Прага – Провідні світові видання оприлюднили прогнози ймовірного зростання енергетичної незалежності України від Росії. Експерти сперечаються з приводу того, чи вдасться Києву, внаслідок укладення нових газових угод з американською та британською компаніями – Chevron і Royal Dutch Shell – на використання нових свердловин на шельфі Чорного моря, досягнути за 3 роки зниження на 25 відсотків імпорту російського газу? На відміну від енергетичного оптимізму влади Президента Януковича, світові енергетичні аналітики сумніваються в такому швидкому енергетичному прогресі України і посиленні незалежності її від Росії та уникнення пут імперських планів Путіна щодо України. Чимало експертів і далі дають досить похмурі прогнози щодо ймовірних наслідків парламентських виборів в Україні 28 жовтня 2012 року.
Американська The Washington Post не виключає, що Україна скористається новою енергетичною угодою щодо реалізації на її території сланцевих газових проектів компаніями Chevron і Royal Dutch Shell, які підписали з українським урядом контракти на суму близько 370 мільйонів доларів, які до 2020 року можуть додати до 10 відсотків споживаного на сьогодні українцями газу. Хоча експерт з економіки Східної Європи Андерс Аслунд попереджає, що ці «проекти з видобування сланцевого газу можуть потрапити в пастку державної корупції, даючи вигоди малому колу олігархів із оточення Януковича й виробляючи зовсім мало нового палива». Нові енергетичні контракти з Chevron і Royal Dutch Shell дають Україні шанс переважити нарешті в енергетиці у бік справжньої незалежності, бо за останні 20 років Київ на роздоріжжі «між авторитарною моделлю Сходу та демократичним шляхом Заходу». Американська газета також резюмує, що «США, союзники і, що найважливіше, український народ виграють, якщо Україна зможе уникнути спокуси путінізму».
Досить відомий американський аналітик Марк Адоманіс пише у своєму блозі в Forbes, що він також не згодний з оптимістичними прогнозами The Washington Post щодо енергетичної незалежності України найближчими роками. Автор наголошує, що Україна імпортує приблизно 75 відсотків вживаного природнього газу, тобто кардинально залежить від іноземних джерел блакитного палива. Це може змінитися? Дуже важко повірити у це, особливо, коли йдеться про нібито швидке нарощування видобування сланцевого газу і нібито чесне ставлення влади Києва до ефективного управління іноземними інвестиціями, зауважує Адоманіс. Автор також упевнений у тривалій газовій залежності України від Росії та в посиленні політичної залежності Києва від режиму Путіна. Адоманіс також вважає, що така залежність має «глибоко вкорінені причини...і незалежні від того, хто нині є президентом у Москві чи в Києві.
Впливова The Wall Street Journal також інформує про енергетичний оптимізм українського прем’єра Миколи Азарова, який заявляє про нарощування українського видобутку газу аж на 25 відсотків у наступні три роки. Сподіватися на таке українську владу нібито спокушає новий контракт із Chevron і Royal Dutch Shell та дві нові видобувні платформи на шельфі Чорного моря, котрі, як наголосив Азаров у Брюсселі, допоможуть підвищити виробництво власного газу на 3-5 мільярдів кубічних метрів до 2015 року. Чи виявляться ці фактори вирішальними у підвищенні рівня незалежності України, коли, як зауважує The Wall Street Journal, «Росія вимагає відповіді на наполягання Києва про зниження ціни на газ, тіснішої економічної інтеграції, включно з приєднанням до контрольованого Москвою Митного союзу»? Видання також висловлює занепокоєння все більшим схилянням України у бік авторитаризму та утисками опозиції попри все гострішу критику влади Януковича з боку Заходу.
Віктор Ткачук, колишній народний депутат і радник перших трьох президентів України, а нині глава громадського фонду «Спочатку люди», пише на сторінках EurActiv.com, що сьогодні «Україна стоїть перед неясним майбутнім і з опозицією, і зі владою, не здатними забезпечити справжню демократію та економічні сподівання, що висуває потребу для народу цілком нового політичного лідера». Автор також вважає, що парламентські вибори в Україні 28 жовтня «не будуть визнані законними, прозорими й демократичними», і не лише тому, що будуть якісь фальсифікації, а тому, що «немає політичної сили з перспективою приходу до влади, за наявності якої такі справедливі вибори були б можливі».
Американська The Washington Post не виключає, що Україна скористається новою енергетичною угодою щодо реалізації на її території сланцевих газових проектів компаніями Chevron і Royal Dutch Shell, які підписали з українським урядом контракти на суму близько 370 мільйонів доларів, які до 2020 року можуть додати до 10 відсотків споживаного на сьогодні українцями газу. Хоча експерт з економіки Східної Європи Андерс Аслунд попереджає, що ці «проекти з видобування сланцевого газу можуть потрапити в пастку державної корупції, даючи вигоди малому колу олігархів із оточення Януковича й виробляючи зовсім мало нового палива». Нові енергетичні контракти з Chevron і Royal Dutch Shell дають Україні шанс переважити нарешті в енергетиці у бік справжньої незалежності, бо за останні 20 років Київ на роздоріжжі «між авторитарною моделлю Сходу та демократичним шляхом Заходу». Американська газета також резюмує, що «США, союзники і, що найважливіше, український народ виграють, якщо Україна зможе уникнути спокуси путінізму».
Досить відомий американський аналітик Марк Адоманіс пише у своєму блозі в Forbes, що він також не згодний з оптимістичними прогнозами The Washington Post щодо енергетичної незалежності України найближчими роками. Автор наголошує, що Україна імпортує приблизно 75 відсотків вживаного природнього газу, тобто кардинально залежить від іноземних джерел блакитного палива. Це може змінитися? Дуже важко повірити у це, особливо, коли йдеться про нібито швидке нарощування видобування сланцевого газу і нібито чесне ставлення влади Києва до ефективного управління іноземними інвестиціями, зауважує Адоманіс. Автор також упевнений у тривалій газовій залежності України від Росії та в посиленні політичної залежності Києва від режиму Путіна. Адоманіс також вважає, що така залежність має «глибоко вкорінені причини...і незалежні від того, хто нині є президентом у Москві чи в Києві.
Впливова The Wall Street Journal також інформує про енергетичний оптимізм українського прем’єра Миколи Азарова, який заявляє про нарощування українського видобутку газу аж на 25 відсотків у наступні три роки. Сподіватися на таке українську владу нібито спокушає новий контракт із Chevron і Royal Dutch Shell та дві нові видобувні платформи на шельфі Чорного моря, котрі, як наголосив Азаров у Брюсселі, допоможуть підвищити виробництво власного газу на 3-5 мільярдів кубічних метрів до 2015 року. Чи виявляться ці фактори вирішальними у підвищенні рівня незалежності України, коли, як зауважує The Wall Street Journal, «Росія вимагає відповіді на наполягання Києва про зниження ціни на газ, тіснішої економічної інтеграції, включно з приєднанням до контрольованого Москвою Митного союзу»? Видання також висловлює занепокоєння все більшим схилянням України у бік авторитаризму та утисками опозиції попри все гострішу критику влади Януковича з боку Заходу.
Віктор Ткачук, колишній народний депутат і радник перших трьох президентів України, а нині глава громадського фонду «Спочатку люди», пише на сторінках EurActiv.com, що сьогодні «Україна стоїть перед неясним майбутнім і з опозицією, і зі владою, не здатними забезпечити справжню демократію та економічні сподівання, що висуває потребу для народу цілком нового політичного лідера». Автор також вважає, що парламентські вибори в Україні 28 жовтня «не будуть визнані законними, прозорими й демократичними», і не лише тому, що будуть якісь фальсифікації, а тому, що «немає політичної сили з перспективою приходу до влади, за наявності якої такі справедливі вибори були б можливі».
