Паралімпійська спортсменка Елізабет Стоун виборола кілька олімпійських медалей для своєї батьківщини, Америки, яка може нею пишатися. Проте народилася американська спортсменка у тоді ще радянській Грузії, де дитина, яка від народження мала тільки одну ногу, не мала не лише майбутнього, але й навіть батьків.
На Лондонській паралімпіаді американська плавчиня Елізабет Стоун отримала бронзову медаль, не маючи частини правої ноги. Двадцятидворічна спортсменка здолала стометрівку за 1 хвилину і 12 секунд. На попередній, Пекінській олімпіаді, спортсменка мала навіть кращий результат і срібну медаль.
Її каліцтво було причиною того, що новонароджену дівчинку, Кетеван Хурцідзе, у 1990 році батьки залишили у сиротинці. «Від народження я жила в сиротинці у Кутаїсі. Я багато не пам’ятаю, але пригадую трохи той сиротинець. Умови були дуже погані. Пригадую туалет – там було червоне відро», – згадує спортсменка.
Але їй пощастило. Американка Лінда Стоун, яка професійно займалася фізіотерапією, якраз шукала для усиновлення дитину з особливими потребами. Таку дитину вона знайшла у грузинському місті Кутаїсі. Як згадує названа мама, на фотографіях, які прислали їй з Грузії, були приємні дитячі обличчя, дівчатка з бантиками, але коли вона побачила очі Кетеван, вона відразу зрозуміла, що перед нею «боєць».
Коли дівчинку привезли до Америки у віці чотирьох років, їй зробили протез, який вона продовжувала називати грузинською мовою.
«Я говорила лише грузинською, коли мене привезли у США. Тож, коли мені дали протез, я сказала, що це «пехі» – нога грузинською мовою. Моя американська мама не зрозуміла, що я кажу, і повторювала за мною «беккі», то ми вдома так мою «ногу» і називаємо:«беккі», – розповідає спортсменка.
Коли плавчиня іде до води, «беккі» чекає її на суші. Спортсменка розповідає, що почала серйозно тренуватися після того, як взяла участь у змаганнях зі здоровими спортсменами і прийшла не останньою. Це підштовхнуло її бажання займатися професійним спортом. Нині її тренувальний графік складається з шести тренувань на тиждень, але все це було б неможливим без підтримки, які у США отримують спортсмени-інваліди.
Елізабет Стоун говорить, що хотіла б колись відвідати Грузію, і, можливо навіть, знайти своїх біологічних батьків.
Елізабет Стоун – не єдина паралімпійка зі США, яка народилася у колишньому Радянському Союзі. Двадцятилітня Джессіка Лонґ, також плавчиня, яка виграла цього року 4 золоті медалі, народилася в російському місті Іркутську як Тетяна Кирилова.
Народжена у Санкт-Петербурзі Тетяна Макфадден принесла своїй новій батьківщині золото з треку. А Михаїла Рутерфорд, народжена у Мінську, завоювала американське золото в басейні під час Афінської олімпіади 2004 року.
На Лондонській паралімпіаді американська плавчиня Елізабет Стоун отримала бронзову медаль, не маючи частини правої ноги. Двадцятидворічна спортсменка здолала стометрівку за 1 хвилину і 12 секунд. На попередній, Пекінській олімпіаді, спортсменка мала навіть кращий результат і срібну медаль.
Її каліцтво було причиною того, що новонароджену дівчинку, Кетеван Хурцідзе, у 1990 році батьки залишили у сиротинці. «Від народження я жила в сиротинці у Кутаїсі. Я багато не пам’ятаю, але пригадую трохи той сиротинець. Умови були дуже погані. Пригадую туалет – там було червоне відро», – згадує спортсменка.
Але їй пощастило. Американка Лінда Стоун, яка професійно займалася фізіотерапією, якраз шукала для усиновлення дитину з особливими потребами. Таку дитину вона знайшла у грузинському місті Кутаїсі. Як згадує названа мама, на фотографіях, які прислали їй з Грузії, були приємні дитячі обличчя, дівчатка з бантиками, але коли вона побачила очі Кетеван, вона відразу зрозуміла, що перед нею «боєць».
Коли дівчинку привезли до Америки у віці чотирьох років, їй зробили протез, який вона продовжувала називати грузинською мовою.
«Я говорила лише грузинською, коли мене привезли у США. Тож, коли мені дали протез, я сказала, що це «пехі» – нога грузинською мовою. Моя американська мама не зрозуміла, що я кажу, і повторювала за мною «беккі», то ми вдома так мою «ногу» і називаємо:«беккі», – розповідає спортсменка.
Коли плавчиня іде до води, «беккі» чекає її на суші. Спортсменка розповідає, що почала серйозно тренуватися після того, як взяла участь у змаганнях зі здоровими спортсменами і прийшла не останньою. Це підштовхнуло її бажання займатися професійним спортом. Нині її тренувальний графік складається з шести тренувань на тиждень, але все це було б неможливим без підтримки, які у США отримують спортсмени-інваліди.
Елізабет Стоун говорить, що хотіла б колись відвідати Грузію, і, можливо навіть, знайти своїх біологічних батьків.
Елізабет Стоун – не єдина паралімпійка зі США, яка народилася у колишньому Радянському Союзі. Двадцятилітня Джессіка Лонґ, також плавчиня, яка виграла цього року 4 золоті медалі, народилася в російському місті Іркутську як Тетяна Кирилова.
Народжена у Санкт-Петербурзі Тетяна Макфадден принесла своїй новій батьківщині золото з треку. А Михаїла Рутерфорд, народжена у Мінську, завоювала американське золото в басейні під час Афінської олімпіади 2004 року.
