– Отче, для початку розкажіть, будь-ласка, чому Ви взялися за дослідження теми Великого Голоду?
– Я вже понад 10 років веду пошукову роботу у ватиканських архівах. Я цікавлюся історичними документами, і на сьогодні немає нікого іншого, хто б вивчав ці матеріали з української сторони. Я поставив за мету переписати усі документи стосовно українських справ. Три роки тому несподівано знайшов документи про Голодомор і думав: якщо дехто буде неправильно писати про Голодомор і Ватикан, що дуже часто буває, то краще опрацювати ці матеріали, щоб мати готову відповідь. Потім до Рима приїхав професор із Канади Любомир Луцюк, і він також цікавився матеріалами про Великий Голод. Тоді ми вирішили спільно працювати над публікацією перекладених документів.
– А коли з’явився доступ до цих документів, і чи дійсно вони були таємними?
– Насправді Ватиканські архіви не є закритими, це просто офіційна назва така. Архіви були відкриті для науковців 1881 року. Документи за період 1922-1939 років Папа Римський Бенедикт XVI відкрив 5 років тому.
– Тодішня преса на Заході замовчувала тему Великого Голоду в Радянському Союзі. Що писали ватиканські видання, як реагував на ті події Святий престол і Папа Піо XI?
– У матеріалах є свідчення, що Папа Римський Піо XI дуже емоційно реагував, коли чув про це, і навіть плакав, і казав: «Ми мусимо щось робити». Були листи з України, в яких ішлося про ті події, і все це друкували у ватиканському часописі Osservatore Romano. Папа сам наполягав, що це слід публікувати, щоб світ знав про це.
– Про що конкретно йдеться у надрукованих Вами історичних документах?
– Це просто інформація про перебіг подій. Ватикан усіляко шукав нагоди, як би можна було допомогти потерпілому населенню... Але тоді всі дипломати говорили Папі, що це неможливо, бо Радянський Союз не визнавав трагедії, тому будь-яка допомога від Ватикану буде відхилена.
– Отче Атанасію, чи говориться щось у ватиканських матеріалах стосовно того, проти кого була спрямована ця радянська акція: проти українських селян чи загалом проти усієї нації?
– Там не дуже визнається, що була така держава Україна. Згадується Південна Росія, Кавказ... Але, коли греко-католицькі єпископи з Галичини писали пасторальний лист про Голод, і там згадували «наші українські брати в Радянськім Союзі, в Радянській Україні», тоді один дипломат доповідав, що совєти дуже реагували на такі листи, коли про це говорилося публічно.
– Відомо, що Ватикан, як держава, визнав Великий Голод геноцидом. Як Ви знаєте, серед світських науковців є такі, котрі спрощують наслідки Голодомору і не вважають лихо геноцидом українського народу. А чи є розбіжності стосовно цієї теми серед ватиканських істориків?
– Я не знаю, не знаю взагалі, чи хтось тут займається даною проблематикою. Думаю, спеціально цього ніхто не досліджує. Не думаю, що це питання так специфічно стосується ватиканських джерел: був геноцид чи ні. На мій погляд, важливою є публікація нашої книжки англійською мовою, щоб світ знав про ці документи, що тоді Ватикан був у курсі подій і шукав шляхів підтримки й допомоги потерпілим від голоду регіонам.
– Я вже понад 10 років веду пошукову роботу у ватиканських архівах. Я цікавлюся історичними документами, і на сьогодні немає нікого іншого, хто б вивчав ці матеріали з української сторони. Я поставив за мету переписати усі документи стосовно українських справ. Три роки тому несподівано знайшов документи про Голодомор і думав: якщо дехто буде неправильно писати про Голодомор і Ватикан, що дуже часто буває, то краще опрацювати ці матеріали, щоб мати готову відповідь. Потім до Рима приїхав професор із Канади Любомир Луцюк, і він також цікавився матеріалами про Великий Голод. Тоді ми вирішили спільно працювати над публікацією перекладених документів.
– А коли з’явився доступ до цих документів, і чи дійсно вони були таємними?
– Насправді Ватиканські архіви не є закритими, це просто офіційна назва така. Архіви були відкриті для науковців 1881 року. Документи за період 1922-1939 років Папа Римський Бенедикт XVI відкрив 5 років тому.
– Тодішня преса на Заході замовчувала тему Великого Голоду в Радянському Союзі. Що писали ватиканські видання, як реагував на ті події Святий престол і Папа Піо XI?
– У матеріалах є свідчення, що Папа Римський Піо XI дуже емоційно реагував, коли чув про це, і навіть плакав, і казав: «Ми мусимо щось робити». Були листи з України, в яких ішлося про ті події, і все це друкували у ватиканському часописі Osservatore Romano. Папа сам наполягав, що це слід публікувати, щоб світ знав про це.
– Про що конкретно йдеться у надрукованих Вами історичних документах?
– Це просто інформація про перебіг подій. Ватикан усіляко шукав нагоди, як би можна було допомогти потерпілому населенню... Але тоді всі дипломати говорили Папі, що це неможливо, бо Радянський Союз не визнавав трагедії, тому будь-яка допомога від Ватикану буде відхилена.
– Отче Атанасію, чи говориться щось у ватиканських матеріалах стосовно того, проти кого була спрямована ця радянська акція: проти українських селян чи загалом проти усієї нації?
– Там не дуже визнається, що була така держава Україна. Згадується Південна Росія, Кавказ... Але, коли греко-католицькі єпископи з Галичини писали пасторальний лист про Голод, і там згадували «наші українські брати в Радянськім Союзі, в Радянській Україні», тоді один дипломат доповідав, що совєти дуже реагували на такі листи, коли про це говорилося публічно.
– Відомо, що Ватикан, як держава, визнав Великий Голод геноцидом. Як Ви знаєте, серед світських науковців є такі, котрі спрощують наслідки Голодомору і не вважають лихо геноцидом українського народу. А чи є розбіжності стосовно цієї теми серед ватиканських істориків?
– Я не знаю, не знаю взагалі, чи хтось тут займається даною проблематикою. Думаю, спеціально цього ніхто не досліджує. Не думаю, що це питання так специфічно стосується ватиканських джерел: був геноцид чи ні. На мій погляд, важливою є публікація нашої книжки англійською мовою, щоб світ знав про ці документи, що тоді Ватикан був у курсі подій і шукав шляхів підтримки й допомоги потерпілим від голоду регіонам.
