Рівне – Гаряче літо для голови Рівненської облдержадміністрації Василя Берташа розпочалося з інформації, розміщеної 1 червня журналістом Мустафою Найємом у блозі на сайті «Української правди». З посиланням на доповідну записку КРУ автор повідомляє про лобіювання головою інтересів підприємств свого сина.
Прикладом стали цифри завищення вартості реконструкції будинку дітей та молоді в місті Березне, яку проводила фірма «Євроклас-Захід» (власник – Мирослав Берташ) на 469 тисяч гривень. Поряд наведені мільйонні цифри прибутку фірми «Рівне-Автотест», власником якої також є Мирослав Берташ.
Згодом місцеві ЗМІ розповіли про кримінальну справу проти нинішнього голови Корецької райдержадміністрації Бориса Дицяка – через приватизацію радонової оздоровниці «Корець».
Відтак опозиційні партії – УНП і «Свобода» – провели прес-конференцію, де поряд із вищевикладеним нагадали, що з посади голови Радивилівської райдержадміністрації досі не усунений Віталій Станкевич, підозрюваний в організації побиття директора сільської школи. До списку компроматів партійці додали «непрозорість тендерних процедур та «прикриття облдерждаміністрацією самовільного захоплення земельних та майнових паїв».
Натомість начальник обласного КРУ Святослав Каблак заявив: документів, на які посилався Мустафа Найєм, його установа не готувала, а стиль письма оприлюднених паперів не відповідає «ревізійній» формі.
Навздогін на «Українській правді» з’явилося уточнення від Найєма з публікацією фотокопії документу, наданого… контрольно-ревізійним управлінням Львівської області. Журналіст резюмував: якщо сума зловживань, хоча й не підтверджених судом, обраховується мільйонами, а причетні до них посадовці спокійно працюють, то як пояснити піврічне утримання в СІЗО Юрія Луценка та інших членів Кабміну Тимошенко?
Звідки дим
Досі переважна частина «ображених і пригнічених» мовчали і мовчать, КРУ відхрещується, прокуратура підтверджує проведення слідства лише стосовно «березнівської» справи. Натомість недавній головний міліціонер Рівненщини, а нині радник міністра внутрішніх справ Олег Сало заявив, що «кожна державна копійка повинна бути витрачена за призначенням», і натякнув, що «диму без вогню не буває».
Наприкінці травня Олег Сало, пропрацювавши в області трохи більше як рік, відбув до столиці на посаду радника міністра. За «рівненський» період Олег Сало отримав від свого міністра звання генерала, а Василь Берташ від Президента – орден «За заслуги» I ступеня. За підсумками минулого року Василь Берташ очолив всеукраїнський рейтинг голів обладміністрацій.
Обидва робили на людях «добру міну». Але свідків «війни» між ними більш ніж достатньо. Серед них – чимало підприємців-регіоналів, котрим доводилося відбиватися від кримінальних справ, заведених підлеглими міліціонера-соціаліста-вітренківця.
Все увінчалося пакетом компромату, закинутого генералом до Адміністрації Президента. І хоча в «опальні» часи Олега Сала, розшукуваного після відкриття кримінальних справ «за порушення виборчого права і зловживання владою під час керівництва львівською міліцією», підтримував нинішній голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін, схоже, Президент дослухався не до нього, а до ображених однопартійців.
Тож покерувати Рівненщиною генералові Салу не вдалося. Втім, поряд достатньо привабливих західних областей. Сусідня Волинь надовго запам’ятала, як тут наводив порядки доти керівник рівненських міліціонерів, а згодом «головний волинянин» генерал Анатолій Француз. А поки що генерал Сало вживається в ролі радника міністра внутрішніх справ – звісно ж, у західному регіоні.
Презумпція владної невинності
На запитання, чи не закономірно, що викид компромату збігся в часі з переведенням Олега Сала у столичні клерки, Василь Берташ воліє не відповідати. Щодо списку звинувачень, то Берташ розцінив його як «винятково замовний», «передвиборчий» і запевнив, що не слідкує за бізнесом свого сина (який неначебто за останній рік підупав) і не стежить за проведенням тендерів («На підрядах будівельних робіт працює 70–80 фірм – можу пам’ятати, де яка фірма працює?»). Розслідуваннями з приводу причетності підлеглого районного чиновника до побиття опозиціонера займається прокуратура, каже Василь Берташ.
Жодних доручень щодо передплат, жодного стосунку до приватизації санаторію «Корець» із боку голови обласної адміністрації, а тим паче вилучення земель у селян не існує, а відтак правоохоронці не могли ними оперувати, переконаний він. Тим часом справа щодо «Корця» стосується часів головування попередника Василя Берташа – нашоукраїнця Віктора Матчука. Хоча й приватизував його тодішній підприємець-регіонал, а нині очільник Корецького району.
Обласний керівник вважає, що колотнечу навколо його персони спричинили «ті керівники-корупціонери, з якими доводиться боротися і звільняти».
Опозиція: радикальна чи конструктивна
Кожне слово обласного керівника критично розцінюють лише дві опозиційні партії – «Свобода» і УНП. Пояснення просте. Керівники «Свободи» на Рівненщині – люди не місцеві або ж не бізнесові. Представникам Української народної партії теж нічого втрачати, хіба що посади шкільних директорів і дрібних чиновників. Але відповідь для них у Василя Берташа одна: звертайтеся до суду.
Натомість батьківщинівці і нашоукраїнці, серед яких власники місцевих підприємств, зауважують соратникам із обласного Комітету нацпорятунку: якщо «з’їсти свого» Берташа – на його місці опиниться «чужий донецький».
Позатим незгуртованість опозиції відчувається і в такому принциповому для області питанні, як проведення громадських слухань із питань розбудови Хмельницької АЕС. Проведені у 30-кілометровій зоні слухання продемонстрували небажання громадян сліпо потурати планам добудувати станцію на старих фундаментах. Та для ініціювання і проведення з цього питання місцевого референдуму рівненській опозиції поки що бракує головного – єдності.
Прикладом стали цифри завищення вартості реконструкції будинку дітей та молоді в місті Березне, яку проводила фірма «Євроклас-Захід» (власник – Мирослав Берташ) на 469 тисяч гривень. Поряд наведені мільйонні цифри прибутку фірми «Рівне-Автотест», власником якої також є Мирослав Берташ.
Згодом місцеві ЗМІ розповіли про кримінальну справу проти нинішнього голови Корецької райдержадміністрації Бориса Дицяка – через приватизацію радонової оздоровниці «Корець».
Відтак опозиційні партії – УНП і «Свобода» – провели прес-конференцію, де поряд із вищевикладеним нагадали, що з посади голови Радивилівської райдержадміністрації досі не усунений Віталій Станкевич, підозрюваний в організації побиття директора сільської школи. До списку компроматів партійці додали «непрозорість тендерних процедур та «прикриття облдерждаміністрацією самовільного захоплення земельних та майнових паїв».
Натомість начальник обласного КРУ Святослав Каблак заявив: документів, на які посилався Мустафа Найєм, його установа не готувала, а стиль письма оприлюднених паперів не відповідає «ревізійній» формі.
Навздогін на «Українській правді» з’явилося уточнення від Найєма з публікацією фотокопії документу, наданого… контрольно-ревізійним управлінням Львівської області. Журналіст резюмував: якщо сума зловживань, хоча й не підтверджених судом, обраховується мільйонами, а причетні до них посадовці спокійно працюють, то як пояснити піврічне утримання в СІЗО Юрія Луценка та інших членів Кабміну Тимошенко?
Звідки дим
Досі переважна частина «ображених і пригнічених» мовчали і мовчать, КРУ відхрещується, прокуратура підтверджує проведення слідства лише стосовно «березнівської» справи. Натомість недавній головний міліціонер Рівненщини, а нині радник міністра внутрішніх справ Олег Сало заявив, що «кожна державна копійка повинна бути витрачена за призначенням», і натякнув, що «диму без вогню не буває».
Наприкінці травня Олег Сало, пропрацювавши в області трохи більше як рік, відбув до столиці на посаду радника міністра. За «рівненський» період Олег Сало отримав від свого міністра звання генерала, а Василь Берташ від Президента – орден «За заслуги» I ступеня. За підсумками минулого року Василь Берташ очолив всеукраїнський рейтинг голів обладміністрацій.
Обидва робили на людях «добру міну». Але свідків «війни» між ними більш ніж достатньо. Серед них – чимало підприємців-регіоналів, котрим доводилося відбиватися від кримінальних справ, заведених підлеглими міліціонера-соціаліста-вітренківця.
Все увінчалося пакетом компромату, закинутого генералом до Адміністрації Президента. І хоча в «опальні» часи Олега Сала, розшукуваного після відкриття кримінальних справ «за порушення виборчого права і зловживання владою під час керівництва львівською міліцією», підтримував нинішній голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін, схоже, Президент дослухався не до нього, а до ображених однопартійців.
Тож покерувати Рівненщиною генералові Салу не вдалося. Втім, поряд достатньо привабливих західних областей. Сусідня Волинь надовго запам’ятала, як тут наводив порядки доти керівник рівненських міліціонерів, а згодом «головний волинянин» генерал Анатолій Француз. А поки що генерал Сало вживається в ролі радника міністра внутрішніх справ – звісно ж, у західному регіоні.
Презумпція владної невинності
На запитання, чи не закономірно, що викид компромату збігся в часі з переведенням Олега Сала у столичні клерки, Василь Берташ воліє не відповідати. Щодо списку звинувачень, то Берташ розцінив його як «винятково замовний», «передвиборчий» і запевнив, що не слідкує за бізнесом свого сина (який неначебто за останній рік підупав) і не стежить за проведенням тендерів («На підрядах будівельних робіт працює 70–80 фірм – можу пам’ятати, де яка фірма працює?»). Розслідуваннями з приводу причетності підлеглого районного чиновника до побиття опозиціонера займається прокуратура, каже Василь Берташ.
Жодних доручень щодо передплат, жодного стосунку до приватизації санаторію «Корець» із боку голови обласної адміністрації, а тим паче вилучення земель у селян не існує, а відтак правоохоронці не могли ними оперувати, переконаний він. Тим часом справа щодо «Корця» стосується часів головування попередника Василя Берташа – нашоукраїнця Віктора Матчука. Хоча й приватизував його тодішній підприємець-регіонал, а нині очільник Корецького району.
Обласний керівник вважає, що колотнечу навколо його персони спричинили «ті керівники-корупціонери, з якими доводиться боротися і звільняти».
Опозиція: радикальна чи конструктивна
Кожне слово обласного керівника критично розцінюють лише дві опозиційні партії – «Свобода» і УНП. Пояснення просте. Керівники «Свободи» на Рівненщині – люди не місцеві або ж не бізнесові. Представникам Української народної партії теж нічого втрачати, хіба що посади шкільних директорів і дрібних чиновників. Але відповідь для них у Василя Берташа одна: звертайтеся до суду.
Натомість батьківщинівці і нашоукраїнці, серед яких власники місцевих підприємств, зауважують соратникам із обласного Комітету нацпорятунку: якщо «з’їсти свого» Берташа – на його місці опиниться «чужий донецький».
Позатим незгуртованість опозиції відчувається і в такому принциповому для області питанні, як проведення громадських слухань із питань розбудови Хмельницької АЕС. Проведені у 30-кілометровій зоні слухання продемонстрували небажання громадян сліпо потурати планам добудувати станцію на старих фундаментах. Та для ініціювання і проведення з цього питання місцевого референдуму рівненській опозиції поки що бракує головного – єдності.
