Чи заведе «євродорога» до європейських доріг (ФОТО, ВІДЕО)

Рівне – Рівняни тепер знають, якими мають бути дороги, бо їздять автотрасами Київ-Ягодин і Київ-Чоп, зробленими напередодні Євро-2012. Тим більше вражає контраст між трасою та шляхами місцевого значення. По них, як і раніше, їздити складно.

Дорожні проблеми на Рівненщині розпочалися з 4 грудня 1939 року, коли на мапі Радянської України з’явилася «Ровенська область». Дістатися на північ новоутвореної адміністративної одиниці було проблемно як радянським комісарам, так і згодом представникам рейхскомісаріату «Україна», центром якого Гітлер визначив Рівне. То був час, коли поліщуки дякували усім попереднім владам за відсутність доріг.

Із тих часів і донині прохідними були центральні шляхи, а найбільш захаращеними – поліські. Однак і центральні дороги Рівненщини, ще 5 років тому славні ямковими ремонтами, відлякували заїжджих європейців. Нині водії автотраси Рівне-Чернівці відзначають, що відрізок від Рівного до Дубна є найліпшим. Буковинець Семен Горностай часто приїжджає в Рівне до родини і каже, що віднедавна заздрить рівнянам.

– Їдеш – відпочиваєш… Бо це київська траса, а окремі від Києва – це вже не дороги. Хто приймав Євро, то й дороги хороші. А з Дубна на Чернівці – дорога жахлива. Її майже немає.

– І де найгірше?

– Від Тернополя до Чернівців. Яма на ямі. Шарові треба міняти, амортизатори б’ються. А як із Чернівців на Молдавію йти – там теж трасу зробили хорошу.

У кожен кілометр цієї автотраси під Рівним зарито близько двох мільйонів гривень. Відкривати її приїжджала тодішня Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. За два роки експлуатації ділянка Рівне-Дубно, як стверджують фахівці, не просіла ні на міліметр. Роботи виконувала італійська фірма «Тодіні», яка залучала до роботи й місцевих працівників.

Але ще краще відчути різницю між хорошим і жахливим довелося рівнянам та проїжджим автомобілістам у 2008-му році, коли на ділянці від Рівного до Дубна розпочався ремонт. Через перекриття ділянок і затори його доводилося оминати автошляхом Рівне-Луцьк, де саме на рівненському відрізку траплялися випадки, коли вантажівки провалювалися в асфальт. Такої якості були так звані «ямкові» ремонти міжобласної дороги. Той відрізок досі лишається проблемним, зізнається заступник Рівненської обласної адміністрації Володимир Новак.

«Одна з найболючіших доріг в області. Якщо брати по великому рахунку, там тієї дороги немає. Там не дорога, там напрямок просто. Хто її робив і коли – бог його знає, ні насип не зроблений нормально, не витримані технології. Ми її кожен рік латаємо… Зараз включили її до плану, і сподіваємося, що в наступному році будемо робити капітальний ремонт», – обіцяє чиновник.

Білощебеневі пріоритети

Міжобласним шляхам доведеться зачекати, бо нині на Рівненщині – сільський дорожній бум. Володимир Новак розповідає: за 92 виділених цього року державних мільйони до кінця року треба встигнути побудувати понад тисячу доріг місцевого значення. Кілометр такої дороги аж ніяк не може коштувати два мільйони. Тож винахід не забарився – так звані білощебеневі дороги. Щебінь посипають, утрамбовують, двічі на рік грейдерують. Кілометр такої дороги обходиться у близько трьохсот тисяч гривень.

Голова облдержадміністрації Василь Берташ стверджує, що це перший крок до добротних сільських доріг до понад тисячі рівненських сіл. Якщо в майбутньому з’являться кошти, шляховики додадуть 10 сантиметрів шару щебеню, і буде покладений асфальт.

Тепер мешканцям сіл заздритимуть приміські жителі. Скажімо, із села Біла Криниця, під Рівним, більшість мешканців якого працюють в обласному центрі. Саме через це село пролягає добротна київська траса, яка розділяє його навпіл. Решта білокриницьких вулиць має дороги у плачевному стані, хоча тут чимало новобудов. Ті ж забудовники, котрі мають кошти і могли б «скинутися» на дорогу біля власного дому, робити це не поспішають – краще купити автівку-«позашляховик».

Дороги і прокурори

У часи президентства Леоніда Кучми глава держави прибув на відкриття об’їзної траси навколо Рівного. Наступного дня після відкриття на місці, де Президент зустрічався зі вдячними селянами, на дорозі утворилася яма. За всі часи дорожньої історії Рівненщини це чи не найяскравіший приклад халтурної роботи.

Нинішній керівник Служби автомобільних доріг Рівненщини Юрій Проник дивується, чому техніка, яку він особисто «вибивав» у міністерстві для Рівненщини ще 8 років тому, упродовж усіх попередніх років більше простоювала, ніж працювала. Чи щорічний «ямковий» ремонт був вигіднішим?

Буквально щодня в останні тижні ситуація на вулицях і автошляхах Рівненщини змінюється на очах. Коли на позаминулому тижні мешканці села Бокшин Корецького району скинулися на щебінь, щоб засипати ями на ґрунтовій дорозі до села, наступного ж дня дорожники підігнали туди техніку зі щебенем. Так завершилася епопея з коштами, виділеними сільраді для ремонту доріг ще позаторік. Зроблені учора фото ям і вибоїн на вулицях, зупинках і в дворах Рівного сьогодні є не актуальними – їх асфальтують шаленими темпами. Очевидна користь від майбутніх виборів змінюється на побоювання рівнян щодо якості покладеного асфальту.

Органи прокуратури стверджують: дорожні афери викривають, винних наказують. У нинішньому році покарані службові особи, які завищили обсяги виконаних робіт при будівництві місцевих автодоріг у Здолбунівському, Дубенському та Зарічненському районах на загальну суму близько півмільйона гривень. Відповідальність нестимуть і службові особи облавтодору за проведений без дозволів ремонт мосту за рахунок коштів, передбачених у рамках підготовки до Євро-2012. У результаті майже два мільйони гривень були використані не за призначенням. За результатами перевірок порушені 5 кримінальних справ. Їхні фігуранти здебільшого заховані за цифрами – до ухвалення судових рішень.

У Рівному ж 600-метрову ділянку дороги на вулиці Соборній двічі за півроку асфальтувала хмельницька фірма, яка виграла тендер. В обласному управлінні будівництва та архітектури пояснюють, що перший покладений асфальт був рівненським і… неякісним. Асфальт зрізали й поклали інший. Квадратний метр покриття обійшовся у 666 гривень.
​
А про велосипедистів подумали?

Задоволеним водіям автотраси Київ-Чоп знаходяться опоненти. Це рівняни, котрі бажають долати відрізки між ближніми населеними пунктами на улюбленому велосипеді. Однак нині така подорож є небезпечною. У липні велосипедисти з Корця загинули на автодорозі Київ-Чоп, не розминувшись із «Тойотою» столичних посадовців. Резонансне ДТП трапилося наприкінці серпня і на сусідній Волині, де під колесами авто, яким керував один із польських консулів у Луцьку, загинула місцева мешканка. У червні таких аварій зі смертельними наслідками було три. Одна з них – на 13-кілометровому відрізку шляху Рівне-Здолбунів, яким щодня курсують на роботу до Рівного тисячі місцевих мешканців.

Заступник голови адміністрації Володимир Новак каже, що винуватцями здебільшого є самі велосипедисти, які не дотримуються правил дорожнього руху.

Голова правління обласної організації велосипедистів Олексій Федоришин називає й інші причини: поганий стан узбіччя і відсутність велодоріжок. Якщо їх немає поза дорогою, варто хоча б позначити їх фарбою, і трагічних випадків стане менше, вважає він.

Але нині основна турбота влади – реконструкція автомобільних, а не будівництво велосипедних доріг, зауважує заступник голови ОДА Володимир Новак. Тож мрію безпечно проїхатися автотрасою Рівне-Здолбунів чи Рівне-Дубно на велосипеді, як і мрію городянина добиратися на роботу на педальному коні, варто залишити на невизначене майбутнє.