Київ – Компанія Google презентувала Endangered Languages Project. Мета проекту – порятунок мов, що зникають. Його суть полягає у створенні сайту, на якому централізовано представлена інформація про мови, що нині на межі вимирання. Таких, за підрахунками авторів проекту, – понад 3 тисячі. Цього тижня науковці обговорюють також відкриття унікальної планетної системи та вірогідні проблеми з популяцією імператорських пінгвінів.
«Мови живуть своїм життям і постійно змінюються. Вимирання мов – явище не нове. Але швидкість, з якою це відбувається зараз, безпрецедентна і страшна», – мовиться на сайті проекту. У Google кажуть, що надали для проекту лише технічні ресурси, і найближчим часом сайт планують передати повністю під керівництво опікунської ради, у складі якої – низка великих міжнародних лінгвістичних організацій, зокрема, Рада культур корінних народів FPCC та Інститут мовної інформації і технологій Східного Мічиганського університету.
Сайт Endangered Languages Project – це мапа світу, на якій майже у кожній країні відмічено мови, які перебувають у зоні ризику. До кожної з таких мов подано короткий опис (зокрема, альтернативні назви, класифікацію і зону поширення), також є можливість ознайомитися зі зразком – це можуть бути навіть відео- чи аудіозаписи. Окрім того, якщо хтось із зареєстрованих користувачів має цінну інформацію про ту чи іншу мову, він має змогу її завантажити.
Нині на сайті у базі даних – 3054 мови, які перебувають на межі зникнення. Зокрема, на мовній мапі України відмічено три мови в зоні ризику – Plautdietsch (нижньопруський діалект східнонижньонімецької групи, яким розмовляють переселенці з Німеччини 19-го століття, протестанти-меноніти), Krymchak (кримчацька мова, тюркська, близька до кримськотатарської; нею ще говорять лише кілька старших людей) і Urum (урумська мова – тюркська, теж близька до кримськотатарської, мова частини понтійських греків, предки яких за часів Османської імперії перейшли з грецької на тюркські діалекти), причому остання має позначку «у небезпеці», а урумська – «у критичній небезпеці».
«Кеплер» хвалиться новим відкриттям
Астрономи відкрили пару сусідніх планет, орбіти яких розташовані дуже близько одна до одної за космічними масштабами – вочевидь найближче з усіх на цей момент зафіксованих аналогічних випадків. Як повідомляє сайт NASA, відкриття було зроблене за допомогою космічного телескопу «Кеплер», мета якого загалом – пошук екзопланет, схожих на Землю планет із-поза меж Сонячної системи.
Ерік Еґол із Університету Вашингтона та його колеги виявили Kepler-36b і Kepler-36c, коли працювали з новим алгоритмом пошуку планет у тих даних, які «Кеплер» зібрав під час своєї роботи. З’ясувалося, що Kepler-36b і Kepler-36c обертаються навколо зірки, яка розташована приблизно за 1,2 тисячі світлових років від Землі. Ця зірка, ймовірно, схожа на Сонце, але старша за нього на кілька мільярдів років.
Астрофізики розповідають, що натяки на існування Kepler-36c (його прозвали «гарячим Нептуном» через подібність до цієї планети Сонячної системи, але набагато ближче розташування до своєї зірки) телескоп продемонстрував ще раніше. Однак специфічні коливання в яскравості цієї планети змусили науковців замислитися: а чи немає у цій системі ще якогось об’єкта?
«Велика планета під час руху по орбіті постійно «штовхає» малу, тож помітити «суперземлю» Kepler-36b було непросто – через зсуви у періодичних коливаннях яскравості світила системи», – розповідає Ерік Еґол.
«Хоч орбіти двох планет дуже близькі одна від одної, самі планети зовсім не схожі між собою», – додає напарник Еґола Джош Картер із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики. За його словами, Kepler-36b лише у півтора раза більша за Землю, і поверхня цієї планети переважно кам’яниста, тоді як Kepler-36c – газова планета, за радіусом учетверо більша за нашу. Kepler-36b облітає зірку-«сонце» десь за два тижні, тоді як Kepler-36c – за 16 днів. Приблизно кожні 97 днів планети максимально наближаються одна до одної.
Унікальну систему Kepler-36 астрономи зафіксували на стику сузір’їв Лебедя і Ліри. Нині вона є найтіснішою з відомих астрономам планетною системою: планети Kepler-36b і Kepler-36c віддалені одна від одної всього на 1,8 мільйона кілометрів – це удвадцятеро ближче, ніж найменша відстань між сусідніми планетами у Сонячній системі.
Пінгвіни у небезпеці – через танення льоду
До 2100 року популяція імператорських пінгвінів може скоротитися на 80% – у зв’язку з глобальним потеплінням і, відповідно, таненням арктичного льоду, пише Discovery News.
«Наші найбільш оптимістичні прогнози – що до 2100 року залишиться близько 500–600 пар імператорських пінгвінів», – каже біолог Стефані Женувріє з Інституту океанографії Woods Hole. Разом із колегами вона оприлюднила результати дослідження щодо майбутнього цього виду пінгвінів в умовах змін клімату. Нині популяція імператорських пінгвінів – близько 3 тисяч пар, додає вона.
Для вивчення загроз, із якими стикаються або зіткнуться імператорські пінгвіни, об’єдналися біологи, а також фахівці з кліматичних змін. Вони зосередилися на дослідженні Землі Аделі – сектора Антарктики, де французькі вчені проводять наукові розвідки вже 50 років і де досі є чимала популяція імператорських пінгвінів.
Щоб передбачити подальшу долю пінгвінів, науковці використали 20 кліматичних моделей. Моделювання продемонструвало ймовірні скорочення льодових площ після 2040 року лід у деяких арктичних місцевостях у періоди, що є найважливішими для розмноження імператорських пінгвінів. Мається на увазі травень-червень, коли ці птахи відкладають яйця і висиджують їх – а вони це роблять тільки на кризі.
Окрім того, від наявності льоду залежить і харчування пінгвінів: вони споживають переважно рибу та криль, які, у свою чергу, харчуються фітопланктоном і зоопланктоном – крихітними організмами, які живуть на нижній поверхні криги.
«Розуміння наслідків впливу глобальних змін клімату на таких істот на вершині харчового ланцюжка, як імператорські пінгвіни, є у наших інтересах», – каже Гел Касвелл із Інституту океанографії, проводячи паралелі між досліджуваним птахом і людиною, яка перебуває на вершині екосистеми, однак, на відміну від пінгвіна, може ще щось змінити.
«Мови живуть своїм життям і постійно змінюються. Вимирання мов – явище не нове. Але швидкість, з якою це відбувається зараз, безпрецедентна і страшна», – мовиться на сайті проекту. У Google кажуть, що надали для проекту лише технічні ресурси, і найближчим часом сайт планують передати повністю під керівництво опікунської ради, у складі якої – низка великих міжнародних лінгвістичних організацій, зокрема, Рада культур корінних народів FPCC та Інститут мовної інформації і технологій Східного Мічиганського університету.
Сайт Endangered Languages Project – це мапа світу, на якій майже у кожній країні відмічено мови, які перебувають у зоні ризику. До кожної з таких мов подано короткий опис (зокрема, альтернативні назви, класифікацію і зону поширення), також є можливість ознайомитися зі зразком – це можуть бути навіть відео- чи аудіозаписи. Окрім того, якщо хтось із зареєстрованих користувачів має цінну інформацію про ту чи іншу мову, він має змогу її завантажити.
Нині на сайті у базі даних – 3054 мови, які перебувають на межі зникнення. Зокрема, на мовній мапі України відмічено три мови в зоні ризику – Plautdietsch (нижньопруський діалект східнонижньонімецької групи, яким розмовляють переселенці з Німеччини 19-го століття, протестанти-меноніти), Krymchak (кримчацька мова, тюркська, близька до кримськотатарської; нею ще говорять лише кілька старших людей) і Urum (урумська мова – тюркська, теж близька до кримськотатарської, мова частини понтійських греків, предки яких за часів Османської імперії перейшли з грецької на тюркські діалекти), причому остання має позначку «у небезпеці», а урумська – «у критичній небезпеці».
«Кеплер» хвалиться новим відкриттям
Астрономи відкрили пару сусідніх планет, орбіти яких розташовані дуже близько одна до одної за космічними масштабами – вочевидь найближче з усіх на цей момент зафіксованих аналогічних випадків. Як повідомляє сайт NASA, відкриття було зроблене за допомогою космічного телескопу «Кеплер», мета якого загалом – пошук екзопланет, схожих на Землю планет із-поза меж Сонячної системи.
Ерік Еґол із Університету Вашингтона та його колеги виявили Kepler-36b і Kepler-36c, коли працювали з новим алгоритмом пошуку планет у тих даних, які «Кеплер» зібрав під час своєї роботи. З’ясувалося, що Kepler-36b і Kepler-36c обертаються навколо зірки, яка розташована приблизно за 1,2 тисячі світлових років від Землі. Ця зірка, ймовірно, схожа на Сонце, але старша за нього на кілька мільярдів років.
Астрофізики розповідають, що натяки на існування Kepler-36c (його прозвали «гарячим Нептуном» через подібність до цієї планети Сонячної системи, але набагато ближче розташування до своєї зірки) телескоп продемонстрував ще раніше. Однак специфічні коливання в яскравості цієї планети змусили науковців замислитися: а чи немає у цій системі ще якогось об’єкта?
«Велика планета під час руху по орбіті постійно «штовхає» малу, тож помітити «суперземлю» Kepler-36b було непросто – через зсуви у періодичних коливаннях яскравості світила системи», – розповідає Ерік Еґол.
«Хоч орбіти двох планет дуже близькі одна від одної, самі планети зовсім не схожі між собою», – додає напарник Еґола Джош Картер із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики. За його словами, Kepler-36b лише у півтора раза більша за Землю, і поверхня цієї планети переважно кам’яниста, тоді як Kepler-36c – газова планета, за радіусом учетверо більша за нашу. Kepler-36b облітає зірку-«сонце» десь за два тижні, тоді як Kepler-36c – за 16 днів. Приблизно кожні 97 днів планети максимально наближаються одна до одної.
Унікальну систему Kepler-36 астрономи зафіксували на стику сузір’їв Лебедя і Ліри. Нині вона є найтіснішою з відомих астрономам планетною системою: планети Kepler-36b і Kepler-36c віддалені одна від одної всього на 1,8 мільйона кілометрів – це удвадцятеро ближче, ніж найменша відстань між сусідніми планетами у Сонячній системі.
Пінгвіни у небезпеці – через танення льоду
До 2100 року популяція імператорських пінгвінів може скоротитися на 80% – у зв’язку з глобальним потеплінням і, відповідно, таненням арктичного льоду, пише Discovery News.
«Наші найбільш оптимістичні прогнози – що до 2100 року залишиться близько 500–600 пар імператорських пінгвінів», – каже біолог Стефані Женувріє з Інституту океанографії Woods Hole. Разом із колегами вона оприлюднила результати дослідження щодо майбутнього цього виду пінгвінів в умовах змін клімату. Нині популяція імператорських пінгвінів – близько 3 тисяч пар, додає вона.
Для вивчення загроз, із якими стикаються або зіткнуться імператорські пінгвіни, об’єдналися біологи, а також фахівці з кліматичних змін. Вони зосередилися на дослідженні Землі Аделі – сектора Антарктики, де французькі вчені проводять наукові розвідки вже 50 років і де досі є чимала популяція імператорських пінгвінів.
Щоб передбачити подальшу долю пінгвінів, науковці використали 20 кліматичних моделей. Моделювання продемонструвало ймовірні скорочення льодових площ після 2040 року лід у деяких арктичних місцевостях у періоди, що є найважливішими для розмноження імператорських пінгвінів. Мається на увазі травень-червень, коли ці птахи відкладають яйця і висиджують їх – а вони це роблять тільки на кризі.
Окрім того, від наявності льоду залежить і харчування пінгвінів: вони споживають переважно рибу та криль, які, у свою чергу, харчуються фітопланктоном і зоопланктоном – крихітними організмами, які живуть на нижній поверхні криги.
«Розуміння наслідків впливу глобальних змін клімату на таких істот на вершині харчового ланцюжка, як імператорські пінгвіни, є у наших інтересах», – каже Гел Касвелл із Інституту океанографії, проводячи паралелі між досліджуваним птахом і людиною, яка перебуває на вершині екосистеми, однак, на відміну від пінгвіна, може ще щось змінити.
