Коли 50 років тому молоді британські музиканти зібрали на свій перший концерт 100 глядачів, мало хто міг передбачити, що в лондонському клубі Marquee народилося явище, яке буде в авангарді світової музики впродовж наступного півстоліття. Rolling Stones були не просто популярні. Вони були мега-зірками, які зуміли досягти комерційного успіху, не йдучи на компроміс у художньому вираженні.
Назва групи, що допомогла змінити музичні смаки на наступні 50 років, походила від пісні чикагського співака Мадді Вотерса, яку він записав ще у 1948 році.
Англійські хлопці були закохані в американський блюз і його основних виконавців, Мадді Вотерса, Бо Дідлі, Віллі Діксона та Джиммі Ріда.
Rolling Stones стали провідниками відродження міського блюзу, який народився в чорношкірих районах Америки і був не відомий для місцевої білої молоді. Їхня інтерпретація американського жанру стала настільки популярною, що за 50 років Rolling Stones записали два десятки альбомів, загальна ціна яких склала 200 мільйонів доларів.
На час появи Rolling Stones британська поп-музика перебувала у безроздільному пануванні The Beatles. Але разом ці дві гурти, з півдня і півночі Англії, вивели британську поп-музику на світову авансцену. Намагаючись представити себе конкурентами в очах публіки, музиканти з обох груп насправді були близькими друзями, ходили на концерти один одного і навіть робили спільні записи на початку 60-х років.
Джон Леннон та Пол Маккартні навіть написали пісню для Rolling Stones, яка стала однією з найпопулярніших.
Але славу принесли «роллінґам» їхні власні пісні, написані вокалістом Міком Джеґґером та гітаристом Кітом Річардсом:
«(I Can't Get No) Satisfaction», «Jumping Jack Flash», «Sympathy for the Devil» і «Gimme Shelter».
Королі рок-н-роллу
Невдовзі «роллінґи» відкрили для себе нові горизонти. Їхній альбом «Some Girls», випущений у 1978 році, включав пісню «Miss You», яку Річардс у своїй автобіографії назвав «найкращою піснею у стилі диско в історії».
А ще через 10 років «роллінгів» назвали найкращою рок-н-рольною групою в світі. На думку критиків, секрет популярності гурту був у тому, що основою їхньої музики були традиційні мелодії чорношкірих – блюз та соул.
Останній альбом «ролліінґів» «A Bigger Bang» вийшов у 2005 році. У 50-ту річницю створення групи вони знову зустрічаються в Лондоні і говорять, що це буде ще не останній їхній виступ.
Назва групи, що допомогла змінити музичні смаки на наступні 50 років, походила від пісні чикагського співака Мадді Вотерса, яку він записав ще у 1948 році.
Англійські хлопці були закохані в американський блюз і його основних виконавців, Мадді Вотерса, Бо Дідлі, Віллі Діксона та Джиммі Ріда.
Rolling Stones стали провідниками відродження міського блюзу, який народився в чорношкірих районах Америки і був не відомий для місцевої білої молоді. Їхня інтерпретація американського жанру стала настільки популярною, що за 50 років Rolling Stones записали два десятки альбомів, загальна ціна яких склала 200 мільйонів доларів.
На час появи Rolling Stones британська поп-музика перебувала у безроздільному пануванні The Beatles. Але разом ці дві гурти, з півдня і півночі Англії, вивели британську поп-музику на світову авансцену. Намагаючись представити себе конкурентами в очах публіки, музиканти з обох груп насправді були близькими друзями, ходили на концерти один одного і навіть робили спільні записи на початку 60-х років.
Джон Леннон та Пол Маккартні навіть написали пісню для Rolling Stones, яка стала однією з найпопулярніших.
Але славу принесли «роллінґам» їхні власні пісні, написані вокалістом Міком Джеґґером та гітаристом Кітом Річардсом:
«(I Can't Get No) Satisfaction», «Jumping Jack Flash», «Sympathy for the Devil» і «Gimme Shelter».
Королі рок-н-роллу
Невдовзі «роллінґи» відкрили для себе нові горизонти. Їхній альбом «Some Girls», випущений у 1978 році, включав пісню «Miss You», яку Річардс у своїй автобіографії назвав «найкращою піснею у стилі диско в історії».
А ще через 10 років «роллінгів» назвали найкращою рок-н-рольною групою в світі. На думку критиків, секрет популярності гурту був у тому, що основою їхньої музики були традиційні мелодії чорношкірих – блюз та соул.
Останній альбом «ролліінґів» «A Bigger Bang» вийшов у 2005 році. У 50-ту річницю створення групи вони знову зустрічаються в Лондоні і говорять, що це буде ще не останній їхній виступ.
