«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої запитання в коментарях, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів.
Київ – Сьогодні в Україні, за підрахунками експертів, налічується до 6 тисяч нелегальних шахт-копанок. Умови праці на них не відповідають мінімальним вимогам безпеки. До того ж нерідко трапляється, що працюють тут і неповнолітні.
Після масового закриття шахт на Донбасі у 1990-х роках роботу втратили десятки тисяч гірників. Відтак, кажуть експерти, відсутність заробітку і сприяла розвиткові нелегальних копанок.
21-річний Валерій на нелегальних копанках Луганщини працював чотири роки. Чотири місяці нагорі розвантажував вугілля. Потім, у 15 років, він поліз у лаву. Каже, що близько 40% мешканців його селища працює на копанках.
На одній із новоутворених копанок у місті Снєжноє,яка знаходиться на території одного із цехів колишнього машинобудівного заводу, до розробки навіть залучено спецтехніку
«Люди працювати туди йдуть із безвиході, – розповідає хлопець, – більше ніде не можна заробити. Техніки безпеки там немає ніякої, лише укріплювальні роботи – деревом. Це так, лише для самозаспокоєння».
За словами Валерія, час від часу на копанці відбуваються перевірки, але керівництво про це знає заздалегідь.
«Тому що є свої люди у податковій і всюди, – говорить Валерій. – Керівника попереджали заздалегідь. Не говорили точної дати, а казали, що приїхала комісія з Києва чи області. У цей час ми продовжували працювати. А неподалік шахти у лісі стояла будка, де була людина. Якщо вона помічала чужу машину, то відразу телефонувала».
За день на копанці можна заробити кількасот гривень, розповідає інший працівник нелегальної шахти, 30-річний Олександр із Донеччини.
«400, 500, 600 гривень. 300 – це мінімум», – говорить він.
Влада применшує кількість копанок?
Сьогодні в Україні налічується близько 6 тисяч вугільних шахт-копанок, каже Радіо Свобода голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець.
«За моїми підрахунками, було приблизно 6 тисяч нелегальних шахт. Хоча влада та органи міліції вважають, що їх кілька сотень. Але якщо вони самі цей бізнес організовували, тож зрозуміло, що їм потрібно занизити масштаби», – зазначає Михайло Волинець.
За його словами, копанки є двох типів. Перший – копанки, викопані у погребі власного подвір’я чи в городі. На них працює одна родина.
«Вони надзвичайно глибокі, – зазначає Волинець. – Туди спускаються навіть діти, хлопчики шести років, а також старенькі дідусі. От якби комусь спало на думку залізти у криницю? Там немає провітрювання, вода і замкнутий простір. Але криниця армована залізобетонними пудлами. А в даному випадку цього армування немає. Коли видобувають звідти вугілля, то йдуть провали, розвалюються будинки».
Іншим типом нелегальних шахт-копанок є копанки, викопані у лісосмугах чи степах. Ці шахти не дуже великі, під’єднанні до електрики, на них є компресори, але люди тут працюють відбійними молотками.
Прикриття нелегального бізнесу чи розвиток галузі
Минулого року Кабінет Міністрів ухвалив постанову про скорочення дозвільних документів на видачу гірничих відводів та оформлення ліцензій. Згідно з цим документом, копанки мають реєструватися як малі шахти.
Як повідомив Радіо Свобода заступник голови Держгірпромнагляду Віктор Шайтан, після цього було оформлено майже 300 дозволів на гірничі відводи.
«Офіційно бізнес тих, хто займається цим нелегальним видобутком, трохи почав виходити на світло, – зазначає Шайтан. – За минулий рік було видано 286 таких дозволів».
На переконання ж Михайла Волинця, це не вирішує проблеми ні екології, ні безпеки праці, а є лише прикриттям нелегального бізнесу.
Проте начальник Головного управління промисловості і розвитку інфраструктури луганської облдержадміністрації Дмитро Дрожжина переконував кореспондента Радіо Свобода, що це не так.
«Незаконні копанки, які по-варварськи руйнують нашу землю, ніхто легалізувати не буде. Наше завдання – створити умови для того, щоб легальні малі підприємства, які мають бажання законно розробляти надра, із виконанням усіх норм та правил мали цю можливість у повному обсязі», – заявив він.
Але з тим, що проблеми із легалізацією нелегальних копанок існують, погоджуються і у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості.
«Немає відділу, який би займався питанням малих копанок. Для того, щоб цим займатися серйозно, потрібно при Департаменті створити відділ. А для того, щоб це зробити, потрібно збільшити чисельність департаменту», – повідомляє Радіо Свобода директор Департаменту вугілля при міністерстві Олександр Вівчаренко.
Хрест невідомому шахтареві
Офіційної статистики щодо смертності на нелегальних копанках ніхто не веде. Загалом же смертність на українських шахтах є однією з найвищих у світі. На 2 мільйони тонн вугілля припадає 3 смерті.
Зважаючи на недотримання техніки безпеки на нелегальних шахтах, смертність і травматизм на них є набагато вищими, ніж на легальних шахтах. До того ж, якщо на нелегальній копанці трапляються аварії, рятувальних робіт там фактично ніхто не проводить.
«Якщо не достали тіло, то хрест поставили, – розповідає Михайло Волинець, – хрестів багато поставили. Якщо ж тіло дістали, то працівник міліції і медичний працівник констатують, що смерть відбулася «єстєствєним путьом».
За рік Україна офіційно видобуває близько 80 мільйонів тонн вугілля. Ще 5 мільйонів видобувається нелегально. Зараз тонна вугілля коштує близько 750 гривень.
Наступного понеділка слухайте тему: малі ГЕС – енергетична незалежність чи екологічне лихо?
«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої запитання в коментарях, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів.Також пропонуйте теми, які для Вас цікаві.
Працюю на Радіо Свобода з 2005 року. Укладач та ведуча Ранкової Свободи, пишу на енергетичну та економічну тематику. 2006 року закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. А у 2009-му – Інститут політичних наук.
