Киргизи пережили непростий рік. Після народного повстання, в результаті якого було вигнано президента Курманбека Бакієва у квітні 2010 року, через два місяці відбулися міжетнічні сутички між місцевими узбеками і киргизами, в результаті яких загинуло близько 500 людей. Ці насильства ледь вдалося зупинити, поки вони не переросли у велику кризу, що могла охопити і сусідні країни.
У нинішніх виборах може взяти участь понад три з половиною мільйони виборців, які будуть вибирати між 15 кандидатами. Нинішній тимчасовий керівник країни Роза Отунбаєва не бере участі у виборах.
Очікується, що головна боротьба розгорнеться між трьома кандидатами: прем’єр-міністром, представником центристської течії Алмазбеком Атамбаєвим, членом парламенту Камчибеком Ташієвим, який очолює партію прихильників попереднього президента Бакієва, та Адаханом Мадумаровим, який посідав високу посаду в органах безпеки за часів Бакієва. Поки що, згідно з опитуваннями, Атамбаєв веде перед, але ніхто з кандидатів не має шансів перемогти у першому турі.
Можливе повернення до авторитаризму – професор Макґлінчі
Тимчасовий уряд країни сприяв появі нової Конституції, згідно з якою Киргизстан перетворився на парламентсько-президентську республіку. Але, за словами директора Киргизької редакції Радіо Свобода Венери Джуматаєвої, всі кандидати, за винятком Атабмаєва, воліли б повернутися до попередньої президентської системи.
«В країні відчувається відносна нестабільність. Люди втомилися. Вони говорять, що тимчасовий уряд не зміг встановити контроль і центральну владу на всій території країни. Відчувається прагнення значної частини населення до «сильної руки», щоб нарешті хтось поклав край цьому, як вони кажуть, безладдю на всіх рівнях», – зауважує Джуматаєва.
Професор політології вашингтонського університету Джорджа Мейсона Ерік Макґлінчі говорить, що відновлення сильної президентської влади могло б призвести до того, що Киргизстан влився б у лави центральноазійських автократичних режимів.
«Якщо вони повернуться до президентської системи, це буде крок у напрямку до авторитаризму, можливо, слабкого авторитаризму у випадку Киргизстану. Але у будь-якому разі це буде відхід від лібералізації, яку ми спостерігали протягом останнього року, і поверненням до статусу-кво в Центральній Азії, сильної вертикалі виконавчої влади», – зазначив американський професор.
Та для більшості киргизів назва системи правління у їхній країні не має значення. Їх більше турбують питання виплати заробітної плати та відновлення звичайної особистої безпеки, особливо в районах міжетнічних сутичок.
У нинішніх виборах може взяти участь понад три з половиною мільйони виборців, які будуть вибирати між 15 кандидатами. Нинішній тимчасовий керівник країни Роза Отунбаєва не бере участі у виборах.
Очікується, що головна боротьба розгорнеться між трьома кандидатами: прем’єр-міністром, представником центристської течії Алмазбеком Атамбаєвим, членом парламенту Камчибеком Ташієвим, який очолює партію прихильників попереднього президента Бакієва, та Адаханом Мадумаровим, який посідав високу посаду в органах безпеки за часів Бакієва. Поки що, згідно з опитуваннями, Атамбаєв веде перед, але ніхто з кандидатів не має шансів перемогти у першому турі.
Можливе повернення до авторитаризму – професор Макґлінчі
Тимчасовий уряд країни сприяв появі нової Конституції, згідно з якою Киргизстан перетворився на парламентсько-президентську республіку. Але, за словами директора Киргизької редакції Радіо Свобода Венери Джуматаєвої, всі кандидати, за винятком Атабмаєва, воліли б повернутися до попередньої президентської системи.
«В країні відчувається відносна нестабільність. Люди втомилися. Вони говорять, що тимчасовий уряд не зміг встановити контроль і центральну владу на всій території країни. Відчувається прагнення значної частини населення до «сильної руки», щоб нарешті хтось поклав край цьому, як вони кажуть, безладдю на всіх рівнях», – зауважує Джуматаєва.
Професор політології вашингтонського університету Джорджа Мейсона Ерік Макґлінчі говорить, що відновлення сильної президентської влади могло б призвести до того, що Киргизстан влився б у лави центральноазійських автократичних режимів.
«Якщо вони повернуться до президентської системи, це буде крок у напрямку до авторитаризму, можливо, слабкого авторитаризму у випадку Киргизстану. Але у будь-якому разі це буде відхід від лібералізації, яку ми спостерігали протягом останнього року, і поверненням до статусу-кво в Центральній Азії, сильної вертикалі виконавчої влади», – зазначив американський професор.
Та для більшості киргизів назва системи правління у їхній країні не має значення. Їх більше турбують питання виплати заробітної плати та відновлення звичайної особистої безпеки, особливо в районах міжетнічних сутичок.
