Українські та польські «швейки» на велосипедах зустрілись у Львові і тут спершу обмінялись досвідом розбудови велосипедної інфраструктури. Ніхто з учасників фестивалю не має найменших сумнів, що Швейк у 1915-му бував у Львові, принаймні на залізничному вокзалі. Адже у Перемишлі його засудили на смерть за зраду цісаря, і тоді до коменданта надійшла телеграма: «Піхотинець Йозеф Швейк, ординарець 11-ї маршової роти, зник 16-го цього місяця по дорозі Хирів – Фельштин…»
Ярослав Гашек описує шляхи Швейка та його нічліги в Галичині. Власне, ці місця й склали маршрут учасників Міжнародного фестивалю: Львів – Мостиська – Перемишль – Нижанковичі – Фельштин – Устрики Долішні – Сніна – Шаторальяуйгей – Шарошпатак. Цьогоріч фестиваль проходитиме через Україну, Польщу, Словаччину та Угорщину за участю близько 150 велосипедистів.
«Із Перемишля ми вертаємось шляхом Швейка, яким він ішов із Хирова до Перемишля через Нижинковичі, і саме там плануємо таємно перейти кордон, бо переходу немає», – говорить співорганізатор «Швейк-фест Галичина» з України Анатолій Яремчишин.
У Перемишлі учасників фестивалю вітає армія «швейків»
Усі місця, в яких побував у роки Першої світової війни Швейк, позначені спеціальними інформаційними табличкам. У польській агрооселі велосипедисти смакують хліб, який печуть за віднайденим рецептом Першої світової війни, розповів співорганізатор із Польщі Кшиштоф Плямовський.
А у Перемишлі сьогодні учасників велофестивалю вітатиме ціла армія «швейків».
«Маємо різні туристичні атракції: кладемо квітки до пам’ятника у Фельштині, зустрічаємось із різними людьми, поїдемо до маленької церкви, де є єдиний в Карпатах різьблений дерев’яний іконостас. Швейк – єдиний чоловік, який може поєднати українців та поляків, ту всю історію очистити, бо немає при ньому жодної політики, а тільки одна забава. Люди зустрічаються і спілкуються», – каже польський роверист.
Веселий дух бравого вояка Швейка супроводжує велосипедистів протягом усієї мандрівки, яка триває 5 днів і обходиться приблизно в тисячу гривень. Туристичний маршрут «Шляхами бравого солдата Швейка» діє на території Чехії, Австрії, Угорщини, Словаччини, Польщі та України. Однак щороку українські учасники фестивалю мають труднощі з отриманням віз, а ще їхати на велосипеді українськими дорогами – для учасників фестивалю неабияке випробування.
Та українцям пасує філософія Швейка: «Як було, так було, але все-таки якось воно було. І ще такого ніколи не було, щоб якось не було».
Ярослав Гашек описує шляхи Швейка та його нічліги в Галичині. Власне, ці місця й склали маршрут учасників Міжнародного фестивалю: Львів – Мостиська – Перемишль – Нижанковичі – Фельштин – Устрики Долішні – Сніна – Шаторальяуйгей – Шарошпатак. Цьогоріч фестиваль проходитиме через Україну, Польщу, Словаччину та Угорщину за участю близько 150 велосипедистів.
«Із Перемишля ми вертаємось шляхом Швейка, яким він ішов із Хирова до Перемишля через Нижинковичі, і саме там плануємо таємно перейти кордон, бо переходу немає», – говорить співорганізатор «Швейк-фест Галичина» з України Анатолій Яремчишин.
У Перемишлі учасників фестивалю вітає армія «швейків»
Усі місця, в яких побував у роки Першої світової війни Швейк, позначені спеціальними інформаційними табличкам. У польській агрооселі велосипедисти смакують хліб, який печуть за віднайденим рецептом Першої світової війни, розповів співорганізатор із Польщі Кшиштоф Плямовський.
А у Перемишлі сьогодні учасників велофестивалю вітатиме ціла армія «швейків».
«Маємо різні туристичні атракції: кладемо квітки до пам’ятника у Фельштині, зустрічаємось із різними людьми, поїдемо до маленької церкви, де є єдиний в Карпатах різьблений дерев’яний іконостас. Швейк – єдиний чоловік, який може поєднати українців та поляків, ту всю історію очистити, бо немає при ньому жодної політики, а тільки одна забава. Люди зустрічаються і спілкуються», – каже польський роверист.
Веселий дух бравого вояка Швейка супроводжує велосипедистів протягом усієї мандрівки, яка триває 5 днів і обходиться приблизно в тисячу гривень. Туристичний маршрут «Шляхами бравого солдата Швейка» діє на території Чехії, Австрії, Угорщини, Словаччини, Польщі та України. Однак щороку українські учасники фестивалю мають труднощі з отриманням віз, а ще їхати на велосипеді українськими дорогами – для учасників фестивалю неабияке випробування.
Та українцям пасує філософія Швейка: «Як було, так було, але все-таки якось воно було. І ще такого ніколи не було, щоб якось не було».
