Дублін – У перші дні березня виповнюється 20 років із часу короткої, але кривавої війни, яка точилася близько до України і залишилася у вигляді «замороженого» конфлікту у Придністров'ї. За кілька днів до цієї круглої дати, після шести років перерви, поновилися переговори щодо Придністров’я у форматі «5+2», тобто за участю сторін: Кишинева і Тирасполя, а також України, Росії, Євросоюзу, США та ОБСЄ.
Розширене коло посередників і спостерігачів мало би допомогти Молдові та Придністров’ю досягти згоди.
За результатами дводенних переговорів у столиці Ірландії Дубліні, повідомили про скромні, але досягнення.
Головуючий в ОБСЄ, заступник прем’єр-міністра Ірландії Імон Ґілмор заявив, що його обнадіяв, як було сказано, конструктивний підхід, виявлений у Дубліні і він закликав скористатися досягненим.
Але зараз мова йде лише про домовленість стосовно процедури ведення переговорів.
Маленькі кроки
Раніше, коли новий придністровський лідер Євген Шевчук зустрічався у січні з молдовським прем’єр-міністром Владом Філатом в Одесі, то застерігав від надмірного оптимізу.
«Ця проблема обговорювалася вже 20 років і це не привело до жодних значних зрушень. Тому ми є прихильниками тактики маленьких кроків», – зазначив Євген Шевчук.
Маленьким кроком у Дубліні стала домовленість про регулярні зустрічі і що наступні переговори у форматі «5+2» відбудуться вже в квітні у Відні. Якщо зауважити неспроможність проведення таких переговорів упродовж 6 років, то і це досягнення.
Але і поза Дубліном у взаєминах Тирасполя і Кишинева останнім часом відбулися цікаві зрушення: сторони нещодавно домовилися про відновлення залізничного руху з Молдови через територію Придністров’я та відновлення повноцінного телефонного сполучення.
Надії на нового лідера
Зараз покладаються більші надії на поступ у зв’язку з нещодавньою зміною керівництва у Придністров’ї.
Етнічний українець Євген Шевчук наразі виглядає гнучкішим і прагматичнішим, ніж його попередник Ігор Смирнов, який був набагато тісніше пов’язаний з Росією.
Але невизнана міжнародною спільнотою Придністровська Республіка і далі наполягає на незалежності, в той час як Кишинів веде мову про спеціальний статус території в межах Молдови.
Ключовим чинником залишається присутність російських військ у Придністров’ї, хоча Росія раніше зобов’язувалася перед міжнародною спільнотою вивести військових.
Другого березня у Молдові відбуватимуться заходи із вшанування пам’яті сотень загиблих 20 років тому у збройному конфлікті, який закінчився фактичним відокремленням Придністров’я.
Розширене коло посередників і спостерігачів мало би допомогти Молдові та Придністров’ю досягти згоди.
За результатами дводенних переговорів у столиці Ірландії Дубліні, повідомили про скромні, але досягнення.
Головуючий в ОБСЄ, заступник прем’єр-міністра Ірландії Імон Ґілмор заявив, що його обнадіяв, як було сказано, конструктивний підхід, виявлений у Дубліні і він закликав скористатися досягненим.
Але зараз мова йде лише про домовленість стосовно процедури ведення переговорів.
Маленькі кроки
Раніше, коли новий придністровський лідер Євген Шевчук зустрічався у січні з молдовським прем’єр-міністром Владом Філатом в Одесі, то застерігав від надмірного оптимізу.
«Ця проблема обговорювалася вже 20 років і це не привело до жодних значних зрушень. Тому ми є прихильниками тактики маленьких кроків», – зазначив Євген Шевчук.
Маленьким кроком у Дубліні стала домовленість про регулярні зустрічі і що наступні переговори у форматі «5+2» відбудуться вже в квітні у Відні. Якщо зауважити неспроможність проведення таких переговорів упродовж 6 років, то і це досягнення.
Але і поза Дубліном у взаєминах Тирасполя і Кишинева останнім часом відбулися цікаві зрушення: сторони нещодавно домовилися про відновлення залізничного руху з Молдови через територію Придністров’я та відновлення повноцінного телефонного сполучення.
Надії на нового лідера
Зараз покладаються більші надії на поступ у зв’язку з нещодавньою зміною керівництва у Придністров’ї.
Етнічний українець Євген Шевчук наразі виглядає гнучкішим і прагматичнішим, ніж його попередник Ігор Смирнов, який був набагато тісніше пов’язаний з Росією.
Але невизнана міжнародною спільнотою Придністровська Республіка і далі наполягає на незалежності, в той час як Кишинів веде мову про спеціальний статус території в межах Молдови.
Ключовим чинником залишається присутність російських військ у Придністров’ї, хоча Росія раніше зобов’язувалася перед міжнародною спільнотою вивести військових.
Другого березня у Молдові відбуватимуться заходи із вшанування пам’яті сотень загиблих 20 років тому у збройному конфлікті, який закінчився фактичним відокремленням Придністров’я.
