Вразивши багатьох своїм стилем гри, команда вибилася на верхівку місцевої ліги. Для уболівальників вона стала не просто розвагою, а надією на досягнення місця в національній футбольній лізі Бельгії.
Щоб досягти Бельгійської прем’єр-ліги, команді треба пройти ще 6 дивізіонів. Але уболівальникам FC Kosova на цьому краще не наголошуйте.
Для них – це не просто команда. Це частина їхньої тотожності, друга сім’я.
Уболівальники наголошують, що клуб існував ще задовго до того, як край Косово проголосив незалежність і відкрив посольство в Брюсселі.
За матчем спостерігали майже 200 глядачів. Це багато, якщо зауважити, що місто має чимало кращих футбольних клубів.
«Команда репрезентує мусульманську громаду в Брюсселі. Вона також символізує усе, що албанці хотіли би бачити у футбольному клубі: дисципліну, волю до перемоги, братерство і особливо – взаємодовіру», – каже уболівальник Авні Бакалі.
Президент FC Kosova Абазі Джеват сам грав у цій команді, коли вона була створена 20 років тому.
Він сказав Радіо Свобода, що, якби клуб мав свій стадіон, то на матчі приходило би ще більше людей.
Мрії про кращий стадіон
Зараз команда змушена грати на обгородженому парканом майданчику зі штучним покриттям у бідному багатонаціональному районі Брюсселя Скарбек, де живе більша частина 40 тисяч етнічних албанців міста.
Коли ще сам пан Джеват був гравцем, команду, що була на дні найнижчої бельгійської футбольної ліги, складали виключно іммігранти з Косова – чоловіки зрілого віку.
Тепер клуб піднявся на дивізіон вище і очолює турнірну таблицю. Зараз FC Kosova має 140 гравців і команди усіх вікових рівнів – від шести до 21 року.
Секретар клубу Афрім Кас сказав Радіо Свобода, що клуб стає багатонаціональним, бо має гравців різного вікового рівня із Туреччини, Марокко та кількох інших африканських країн.
«На початку становлення клубу це була гарна, маленька сімейна команда албанської громади, але вона розвинулася в клуб для цілого Брюсселя та околиць», – розповідає Афрім Кас.
Футболки з двоголовими орлами
Більшість із 11 гравців основного складу – вихідці з Косово, але команди гравцям вигукуються французькою.
Тренер Крістоф Шоньян – бельгієць, який упродовж п’яти років був воротарем команди, але через травму був змушений повісити свої рукавиці на гачок.
Хоча команда і досі має чітку етнічну тотожність, Шоньян каже, що його етнічне походження не становить проблеми.
«Для мене вони футболісти, – каже Крістоф Шоньян, – і немає значення чи вони косовари, іспанці, бельгійці чи шведи».
Проте, очевидно, що більшість гравців пишаються правом одягатися у футболки з албанським двоголовим орлом на грудях.
Ледіо Кертуша – капітан клубу. Він каже, що грає за свою країну і свій народ, але наголошує, що FC Kosova Schaerbeek є способом інтеграції в бельгійське суспільство.
Для росту потрібні гроші
Відносні успіхи клубу створюють певні проблеми. Річний бюджет – 4 тисячі євро – досі малий, але зростатиме, якщо клуб підніматиметься у таблицях ліг.
Гравці зарплатню не отримують і керівники FC Kosova також виконують свої обов’язки у вільний від основної роботи час.
Але суддям треба платити. Також потрібні гроші на оплату використання стадіонів молодіжними командами.
Досі фінансові потреби задовольняли спонсори з місцевих підприємців, членські внески та квитки на матчі. Але пан Джеват сподівається на фінансову допомогу від муніципалітету, щоб усі три команди в Скарбек могли грати на справжніх футбольних полях.
«Це проект не на один рік, а на перспективу. Ми працюватимемо з молодіжними командами і покращуватимемо основний склад. Але не усе залежить від нас. Нам потрібна підтримка місцевої влади, коли йдеться про фінанси та інфраструктуру. Це й усе, що нам треба. А таланти ми вже маємо», – каже президент клубу.
Неподалік у Скарбеку вже знайшли тимчасовий стадіон, де стоятиме монумент албанському національному герою 15-го сторіччя Скандербеґу.
Можливо, він стане свідком подальших успіхів клубу. Уболівальники сподіваються, що команда не лише продаватиме гравців у вищі дивізіони, але й одного дня гратиме з великими клубами країни.
Матеріад підготували Богдан Цюпин і Rikard Jozwiak
Щоб досягти Бельгійської прем’єр-ліги, команді треба пройти ще 6 дивізіонів. Але уболівальникам FC Kosova на цьому краще не наголошуйте.
Для них – це не просто команда. Це частина їхньої тотожності, друга сім’я.
Уболівальники наголошують, що клуб існував ще задовго до того, як край Косово проголосив незалежність і відкрив посольство в Брюсселі.
За матчем спостерігали майже 200 глядачів. Це багато, якщо зауважити, що місто має чимало кращих футбольних клубів.
«Команда репрезентує мусульманську громаду в Брюсселі. Вона також символізує усе, що албанці хотіли би бачити у футбольному клубі: дисципліну, волю до перемоги, братерство і особливо – взаємодовіру», – каже уболівальник Авні Бакалі.
Президент FC Kosova Абазі Джеват сам грав у цій команді, коли вона була створена 20 років тому.
Він сказав Радіо Свобода, що, якби клуб мав свій стадіон, то на матчі приходило би ще більше людей.
Мрії про кращий стадіон
Зараз команда змушена грати на обгородженому парканом майданчику зі штучним покриттям у бідному багатонаціональному районі Брюсселя Скарбек, де живе більша частина 40 тисяч етнічних албанців міста.
Коли ще сам пан Джеват був гравцем, команду, що була на дні найнижчої бельгійської футбольної ліги, складали виключно іммігранти з Косова – чоловіки зрілого віку.
Тепер клуб піднявся на дивізіон вище і очолює турнірну таблицю. Зараз FC Kosova має 140 гравців і команди усіх вікових рівнів – від шести до 21 року.
Секретар клубу Афрім Кас сказав Радіо Свобода, що клуб стає багатонаціональним, бо має гравців різного вікового рівня із Туреччини, Марокко та кількох інших африканських країн.
«На початку становлення клубу це була гарна, маленька сімейна команда албанської громади, але вона розвинулася в клуб для цілого Брюсселя та околиць», – розповідає Афрім Кас.
Футболки з двоголовими орлами
Більшість із 11 гравців основного складу – вихідці з Косово, але команди гравцям вигукуються французькою.
Тренер Крістоф Шоньян – бельгієць, який упродовж п’яти років був воротарем команди, але через травму був змушений повісити свої рукавиці на гачок.
Хоча команда і досі має чітку етнічну тотожність, Шоньян каже, що його етнічне походження не становить проблеми.
«Для мене вони футболісти, – каже Крістоф Шоньян, – і немає значення чи вони косовари, іспанці, бельгійці чи шведи».
Проте, очевидно, що більшість гравців пишаються правом одягатися у футболки з албанським двоголовим орлом на грудях.
Ледіо Кертуша – капітан клубу. Він каже, що грає за свою країну і свій народ, але наголошує, що FC Kosova Schaerbeek є способом інтеграції в бельгійське суспільство.
Для росту потрібні гроші
Відносні успіхи клубу створюють певні проблеми. Річний бюджет – 4 тисячі євро – досі малий, але зростатиме, якщо клуб підніматиметься у таблицях ліг.
Гравці зарплатню не отримують і керівники FC Kosova також виконують свої обов’язки у вільний від основної роботи час.
Але суддям треба платити. Також потрібні гроші на оплату використання стадіонів молодіжними командами.
Досі фінансові потреби задовольняли спонсори з місцевих підприємців, членські внески та квитки на матчі. Але пан Джеват сподівається на фінансову допомогу від муніципалітету, щоб усі три команди в Скарбек могли грати на справжніх футбольних полях.
«Це проект не на один рік, а на перспективу. Ми працюватимемо з молодіжними командами і покращуватимемо основний склад. Але не усе залежить від нас. Нам потрібна підтримка місцевої влади, коли йдеться про фінанси та інфраструктуру. Це й усе, що нам треба. А таланти ми вже маємо», – каже президент клубу.
Неподалік у Скарбеку вже знайшли тимчасовий стадіон, де стоятиме монумент албанському національному герою 15-го сторіччя Скандербеґу.
Можливо, він стане свідком подальших успіхів клубу. Уболівальники сподіваються, що команда не лише продаватиме гравців у вищі дивізіони, але й одного дня гратиме з великими клубами країни.
Матеріад підготували Богдан Цюпин і Rikard Jozwiak
