Верховна Рада ухвалила постанову «Про зміну порядку обчислення часу на території України». За рішення проголосували 266 із 354 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.
Постанова передбачає встановлення з 27 березня 2011 року на території України час другого часового поясу з додаванням однієї години. Цією постановою визнано такими, що втратили чинність, попередні постанови Верховної Ради УРСР і України про обчислення часу.
Таким чином, постанова скасовує щорічне переведення годинників на сезонний (літній і «зимовий», тобто поясний) час і на постійно залишає Україну в літньому часі, який випереджає український поясний на годину.
За постанову голосували фракції та групи, які входять до парламентської більшості.
Слідом за Росією, всупереч Європі
Пропозиції скасувати в Україні перехід на літній і назад на поясний («зимовий») час почали лунати відразу після того, як із такою пропозицією виступило керівництво Росії.
Президент Росії Дмитро Медведєв іще в лютому цього року оголосив, що вирішив скасувати сезонний час, назвавши це «скасуванням переходу на зимовий час». На його доручення уряд Росії подав до парламенту законопроект «Про облік часу», який після ухвалення і підписання президентом набув у серпні сили закону. При цьому Медведєв висував як мотивацію свого рішення «порушення біоритму», «стреси» і «захворювання», на які скаржаться супротивники літнього часу, а також на те, що його про це «люди неодноразово просили».
Минулого тижня перехід на сезонний час скасували постановою уряду і в Білорусі. Там це рішення мотивували «узгодженням обліку часу з країнами-членами Митного союзу», Росією та Казахстаном, який теж не користується літнім часом.
Обидві країни так само, як нині й Україна, від цієї осені не переведуть стрілки годинників на поясний («зимовий») час і залишаться на постійно в літньому, зсунутому на годину.
Перехід на зимовий час і назад здійснювався з незначними перервами в СРСР, а потім в Україні з 1981 року. Це робить і більшість країн Європи (досі єдиним винятком була Ісландія), зокрема, всі країни Європейського Союзу, про намір інтегруватися з яким заявляє Україна. Зокрема, Верховна Рада відновила запровадження літнього часу 1992 року саме «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», і «згідно з рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН».
Сезонний час запроваджується задля економії електроенергії. Практика щорічного переходу на «зимовий» і «літній» час застосовується зараз у приблизно 80 країнах чи територіях світу, на всій їхній території чи частково. Водночас такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, та в приполярних регіонах, де сезонний час не має економічного сенсу.
Постанова передбачає встановлення з 27 березня 2011 року на території України час другого часового поясу з додаванням однієї години. Цією постановою визнано такими, що втратили чинність, попередні постанови Верховної Ради УРСР і України про обчислення часу.
Таким чином, постанова скасовує щорічне переведення годинників на сезонний (літній і «зимовий», тобто поясний) час і на постійно залишає Україну в літньому часі, який випереджає український поясний на годину.
За постанову голосували фракції та групи, які входять до парламентської більшості.
Слідом за Росією, всупереч Європі
Пропозиції скасувати в Україні перехід на літній і назад на поясний («зимовий») час почали лунати відразу після того, як із такою пропозицією виступило керівництво Росії.
Президент Росії Дмитро Медведєв іще в лютому цього року оголосив, що вирішив скасувати сезонний час, назвавши це «скасуванням переходу на зимовий час». На його доручення уряд Росії подав до парламенту законопроект «Про облік часу», який після ухвалення і підписання президентом набув у серпні сили закону. При цьому Медведєв висував як мотивацію свого рішення «порушення біоритму», «стреси» і «захворювання», на які скаржаться супротивники літнього часу, а також на те, що його про це «люди неодноразово просили».
Минулого тижня перехід на сезонний час скасували постановою уряду і в Білорусі. Там це рішення мотивували «узгодженням обліку часу з країнами-членами Митного союзу», Росією та Казахстаном, який теж не користується літнім часом.
Обидві країни так само, як нині й Україна, від цієї осені не переведуть стрілки годинників на поясний («зимовий») час і залишаться на постійно в літньому, зсунутому на годину.
Перехід на зимовий час і назад здійснювався з незначними перервами в СРСР, а потім в Україні з 1981 року. Це робить і більшість країн Європи (досі єдиним винятком була Ісландія), зокрема, всі країни Європейського Союзу, про намір інтегруватися з яким заявляє Україна. Зокрема, Верховна Рада відновила запровадження літнього часу 1992 року саме «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», і «згідно з рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН».
Сезонний час запроваджується задля економії електроенергії. Практика щорічного переходу на «зимовий» і «літній» час застосовується зараз у приблизно 80 країнах чи територіях світу, на всій їхній території чи частково. Водночас такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, та в приполярних регіонах, де сезонний час не має економічного сенсу.
