Макошине – Київ – У селищі Макошиному на Чернігівщині мешкає близько двох із половиною тисяч осіб, є лікарня, дитсадок, школа і …виправна колонія. Роботу працездатне населення має в основному лише на власних господарствах. А пенсіонери, які складають половину макошинців, не нудьгують, відвідуючи клуб спілкування з молоддю та переповідаючи макошинську історію.
Працює у Макошиному тільки п’ятсот мешканців. Решта – діти і літні люди. За словами старожилів, до початку двохтисячних тут діяли два заводи – один виробляв сільськогосподарську техніку, інший – залізобетонні вироби. Тоді селище процвітало, тут мешкало удвічі більше населення. А нині виробництво є тільки у тутешній в’язниці, жартують макошинці. Саме у цьому селищі розташована Менська виправна колонія, де досі діють меблевий і швейний цехи. І один із тамтешніх «працівників» – колишній суддя-«колядник» Ігор Зварич.
Багато макошинських мешканців існують за рахунок власних господарств, але крім того, у селищі є лікарня, дитсадок, школа, пошта, банк і будинок культури, де діє єдина в Україні селищна циркова студія, розповідає голова селищної ради Валерій Кравцов.
По інший бік Десни у підпорядкуванні Макошинської селищної ради – село Остапівка та два хутори. Дістатися туди найзручніше на поромі, однак коли Десна міліє або коли скресає крига, цей вид транспорту не допомагає. В Остапівці є фельдшер, але до лікарні, наприклад, треба їхати в Макошине. Для екстрених випадків селищна влада хоче купити «задеснянцям» човна, однак це поки що – тільки в проекті, говорить Валерій Кравцов.
«П’ятдесят шість людей старші за 60 років – зі ста чотирьох. І дев’ятеро дітей, яким треба у дитсадок і школу. Але із лютого по квітень ці люди майже повністю від нас відрізані», – нарікає він.
Школярі та пенсіонери уклали альбом історії краю
Для літніх людей тутешні громадські активісти організували за підтримки німецького фонду «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» клуб спілкування літніх людей і молоді: школярі збирали спогади і укладали видання про історію Макошиного.
Одна із відносно «молодих» оповідачок Галина Остапенко народилась у 1933-му, тож пам’ятає і німецьку окупацію, і повоєнний голод. Під час Другої світової вона була школяркою, хоча у її розповідях «дитячого» мало. «Ми стояли і спостерігали, як чоловіки, яких тут розстріляли, стояли за школою і копали собі яму», – каже вона.
«Книжка» про Макошине – переплетений альбом із вклеєними роздрукованими текстами і фотографіями – зберігається у макошинській громадській організації «Нащадки Аррати». Її очільниця Наталія Колесник має намір продовжувати роботу із літніми людьми, зокрема, почати відроджувати будинок культури в Остапівці, де вони могли б проводити дозвілля.
Село Остапівка лежить на берегах Десни. Дістатися туди зі селища Макошине, управлінню якого підпорядковане село, найзручніше на поромі, однак коли Десна міліє або коли скресає крига, цей вид транспорту паралізується.
Працює у Макошиному тільки п’ятсот мешканців. Решта – діти і літні люди. За словами старожилів, до початку двохтисячних тут діяли два заводи – один виробляв сільськогосподарську техніку, інший – залізобетонні вироби. Тоді селище процвітало, тут мешкало удвічі більше населення. А нині виробництво є тільки у тутешній в’язниці, жартують макошинці. Саме у цьому селищі розташована Менська виправна колонія, де досі діють меблевий і швейний цехи. І один із тамтешніх «працівників» – колишній суддя-«колядник» Ігор Зварич.
Багато макошинських мешканців існують за рахунок власних господарств, але крім того, у селищі є лікарня, дитсадок, школа, пошта, банк і будинок культури, де діє єдина в Україні селищна циркова студія, розповідає голова селищної ради Валерій Кравцов.
По інший бік Десни у підпорядкуванні Макошинської селищної ради – село Остапівка та два хутори. Дістатися туди найзручніше на поромі, однак коли Десна міліє або коли скресає крига, цей вид транспорту не допомагає. В Остапівці є фельдшер, але до лікарні, наприклад, треба їхати в Макошине. Для екстрених випадків селищна влада хоче купити «задеснянцям» човна, однак це поки що – тільки в проекті, говорить Валерій Кравцов.
П’ятдесят шість людей старші за 60 років – зі ста чотирьох. І дев’ятеро дітей, яким треба у дитсадок і школуВалерій Кравцов
Школярі та пенсіонери уклали альбом історії краю
Для літніх людей тутешні громадські активісти організували за підтримки німецького фонду «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» клуб спілкування літніх людей і молоді: школярі збирали спогади і укладали видання про історію Макошиного.
Ми стояли і спостерігали, як чоловіки, яких тут розстріляли, стояли за школою і копали собі ямуГалина Остапенко
«Книжка» про Макошине – переплетений альбом із вклеєними роздрукованими текстами і фотографіями – зберігається у макошинській громадській організації «Нащадки Аррати». Її очільниця Наталія Колесник має намір продовжувати роботу із літніми людьми, зокрема, почати відроджувати будинок культури в Остапівці, де вони могли б проводити дозвілля.
Село Остапівка лежить на берегах Десни. Дістатися туди зі селища Макошине, управлінню якого підпорядковане село, найзручніше на поромі, однак коли Десна міліє або коли скресає крига, цей вид транспорту паралізується.
