Після трансляції вітальної промови Президента деякі видання одразу зауважили, що уривок з промови Віктора Януковича про Державний прапор майже дослівно повторює слова із привітання Віктора Ющенка, яке той у 2007 році адресував Лебединській райдержадміністрації.
Коментуючи ситуацію, прес-секретар президента Дарка Чепак сказала, що зараз в Адміністрації порівнюють ці два виступи, після чого будуть зроблені відповідні висновки.
Нещодавно на можливому плагіаті підловили секретаря РНБО Раїсу Богатирьову, промова якої нагадувала виступ екс-глави компанії Apple Стіва Джобса в Стенфордському університеті.
Ще раніше тричі плагіат закидали Голові Верховної Ради Володимирові Литвину. Наприклад, взимку 2002-го Володимир Литвин опублікував статтю «Громадянське суспільство. Подумаємо ще раз», яка була перекладом роботи американського політолога Томаса Каротерса. Згодом Володимир Литвин визнав, що статтю писав не сам.
Промови Кучми готували ретельно
Журналіст Юрій Штанько, який у 2002–2005 роках працював в Адміністрації Президента головним консультантом відділу з питань підготовки доповідей та виступів Президента, згадує, що підготовка промови проходила кілька етапів.
«Профільні відділи, залежно від теми промови, приносили інформаційні заготовки, з яких ми робили доповіді, виступи або вітання Президента. Спочатку текст перевіряв профільний відділ, а потім – безпосередній куратор нашого відділу. Це був один із заступників голови Адміністрації Президента, який вже остаточно все дивився і передавав Президентові», – каже Юрій Штанько.
За його словами, тоді до підготовки промов Президента тоді ставилися дуже серйозно. «Бувало, що тексти повертали на переробку один раз, а бувало, що по три рази, з відповідними вказівками», – розповідає він.
Що ж до плагіату, то Штанько згадує курйозний випадок: уже пішовши з посади, він невдовзі отримав привітальний текст, який свого часу сам писав для голови держави, але тепер вже за іншим підписом – керівника одного відомства.
Криза по всій вертикалі
На думку Юрія Штанька, випадки плагіату є свідченням того, що проблема існує по всій вертикалі, яка забезпечує підготовку президентських промов.
«Або шматок чужого тексту вже був у заготовці, яку отримала спічрайтерська служба, або ліниві спічрайтери просто цей шматок поставили. Але далі це мали перевірити куратори. Виходить, що куратор це пропустив. А особа, до якої приходить готовий текст, взагалі цим не цікавиться», – каже він.
Журналістка Наталя, яка має досвід співпраці з кількома відомими українськими політиками, на умовах анонімності розповіла, що підготовка промови складається з декількох етапів, в яких залучений ланцюжок людей.
На її думку, проколи з плагіатом зазвичай свідчать про низький професіоналізм не лише команди, а й самого політика.
«Якщо політик ні в чому достеменно не тямить, то зазвичай він собі й штат обслуги набирає такий. Такі люди і виступи йому пишуть. Сам політик далеко не завжди може і хоче контролювати якість текстів, які йому готують, в результаті маємо виступ Стіва Джобса з уст Раїси Богатирьової», – каже вона.
Утім, подібні неприємні випадки стаються не лише з українськими політиками. У гучний скандал, пов’язаний зі звинуваченнями у плагіаті, потрапив і нинішній віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден. У 1987 році журналісти помітили, що одну зі своїх промов Байден «позичив» з виступу британського політика Ніла Кіннока, лідера лейбористів. Зрештою, тоді Байден відмовився від участі у президентських виборах.
Коментуючи ситуацію, прес-секретар президента Дарка Чепак сказала, що зараз в Адміністрації порівнюють ці два виступи, після чого будуть зроблені відповідні висновки.
Нещодавно на можливому плагіаті підловили секретаря РНБО Раїсу Богатирьову, промова якої нагадувала виступ екс-глави компанії Apple Стіва Джобса в Стенфордському університеті.
Ще раніше тричі плагіат закидали Голові Верховної Ради Володимирові Литвину. Наприклад, взимку 2002-го Володимир Литвин опублікував статтю «Громадянське суспільство. Подумаємо ще раз», яка була перекладом роботи американського політолога Томаса Каротерса. Згодом Володимир Литвин визнав, що статтю писав не сам.
Промови Кучми готували ретельно
Журналіст Юрій Штанько, який у 2002–2005 роках працював в Адміністрації Президента головним консультантом відділу з питань підготовки доповідей та виступів Президента, згадує, що підготовка промови проходила кілька етапів.
«Профільні відділи, залежно від теми промови, приносили інформаційні заготовки, з яких ми робили доповіді, виступи або вітання Президента. Спочатку текст перевіряв профільний відділ, а потім – безпосередній куратор нашого відділу. Це був один із заступників голови Адміністрації Президента, який вже остаточно все дивився і передавав Президентові», – каже Юрій Штанько.
За його словами, тоді до підготовки промов Президента тоді ставилися дуже серйозно. «Бувало, що тексти повертали на переробку один раз, а бувало, що по три рази, з відповідними вказівками», – розповідає він.
Що ж до плагіату, то Штанько згадує курйозний випадок: уже пішовши з посади, він невдовзі отримав привітальний текст, який свого часу сам писав для голови держави, але тепер вже за іншим підписом – керівника одного відомства.
Криза по всій вертикалі
На думку Юрія Штанька, випадки плагіату є свідченням того, що проблема існує по всій вертикалі, яка забезпечує підготовку президентських промов.
«Або шматок чужого тексту вже був у заготовці, яку отримала спічрайтерська служба, або ліниві спічрайтери просто цей шматок поставили. Але далі це мали перевірити куратори. Виходить, що куратор це пропустив. А особа, до якої приходить готовий текст, взагалі цим не цікавиться», – каже він.
Журналістка Наталя, яка має досвід співпраці з кількома відомими українськими політиками, на умовах анонімності розповіла, що підготовка промови складається з декількох етапів, в яких залучений ланцюжок людей.
На її думку, проколи з плагіатом зазвичай свідчать про низький професіоналізм не лише команди, а й самого політика.
«Якщо політик ні в чому достеменно не тямить, то зазвичай він собі й штат обслуги набирає такий. Такі люди і виступи йому пишуть. Сам політик далеко не завжди може і хоче контролювати якість текстів, які йому готують, в результаті маємо виступ Стіва Джобса з уст Раїси Богатирьової», – каже вона.
Утім, подібні неприємні випадки стаються не лише з українськими політиками. У гучний скандал, пов’язаний зі звинуваченнями у плагіаті, потрапив і нинішній віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден. У 1987 році журналісти помітили, що одну зі своїх промов Байден «позичив» з виступу британського політика Ніла Кіннока, лідера лейбористів. Зрештою, тоді Байден відмовився від участі у президентських виборах.
