Київ – Незважаючи на звинувачення деяких західних ЗМІ, передовсім британських, українців у расизмі, на чемпіонат Євро-2012 вирушило чимало фанів із небілим кольором шкіри. Як вони та іноземні студенти, які знають Україну вже тривалий час, почуваються нині в Києві?
У центрі Києва, у фан-зоні гуляє, розважається, дискутує про перебіг футбольного чемпіонату міжнародна команда уболівальників. У когось колір шкіри світлий, а хтось має колір «галицької кави», як висловився один із тернопільських фанатів, дружньо попиваючи пиво з чорношкірим побратимом із Нідерландів. Поруч ласують морозивом уболівальник із Південної Кореї у футболці збірної України та місцевий волонтер.
Незважаючи на критичні публікації, до України на чемпіонат приїхав і афро-американець із Нью-Йорка 27-річний Емек Бон, який зауважив: «Мені відомо, що тут трапляються расистські випади, але ж це не характеризує всю країну як расистську. Я вирішив приїхати».
30-річний Лайшен із Лондона розповідає, що за весь час перебування у Києві (а це вже два дні) з боку киян він відчуває приязнь і гостинність. Він спілкується з українськими фанами, п’є в їхній компанії і пиво, і співає пісні Боба Марлі, влаштувавшись в одному з київських парків.
Погляд темношкірих «старожилів»
Щоправда, іншу інформацію можна почути від темношкірих студентів, які навчаються в Україні. Так, П’єрно Кая – 22-річний студент із Франції, який живе у Києві чотири місяці, – про свій досвід розповідає: «На мене особисто нападали тричі, тому я думаю, що расизм тут поширений. Я скажу всім із темною шкірою: не їдьте сюди. Їдьте до Європи, але не в Україну. Для мене Україна – це не Європа».
Тоді як Гамулі Патрік, 22-річний студент із Конго, каже, що за три роки навчання в Україні він особисто ніколи не стикався з проявами расизму, але подібні проблеми мав його товариш Джозеф. У нього в метро якось кинули пляшкою, а в кав’ярні супроводжували звуками, що нагадують викрики мавп.
20-річний студент із Нігерії Пречус, спостерігаючи за матчем у київській фан-зоні, зізнається: його земляки залишилися вдома, побоюючись расистських випадів із боку радикальних уболівальників. «Мої друзі бояться, що расисти концентруватимуться якраз довкола футболу. Щоправда, особисто я не відчуваю ворожого ставлення до себе, тому і прийшов сюди дивитися футбол», – зауважує Пречус.
Расизм – політика чи ідеологія?
Українські урядовці тим часом називають необґрунтованими заяви з-за кордону про расизм українців. Те саме заявив нещодавно і тренер української національної збірної Олег Блохін. «В Україні немає расизму. Ця тема суто політична і не має ніякого стосунку до футболу», – наголосив Блохін.
Київський журналіст Сергій Рахманін провів розслідування випадів расистського характеру на міжнародних футбольних турнірах, і зробив висновок: Україна – аж ніяк не лідер у цій сфері.
Із ним погоджується експерт із питань міграції Всеукраїнського об’єднання «Рокада» Наталія Гужвій. На її думку, расизм і ксенофобія присутні в Україні не стільки на футбольних трибунах, скільки з боку… державних установ.
«Про футбольний расизм менш за все треба говорити. Ми, скоріше, бачимо прояви расизму з боку міліції, і доволі часто, або ж державних структур, які необізнані або непоінформовані, чи то просто чогось не розуміють у цьому житті, неосвічені», – зазначила експерт у розмові з Радіо Свобода.
Як відзначає Гужвій, для більшості українців, котрі ніколи не були за кордоном, Євро-2012 – це унікальна можливість порозумітися з людьми, які представляють інші культури, народи та раси.
Тим часом, УЄФА розширює розслідування звинувачень у расизмі
на турнірі Євро-2012, про що ідеться у відповідному повідомленні: минулої п’ятниці російські уболівальники завдали расистські образи чеському гравцеві Теодорові Ґебреселассіє на матчі Чехії й Росії в польському Вроцлаві.
А у неділю (10 червня) іспанські вболівальники висміювали італійського гравця Маріо Балотеллі, імітуючи вигуки мавп, під час матчу Іспанії й Італії, що відбувся в польському Ґданську. Організація іспанських уболівальників уже визнала цей факт.
Матеріал підготували Богдана Костюк і Tom Balmforth
У центрі Києва, у фан-зоні гуляє, розважається, дискутує про перебіг футбольного чемпіонату міжнародна команда уболівальників. У когось колір шкіри світлий, а хтось має колір «галицької кави», як висловився один із тернопільських фанатів, дружньо попиваючи пиво з чорношкірим побратимом із Нідерландів. Поруч ласують морозивом уболівальник із Південної Кореї у футболці збірної України та місцевий волонтер.
Тут трапляються расистські випади, але ж це не характеризує всю країну як расистськуЕмек Бон
Незважаючи на критичні публікації, до України на чемпіонат приїхав і афро-американець із Нью-Йорка 27-річний Емек Бон, який зауважив: «Мені відомо, що тут трапляються расистські випади, але ж це не характеризує всю країну як расистську. Я вирішив приїхати».
30-річний Лайшен із Лондона розповідає, що за весь час перебування у Києві (а це вже два дні) з боку киян він відчуває приязнь і гостинність. Він спілкується з українськими фанами, п’є в їхній компанії і пиво, і співає пісні Боба Марлі, влаштувавшись в одному з київських парків.
Погляд темношкірих «старожилів»
На мене особисто нападали тричі, тому я думаю, що расизм тут поширенийП’єрно Кая
Щоправда, іншу інформацію можна почути від темношкірих студентів, які навчаються в Україні. Так, П’єрно Кая – 22-річний студент із Франції, який живе у Києві чотири місяці, – про свій досвід розповідає: «На мене особисто нападали тричі, тому я думаю, що расизм тут поширений. Я скажу всім із темною шкірою: не їдьте сюди. Їдьте до Європи, але не в Україну. Для мене Україна – це не Європа».
Тоді як Гамулі Патрік, 22-річний студент із Конго, каже, що за три роки навчання в Україні він особисто ніколи не стикався з проявами расизму, але подібні проблеми мав його товариш Джозеф. У нього в метро якось кинули пляшкою, а в кав’ярні супроводжували звуками, що нагадують викрики мавп.
20-річний студент із Нігерії Пречус, спостерігаючи за матчем у київській фан-зоні, зізнається: його земляки залишилися вдома, побоюючись расистських випадів із боку радикальних уболівальників. «Мої друзі бояться, що расисти концентруватимуться якраз довкола футболу. Щоправда, особисто я не відчуваю ворожого ставлення до себе, тому і прийшов сюди дивитися футбол», – зауважує Пречус.
Расизм – політика чи ідеологія?
В Україні немає расизму. Ця тема суто політична і не має ніякого стосунку до футболуОлег Блохін
Українські урядовці тим часом називають необґрунтованими заяви з-за кордону про расизм українців. Те саме заявив нещодавно і тренер української національної збірної Олег Блохін. «В Україні немає расизму. Ця тема суто політична і не має ніякого стосунку до футболу», – наголосив Блохін.
Київський журналіст Сергій Рахманін провів розслідування випадів расистського характеру на міжнародних футбольних турнірах, і зробив висновок: Україна – аж ніяк не лідер у цій сфері.
Із ним погоджується експерт із питань міграції Всеукраїнського об’єднання «Рокада» Наталія Гужвій. На її думку, расизм і ксенофобія присутні в Україні не стільки на футбольних трибунах, скільки з боку… державних установ.
Ми скоріше бачимо прояви расизму з боку міліції, і то доволі частоНаталія Гужвій
«Про футбольний расизм менш за все треба говорити. Ми, скоріше, бачимо прояви расизму з боку міліції, і доволі часто, або ж державних структур, які необізнані або непоінформовані, чи то просто чогось не розуміють у цьому житті, неосвічені», – зазначила експерт у розмові з Радіо Свобода.
Як відзначає Гужвій, для більшості українців, котрі ніколи не були за кордоном, Євро-2012 – це унікальна можливість порозумітися з людьми, які представляють інші культури, народи та раси.
Тим часом, УЄФА розширює розслідування звинувачень у расизмі
на турнірі Євро-2012, про що ідеться у відповідному повідомленні: минулої п’ятниці російські уболівальники завдали расистські образи чеському гравцеві Теодорові Ґебреселассіє на матчі Чехії й Росії в польському Вроцлаві.
А у неділю (10 червня) іспанські вболівальники висміювали італійського гравця Маріо Балотеллі, імітуючи вигуки мавп, під час матчу Іспанії й Італії, що відбувся в польському Ґданську. Організація іспанських уболівальників уже визнала цей факт.
Матеріал підготували Богдана Костюк і Tom Balmforth
