Фермер Кубай Ортіков із Каракалпакстану, віддаленого пустельного регіону Узбекистану, каже Радіо Свобода про наростання проблем зі зрошуванням урожаю бавовни: «Ми посіяли бавовну з певними сподіваннями, але не можемо полити ці поля. Саме тепер мали закінчити другий етап поливу, але не змозі здійснити це. Я втратив 20 гектарів бавовни».
За словами фермера, це не єдина проблема: «Ситуація для пастухів також погіршується. Через нестачу води немає вдосталь зелені для випасання худоби. Не було досить води і для пшениці. Ми її посіяли, але врожай був бідний, бо відчувалася нестача води».
Жителі цього регіону Узбекистану, а їх сотні тисяч, скаржаться, що втретє за останні 10 років рівень води в Амудар’ї дуже низький.
Тим часом Організація Об’єднаних Націй критикує уряди країн Середньої Азії за нездатність домовитися про співпрацю в управлінні користуванням водою басейну цієї річки. Якщо така ситуація збережеться, фермери в Узбекистані не матимуть добрих перспектив, мовиться в звіті ООН.
«Чия» вода в Амудар’ї
Амудар’я – найдовша річка Середньої Азії, на понад 2500 кілометрів простягнувся її потік в Афганістані, Таджикистані, Туркменистані й Узбекистані. До 1992 року воду цієї ріки централізовано контролювала Москва, а з падінням СРСР ситуація різко погіршилася. Потреби у воді серед республік подвоїлися разом із подвоєнням населення цих країн, економіки яких дуже залежать від сільського господарства. У селі зайнято майже 70 відсотків робочої сили в Таджикистані і близько 50 відсотків у Туркменистані та Узбекистані.
Користування водою Амудар’ї породжує проблеми між Таджикистаном і Узбекистаном. Таджики, які контролюють значну частину витоків Амудар’ї, бажають завершити греблю Роґунської гідроелектростанції на річці Вахші, одній із головних приток Амудар’ї. Ця гребля, якщо її добудують за первісним, іще радянським проектом, буде найвища у світі, до того ж збудована на нестійких ґрунтах у сейсмічно небезпечному регіоні. І, як кажуть міжнародні експерти, очікувана здатність Таджикистану зі створенням греблі контролювати обсяг води в Амудар’ї непокоїть Узбекистан.
За минулі 60 років кількість днів із температурою понад 40 градусів у Середній Азії подвоїлася, особливо в дельті Амудар’ї, і зростання середніх температур триває. Так само й льодовики в горах зникають, а вони є важливим джерелом води для Амудар’ї.
Проблеми відчувають усі країни регіону. Але, як кажуть експерти, довір’я між лідерами Середньої Азії немає. Лише Таджикистан останнім часом намагається шукати шляхи вирішення водної проблеми через міжнародну координацію. Фермери в Узбекистані ж тим часом можуть лише сподіватися на таку співпрацю.
За словами фермера, це не єдина проблема: «Ситуація для пастухів також погіршується. Через нестачу води немає вдосталь зелені для випасання худоби. Не було досить води і для пшениці. Ми її посіяли, але врожай був бідний, бо відчувалася нестача води».
Жителі цього регіону Узбекистану, а їх сотні тисяч, скаржаться, що втретє за останні 10 років рівень води в Амудар’ї дуже низький.
Тим часом Організація Об’єднаних Націй критикує уряди країн Середньої Азії за нездатність домовитися про співпрацю в управлінні користуванням водою басейну цієї річки. Якщо така ситуація збережеться, фермери в Узбекистані не матимуть добрих перспектив, мовиться в звіті ООН.
«Чия» вода в Амудар’ї
Амудар’я – найдовша річка Середньої Азії, на понад 2500 кілометрів простягнувся її потік в Афганістані, Таджикистані, Туркменистані й Узбекистані. До 1992 року воду цієї ріки централізовано контролювала Москва, а з падінням СРСР ситуація різко погіршилася. Потреби у воді серед республік подвоїлися разом із подвоєнням населення цих країн, економіки яких дуже залежать від сільського господарства. У селі зайнято майже 70 відсотків робочої сили в Таджикистані і близько 50 відсотків у Туркменистані та Узбекистані.
Користування водою Амудар’ї породжує проблеми між Таджикистаном і Узбекистаном. Таджики, які контролюють значну частину витоків Амудар’ї, бажають завершити греблю Роґунської гідроелектростанції на річці Вахші, одній із головних приток Амудар’ї. Ця гребля, якщо її добудують за первісним, іще радянським проектом, буде найвища у світі, до того ж збудована на нестійких ґрунтах у сейсмічно небезпечному регіоні. І, як кажуть міжнародні експерти, очікувана здатність Таджикистану зі створенням греблі контролювати обсяг води в Амудар’ї непокоїть Узбекистан.
За минулі 60 років кількість днів із температурою понад 40 градусів у Середній Азії подвоїлася, особливо в дельті Амудар’ї, і зростання середніх температур триває. Так само й льодовики в горах зникають, а вони є важливим джерелом води для Амудар’ї.
Проблеми відчувають усі країни регіону. Але, як кажуть експерти, довір’я між лідерами Середньої Азії немає. Лише Таджикистан останнім часом намагається шукати шляхи вирішення водної проблеми через міжнародну координацію. Фермери в Узбекистані ж тим часом можуть лише сподіватися на таку співпрацю.
