Прага – У Празі відкрили виставку, присвячену 125-літтю від дня народження Йозефа Чапека – відомого чеського художника, поета і письменника, видавця і винахідника. Виставка, яку підготувала Національна бібліотека Чехії, розкриває ці сторони його життя, а також розповідає про те, що ховається за рядками біографії. В її експозиції свідоцтва щоденної боротьби Йозефа Чапека за достойне людське існування, його безкомпромісне ставлення до тиранії, радість від простого і щирого спілкування з сучасниками.
Йозеф Чапек менше знаний від свого молодшого брата, відомого письменника, автора знаменитої «Війни із саламандрами» Карела Чапека. Мало відома широкому загалу малярська спадщина Йозефа Чапека, яка вперше у повному масштабі відкрилась лише кілька років тому.
На виставці, яка у 2009 році відбулась у Празі, Йозеф Чапек – модерніст, винахідник експресіоністичного кубізму– вразив силою мистецького виразу. Тоді також вперше були показані його твори, які з’явилися на світ у неволі – за ґратами нацистських концтаборів. І ці роботи промовляли не менш яскраво і виразно, ніж полотна, створені на свободі.
Вільна творчість з-за ґрат
Йозеф Чапек закінчив празьку Художньо-промислову школу і на початку 1920-х років разом із братом Карелом з головою пірнув у вир мистецького життя: по-своєму розвивав експресіоністичний кубізм, видавав мистецький «Альманах», ілюстрував книжки, в тому числі й братові, сперечався зі сучасниками на засіданнях мистецького об’єднання «Tvrdošíjní», тобто «вперті», «твердоголові», співзасновником якого був сам. Йозеф любив і цінував жарт, винахідливість, вільне спілкування. Саме він, розповідають сучасники, у суперечці з братом у 1921 році винайшов широко вживане нині слово «робот».
Одна з найяскравіших рис Йозефа Чапека – його чесність і безкомпромісне ставлення до тиранії, тому він не змовчав, коли над Європою нависла загроза нацизму. Перші антинацистські карикатури в Чехословаччині належать саме Йозефові Чапеку. Але й розплата прийшла відразу. Йозеф Чапек був серед перших чехів, арештованих у перший день Другої світової війни – 1 вересня 1939 року, і до кінця своїх днів на волю не вийшов.
Спочатку був концтабір Дахау, розповіла Радіо Свобода автор виставки Крістіна Ваньова. «Після короткого перебування в празькій тюрмі «На Панкраці» і в концентраційному таборі Дахау його перевезли до Бухенвальду, а звідтіля до концтабору Заксенхаузен, – каже вона. – Життя його закінчилось наприкінці війни у квітні 1945 року в концтаборі Берґен-Бельзен. Йозеф Чапек переносив життя в таборах дуже важко, але й у цих надзвичайно тяжких умовах його творче життя не згасало. Зокрема, там з’явилися його два полотна, які вдалось врятувати для сучасників. Також у неволі Йозеф Чапек почав писати поезію, яка відображає стан його душі, описує події, свідком яких був, це також спогади про дім, родину і брата Карела».
Чи зустрілись Олег Ольжич і Йозеф Чапек у Заксенхаузені
В експозиції виставки представлені ці поетичні твори, які вперше вдалось видати відразу після війни – в 1946 році. Є тут також праці Йозефа Чапека – ілюстратора, десятка книжок, прикрашених його вправною рукою, а також багато фотографій з особистого життя, які доповнюють образ автора.
Цікаво, що наприкінці травня 1944 року до Заксенгаузена привезли ще одного поета – 36-літнього українця Олега Ольжича – сина Олександра Олеся. Ми не знаємо, чи Йозеф Чапек і Олег Ольжич були знайомі, швидше за все, що ні, тому що українців утримували окремо, та й ув’язнення Ольжича тривало недовго, після катувань10 червня 1944 року Ольжич загинув. Однак факт символічний: творчість обох поетів – українського і чеського, як сказав Вацлав Гавел, перемогла ненависть, вона сильніша від ґрат.
Йозеф Чапек менше знаний від свого молодшого брата, відомого письменника, автора знаменитої «Війни із саламандрами» Карела Чапека. Мало відома широкому загалу малярська спадщина Йозефа Чапека, яка вперше у повному масштабі відкрилась лише кілька років тому.
На виставці, яка у 2009 році відбулась у Празі, Йозеф Чапек – модерніст, винахідник експресіоністичного кубізму– вразив силою мистецького виразу. Тоді також вперше були показані його твори, які з’явилися на світ у неволі – за ґратами нацистських концтаборів. І ці роботи промовляли не менш яскраво і виразно, ніж полотна, створені на свободі.
Вільна творчість з-за ґрат
Йозеф Чапек закінчив празьку Художньо-промислову школу і на початку 1920-х років разом із братом Карелом з головою пірнув у вир мистецького життя: по-своєму розвивав експресіоністичний кубізм, видавав мистецький «Альманах», ілюстрував книжки, в тому числі й братові, сперечався зі сучасниками на засіданнях мистецького об’єднання «Tvrdošíjní», тобто «вперті», «твердоголові», співзасновником якого був сам. Йозеф любив і цінував жарт, винахідливість, вільне спілкування. Саме він, розповідають сучасники, у суперечці з братом у 1921 році винайшов широко вживане нині слово «робот».
Одна з найяскравіших рис Йозефа Чапека – його чесність і безкомпромісне ставлення до тиранії, тому він не змовчав, коли над Європою нависла загроза нацизму. Перші антинацистські карикатури в Чехословаччині належать саме Йозефові Чапеку. Але й розплата прийшла відразу. Йозеф Чапек був серед перших чехів, арештованих у перший день Другої світової війни – 1 вересня 1939 року, і до кінця своїх днів на волю не вийшов.
Спочатку був концтабір Дахау, розповіла Радіо Свобода автор виставки Крістіна Ваньова. «Після короткого перебування в празькій тюрмі «На Панкраці» і в концентраційному таборі Дахау його перевезли до Бухенвальду, а звідтіля до концтабору Заксенхаузен, – каже вона. – Життя його закінчилось наприкінці війни у квітні 1945 року в концтаборі Берґен-Бельзен. Йозеф Чапек переносив життя в таборах дуже важко, але й у цих надзвичайно тяжких умовах його творче життя не згасало. Зокрема, там з’явилися його два полотна, які вдалось врятувати для сучасників. Також у неволі Йозеф Чапек почав писати поезію, яка відображає стан його душі, описує події, свідком яких був, це також спогади про дім, родину і брата Карела».
Чи зустрілись Олег Ольжич і Йозеф Чапек у Заксенхаузені
В експозиції виставки представлені ці поетичні твори, які вперше вдалось видати відразу після війни – в 1946 році. Є тут також праці Йозефа Чапека – ілюстратора, десятка книжок, прикрашених його вправною рукою, а також багато фотографій з особистого життя, які доповнюють образ автора.
Цікаво, що наприкінці травня 1944 року до Заксенгаузена привезли ще одного поета – 36-літнього українця Олега Ольжича – сина Олександра Олеся. Ми не знаємо, чи Йозеф Чапек і Олег Ольжич були знайомі, швидше за все, що ні, тому що українців утримували окремо, та й ув’язнення Ольжича тривало недовго, після катувань10 червня 1944 року Ольжич загинув. Однак факт символічний: творчість обох поетів – українського і чеського, як сказав Вацлав Гавел, перемогла ненависть, вона сильніша від ґрат.
