фокус»: перелік із твердженнями, поруч із якими були варіанти відповідей, був прикріплений на список із протилежними твердженнями. Коли учасник опитування перегортав сторінку, верхні твердження приклеювалися на протилежну сторону папки. Після того, як респондент повертався до першої сторінки, він бачив свої відповіді, однак запитання до них були іншими (детальніше процес експерименту можна побачити на відео).
Потім учасників експерименту просили пояснити, чому вони відповіли так чи інакше на наявні твердження. Під час дослідження вчені з’ясували, що більшість респондентів почали захищати свої відповіді, хоч вони насправді суперечили їхній реальній точці зору: половина респондентів не помітила в анкеті ніякої зміни.
«Ми не мали на меті якось обдурити респондентів. Результати дослідження показують, наскільки гнучкими можуть бути люди у своїх судженнях», – каже Ларс Голл.
Разом із колегами Голл вважає, що результати їхньої роботи порушили питання репрезентативності анкет, заповнених під час соціологічних досліджень.
