Із набуттям чинності закону «Про доступ до публічної інформації» Донецька міська рада стала краще інформувати населення про свою діяльність, констатують у Комітеті виборців України.
Але ще не всі чиновники можуть правильно ним користуватися, говорить представник Комітету Олександр Клюжев.
«Ми з залученням київських юристів проводили навчання громадських активістів та журналістів. І зіштовхнулися з тим, що резонанс щодо цих навчань у держслужбовців був більшим, ніж у самої цільової групи, хоча вони не були цільовою аудиторією. І це вже питання до влади: наскільки вона розробила під цей закон навчання держслужбовців щодо його використання», – розповідає Клюжев.
Забагато роботи
Чиновники скаржаться, що їм інколи, не вистачає часу виконувати свої прямі обов’язки, адже треба відповідати на інформаційні запити. Найбільше нарікань викликає частина закону, в якій сказано про 20-денний термін для відповіді. Це може обмежити чиновника у певних моментах, говорить донецький міський голова Олександр Лук’янченко.
Водночас він зауважив, що є запити, які не відповідають здоровому глуздові. А на них також необхідно витратити певний час.
«Як приклад можу навести запит громадянки Русанової Ангеліни Вікторівни з Харкова, яка цікавиться кількістю зрубаних та посаджених дерев, їхньою вартістю за 2008, 2009, 2010, 2011 роки. Ми не маємо права відмовити, адже є посилання на закон «Про доступ до публічної інформації». Нам доводиться шукати якійсь вихід, шукати цифри… Навантажувати апарат непотрібною роботою», – каже Лук’янченко.
Про песимізм і шпарини у законі
Співавтор закону «Про доступ до публічної інформації» народний депутат Андрій Шевченко каже, що в Україні загалом досі існує брак традицій відкритості.
«В мене є невеликий скепсис і песимізм. Ми бачимо по Україні багато прогресивних чиновників, які з цим законом почали працювати набагато відкритіше, але мені здається, що влада навчилася за ці кілька місяців використовувати шпаринки в ньому, щоб не оприлюднювати інформацію», – зазначає він.
Однак, за словами співавтора закону «Про доступ до публічної інформації», він не знає жодної країни в світі, де чиновники змінювалися в один момент. За його словами, країна змінюється, і вона стане відкритішою за допомогою цього закону.
Мер Донецька Олександр Лук’янченко, зі свого боку, відкритість донецької влади доводить на прикладі комунальної газети, в якій на кількох сторінках друкуються рішення міської ради.
Та чи достатньо цього?
Але ще не всі чиновники можуть правильно ним користуватися, говорить представник Комітету Олександр Клюжев.
«Ми з залученням київських юристів проводили навчання громадських активістів та журналістів. І зіштовхнулися з тим, що резонанс щодо цих навчань у держслужбовців був більшим, ніж у самої цільової групи, хоча вони не були цільовою аудиторією. І це вже питання до влади: наскільки вона розробила під цей закон навчання держслужбовців щодо його використання», – розповідає Клюжев.
Забагато роботи
Чиновники скаржаться, що їм інколи, не вистачає часу виконувати свої прямі обов’язки, адже треба відповідати на інформаційні запити. Найбільше нарікань викликає частина закону, в якій сказано про 20-денний термін для відповіді. Це може обмежити чиновника у певних моментах, говорить донецький міський голова Олександр Лук’янченко.
Водночас він зауважив, що є запити, які не відповідають здоровому глуздові. А на них також необхідно витратити певний час.
«Як приклад можу навести запит громадянки Русанової Ангеліни Вікторівни з Харкова, яка цікавиться кількістю зрубаних та посаджених дерев, їхньою вартістю за 2008, 2009, 2010, 2011 роки. Ми не маємо права відмовити, адже є посилання на закон «Про доступ до публічної інформації». Нам доводиться шукати якійсь вихід, шукати цифри… Навантажувати апарат непотрібною роботою», – каже Лук’янченко.
Про песимізм і шпарини у законі
Співавтор закону «Про доступ до публічної інформації» народний депутат Андрій Шевченко каже, що в Україні загалом досі існує брак традицій відкритості.
«В мене є невеликий скепсис і песимізм. Ми бачимо по Україні багато прогресивних чиновників, які з цим законом почали працювати набагато відкритіше, але мені здається, що влада навчилася за ці кілька місяців використовувати шпаринки в ньому, щоб не оприлюднювати інформацію», – зазначає він.
Однак, за словами співавтора закону «Про доступ до публічної інформації», він не знає жодної країни в світі, де чиновники змінювалися в один момент. За його словами, країна змінюється, і вона стане відкритішою за допомогою цього закону.
Мер Донецька Олександр Лук’янченко, зі свого боку, відкритість донецької влади доводить на прикладі комунальної газети, в якій на кількох сторінках друкуються рішення міської ради.
Та чи достатньо цього?
