– Я би сказав, що (про успішність) ще надто рано говорити. Зрештою, чи добре витрачені ці гроші на турне шістнадцятьма містами, судитимуть інвестори. Якщо в країну прийдуть інвестори, то ті гроші варто було витрачати. Я знаю, що цього разу був довгий список запрошених, але думаю, що в аудиторії було значно менше людей... І я навіть не певен, скількох з них можна вважати серйозними інвесторами в ці конкретні проекти.
– Як для Вас лунали презентаційні виступи українців?
– Як на мене, то презентації виглядали такими, що перебувають ще на ранніх стадіях. Бо якщо ще немає техніко-економічних обґрунтувань, то, окрім як викликати зацікавлення, привабити саме інвестора дуже важко. У презентаціях сьогодні говорили про можливі прибутки з капіталовкладень і терміни отримання прибутків. Але без техніко-економічних обґрунтувань не можна думати про те, хто конкретно міг би бути інвестором? Куди власне мали би йти гроші? Яка ціна цілого проекту?
– У списках країн, які приваблюють найбільше закордонних інвестицій у світі перед ведуть Сполучені Штати. Далі там йдуть такі країни, як Великобританія, Франція, Гонконг…
– Але на ці цифри не треба дивитися, як на абсолютне вираження. Дивіться на ці цифри у розрахунку або на душу населення, або у розрахунку відсотків від ВВП...
– То яку країну можна вважати зразком успішності за такими показниками?
–Я не маю статистики, але з країн-клієнтів Європейського банку реконструкції й розвитку за останні 20 років... під час раннього періоду трансформації, тобто після падіння Берлінського муру, тощо... Багато у перші роки отримала Угорщина. Згодом була Чехія, Словаччина, Балтійські країни тощо. Виявилося, що в менші країни було легше вкладати гроші. Якщо ж поглянути, скільки ЄБРР інвестує в Україну чи Росію, то зауважте: російська економіка в 12 разів більша за українську, але Росія отримує лише у понад 2 рази більше інвестицій ніж Україна. Отже Україна, якщо враховувати її ВВП чи обсяги економіки, отримує в 5 разів більше.
– Чи проводила Угорщина ось такі презентації, як провела Україна в Лондоні? Чи Словаччина…
– Ми, власне, організовували такі презентаційні турне для інших країн і навіть для окремих регіонів. Для різних регіонів Росії, наприклад. Це суто українська подія. Ми забезпечили лише подіум. Тобто цю залу, перекладачів тощо…
– Але моє питання полягає у тому, чи саме ось такі заходи – найкращий спосіб зробити країну привабливою для іноземних інвесторів?
– Я вважаю, що найкращий спосіб привабити в країну інвесторів – це покращити інвестиційний клімат, спростити способи інвестування, спростити умови діяльності, спростити способи вивезення капіталів.
– Тобто спочатку змінити ситуацію всередині України, а потім їхати і рекламувати її?
– Я вважаю, що можна робити дві справи паралельно.
– Чи Україна робить дві ці справи одночасно?
– Україна намагається робити дві справи паралельно. Цікаво зауважити і, якщо я можу бути відвертим… в Україні було чимало проблем і останнім часом з України надходило багато поганих новин. Включно з 2011-м. Сказавши це, я можу підтвердити, що ми в ЄБРР цього року змогли вирішити більше проблем стосовно конкретних законів чи регуляцій, щоб домогтися від уряду більшої підтримки підприємництва. За цей рік ми вирішили більше проблем, ніж як за будь-який інший рік у минулому. Отже попри політичні труднощі, попри погані новини про Україну у світовій пресі, є певні речі, які уряд намагається зробити. І є речі, які уряд зміг досягти.
– Отже Україна робить поступ?
– У деяких галузях так… Україна ніколи не була легкою країною. Вона ніколи не мала чіткого напрямку руху. Вона ніколи не мала єдиної внутрішньої політичної платформи, щоб проштовхнути справи. Після Помаранчевої революції 2004-го були великі надії. Але потім різні політичні сили штовхали справи у різних напрямках, і майже нічого не відбулося, бо внутрішньої консолідації не було. Зараз є єдина база влади. Тепер усе залежить від цього Президента і цього уряду. Якщо вони не зможуть досягти результатів, то звинувачувати зможуть лише самі себе. Дещо зроблено, але деякі справи не рухаються у потрібному напрямку. Інвестиційний клімат і далі залишається великою проблемою...
– Як для Вас лунали презентаційні виступи українців?
– Як на мене, то презентації виглядали такими, що перебувають ще на ранніх стадіях. Бо якщо ще немає техніко-економічних обґрунтувань, то, окрім як викликати зацікавлення, привабити саме інвестора дуже важко. У презентаціях сьогодні говорили про можливі прибутки з капіталовкладень і терміни отримання прибутків. Але без техніко-економічних обґрунтувань не можна думати про те, хто конкретно міг би бути інвестором? Куди власне мали би йти гроші? Яка ціна цілого проекту?
– У списках країн, які приваблюють найбільше закордонних інвестицій у світі перед ведуть Сполучені Штати. Далі там йдуть такі країни, як Великобританія, Франція, Гонконг…
– Але на ці цифри не треба дивитися, як на абсолютне вираження. Дивіться на ці цифри у розрахунку або на душу населення, або у розрахунку відсотків від ВВП...
– То яку країну можна вважати зразком успішності за такими показниками?
–Я не маю статистики, але з країн-клієнтів Європейського банку реконструкції й розвитку за останні 20 років... під час раннього періоду трансформації, тобто після падіння Берлінського муру, тощо... Багато у перші роки отримала Угорщина. Згодом була Чехія, Словаччина, Балтійські країни тощо. Виявилося, що в менші країни було легше вкладати гроші. Якщо ж поглянути, скільки ЄБРР інвестує в Україну чи Росію, то зауважте: російська економіка в 12 разів більша за українську, але Росія отримує лише у понад 2 рази більше інвестицій ніж Україна. Отже Україна, якщо враховувати її ВВП чи обсяги економіки, отримує в 5 разів більше.
– Чи проводила Угорщина ось такі презентації, як провела Україна в Лондоні? Чи Словаччина…
– Ми, власне, організовували такі презентаційні турне для інших країн і навіть для окремих регіонів. Для різних регіонів Росії, наприклад. Це суто українська подія. Ми забезпечили лише подіум. Тобто цю залу, перекладачів тощо…
– Але моє питання полягає у тому, чи саме ось такі заходи – найкращий спосіб зробити країну привабливою для іноземних інвесторів?
– Я вважаю, що найкращий спосіб привабити в країну інвесторів – це покращити інвестиційний клімат, спростити способи інвестування, спростити умови діяльності, спростити способи вивезення капіталів.
– Тобто спочатку змінити ситуацію всередині України, а потім їхати і рекламувати її?
– Я вважаю, що можна робити дві справи паралельно.
– Чи Україна робить дві ці справи одночасно?
– Україна намагається робити дві справи паралельно. Цікаво зауважити і, якщо я можу бути відвертим… в Україні було чимало проблем і останнім часом з України надходило багато поганих новин. Включно з 2011-м. Сказавши це, я можу підтвердити, що ми в ЄБРР цього року змогли вирішити більше проблем стосовно конкретних законів чи регуляцій, щоб домогтися від уряду більшої підтримки підприємництва. За цей рік ми вирішили більше проблем, ніж як за будь-який інший рік у минулому. Отже попри політичні труднощі, попри погані новини про Україну у світовій пресі, є певні речі, які уряд намагається зробити. І є речі, які уряд зміг досягти.
– Отже Україна робить поступ?
– У деяких галузях так… Україна ніколи не була легкою країною. Вона ніколи не мала чіткого напрямку руху. Вона ніколи не мала єдиної внутрішньої політичної платформи, щоб проштовхнути справи. Після Помаранчевої революції 2004-го були великі надії. Але потім різні політичні сили штовхали справи у різних напрямках, і майже нічого не відбулося, бо внутрішньої консолідації не було. Зараз є єдина база влади. Тепер усе залежить від цього Президента і цього уряду. Якщо вони не зможуть досягти результатів, то звинувачувати зможуть лише самі себе. Дещо зроблено, але деякі справи не рухаються у потрібному напрямку. Інвестиційний клімат і далі залишається великою проблемою...
