Лондон – Британські та ірландські представники заявляють про нормалізацію стосунків, хоча залишаються і нерозв’язані проблеми. Найбільша з них – Ольстер тобто Північна Ірландія, яка залишається у складі Великої Британії. Шлях до покращення британсько-ірландських стосунків триває понад 90 років і ключовою подією названо минулорічний візит в Дублін англійської королеви.
Скільки років потрібно на те, щоб відносини між колишнім імперським володарем та колишньою колонією стали взаєминами двох рівноправних держав? Ірландська республіка здобула незалежність від Британії 1922 року.
Саме ірландською, а не англійською мовою починала свою ключову промову королева Єлизавета Друга, перебуваючи у травні в Ірландії. Це приємно вразило багатьох ірландців навіть попри те, що сторіччя британського панування призвели до фактичного вимирання ірландської мови на історичній батьківщині.
У час різдвяних свят ірландське телебачення демонструвало документальний фільм присвячений першому за 100 років візиту британського монарха в Ірландію.
В спеціальному коментарі прем’єр-міністр Девід Камерон наголосив, що візит кардинально змінив характер міждержавних взаємин.
«Ці справжні взаємини, що налагоджувалися між британським та ірландським народом роками, тепер отримали можливість розквітнути», – сказав Камерон ірландському каналу RTE.
Можливо, навіть більш значущим жестом аніж привітальне речення ірландською мовою, було покладання британською королевою вінків у Дубліні до пам’ятника ірландцям, які загинули в боротьбі за незалежність саме від Великої Британії.
Президент партії Шін Фейн Джеррі Адамс – активіст боротьби за припинення британського правління в Північній Ірландії, був одним з тих, хто виступав проти візиту королеви.
Ірландія залишається розділеною
«Залишаються величезні нерозв’язані проблеми в ірландсько-британських взаєминах», – стверджує Джеррі Адамс. Для нього повним відновленням історичної справедливості було б возз’єднання Ірландії.
Адамс та інші політики-республіканці в Північній Ірландії користаються результатами мирного процесу, який в останні роки привів до роззброєння головних воєнізованих угруповань Ольстера та майже повного припинення збройної боротьби.
Найпотужніші політичні сили республіканців – католиків, які виступають за возз’єднання з Ірландською республікою, та лоялістів – протестантів, які наголошують на своїй вірності Британії, разом беруть участь в регіональному самоврядуванні Ольстера, хоч і бачать завдання своєї діяльності, коли йдеться про майбутній статус території, абсолютно протилежно.
Співпраця Лондона і Дубліна останніх років привела до того, що ця боротьба хоч не припинилася, але перейшла зі збройної майже повністю у політичну площину.
Політика, звичайно ж переплетена з економікою. Ірландія є 5-им найбільшим у світі ринком для британського експорту. Британські банки тримають ірландських активів на 50 мільярдів фунтів.
Саме тому, коли Ірландія, яка запровадила у себе євро, опинилася нещодавно в економічній скруті, Британія погодилася виділити окремий кількамільярдний пакет допомоги.
Скільки років потрібно на те, щоб відносини між колишнім імперським володарем та колишньою колонією стали взаєминами двох рівноправних держав? Ірландська республіка здобула незалежність від Британії 1922 року.
Саме ірландською, а не англійською мовою починала свою ключову промову королева Єлизавета Друга, перебуваючи у травні в Ірландії. Це приємно вразило багатьох ірландців навіть попри те, що сторіччя британського панування призвели до фактичного вимирання ірландської мови на історичній батьківщині.
У час різдвяних свят ірландське телебачення демонструвало документальний фільм присвячений першому за 100 років візиту британського монарха в Ірландію.
В спеціальному коментарі прем’єр-міністр Девід Камерон наголосив, що візит кардинально змінив характер міждержавних взаємин.
«Ці справжні взаємини, що налагоджувалися між британським та ірландським народом роками, тепер отримали можливість розквітнути», – сказав Камерон ірландському каналу RTE.
Можливо, навіть більш значущим жестом аніж привітальне речення ірландською мовою, було покладання британською королевою вінків у Дубліні до пам’ятника ірландцям, які загинули в боротьбі за незалежність саме від Великої Британії.
Президент партії Шін Фейн Джеррі Адамс – активіст боротьби за припинення британського правління в Північній Ірландії, був одним з тих, хто виступав проти візиту королеви.
Ірландія залишається розділеною
«Залишаються величезні нерозв’язані проблеми в ірландсько-британських взаєминах», – стверджує Джеррі Адамс. Для нього повним відновленням історичної справедливості було б возз’єднання Ірландії.
Адамс та інші політики-республіканці в Північній Ірландії користаються результатами мирного процесу, який в останні роки привів до роззброєння головних воєнізованих угруповань Ольстера та майже повного припинення збройної боротьби.
Найпотужніші політичні сили республіканців – католиків, які виступають за возз’єднання з Ірландською республікою, та лоялістів – протестантів, які наголошують на своїй вірності Британії, разом беруть участь в регіональному самоврядуванні Ольстера, хоч і бачать завдання своєї діяльності, коли йдеться про майбутній статус території, абсолютно протилежно.
Співпраця Лондона і Дубліна останніх років привела до того, що ця боротьба хоч не припинилася, але перейшла зі збройної майже повністю у політичну площину.
Політика, звичайно ж переплетена з економікою. Ірландія є 5-им найбільшим у світі ринком для британського експорту. Британські банки тримають ірландських активів на 50 мільярдів фунтів.
Саме тому, коли Ірландія, яка запровадила у себе євро, опинилася нещодавно в економічній скруті, Британія погодилася виділити окремий кількамільярдний пакет допомоги.
