Сьогодні на шістьох львів’ян припадає 1 автомобіль. Загалом львівський автопарк налічує понад 150 тисяч машин. Щороку на львівський транспорт потрібно понад 250 тисяч тонн пального і удвічі більше тонн кисню. Шкідливі викиди у повітря у п’ять разів перевищують допустимі норми. Це дані громадських організацій.
Центра Львова має стати пішохідно-велосипедною зоною
Громадський активіст Анатолій Яримчишин у числі ініціаторів розробки Концепції розвитку велосипедного руху. Затятий велосипедист розповів, що суть програми – покращити екологічну ситуацію в місті, вирішити транспортну проблему і зберегти історичне середовище центральної частини Львова. Відтак центр міста, який входить у список ЮНЕСКО, має стати пішохідно-велосипедною зоною.
Для цього заплановано усі адміністративні приміщення – суди, прокуратуру, міську і обласну ради, адміністрацію і так далі – переселити з центральної частини міста на вулицю Стрийську. Тоді автомобільний потік зменшиться на 5 тисяч одиниць і звільниться 42 тисячі метрів квадратних площ. А центром Львова курсуватимуть лише електротранспорт, зокрема й туристичні електромобілі.
«Реалізація Концепції допомогла б, щоб велосипедисти могли добиратись на роботу з так званих спальних районів. До того ж чимало туристів приїжджає у Львів на велосипедах. Але тут важко їздити, немає місць для паркування велосипедів», – зазначає Анатолій Яримчишин.
Увесь транспорт, згідно з Концепцією розвитку велосипедного руху, має їздити об’їзною дорогою, довкола центру. При будівництві і реконструкції доріг обов’язково мають планувати велодоріжки чи смуги. Сьогодні пересуватись на велосипеді Львовом небезпечно, кажуть велосипедисти Олексій Яров і Олександр Буренок.
– Без належної інфраструктури дуже страшно їздити, бо водії не вельми на нас звертають увагу. Тому варто їм навчитись нас поважати на дорозі.
– Бувають моменти, що машини створюють аварійні ситуації. Ми беремо участь у веломарафонах і відновили трасу Львів-Краків.
Магістрат Львова ухвалив першу програму «Коло» у 1898 році
Історія львівського велосипедного руху має понад столітню історію. Вперше «двоколісну машину» городяни побачили на львівських вулицях у 1867 році. А через два роки у Львові почало виходити одне з перших у Європі періодичних видань «Das Velocipede». Невдовзі тут зареєстрували «Львівський Клуб Циклістів». Оскільки велосипеди були популярними серед львів’ян, а придбати їх міг не кожен, механік Іваніцький відкрив першу в Галичині випозичальню велосипедів. Незабарився й інший механік Заячківський із ремонтною майстернею біоциклів, що була на вулиці Коперніка.
Наприкінці XIX століття у Львові презентували спортивну трасу (на той час європейського рівня) для половців, яка мала 400 метрів завдовжки. Магістрат Львова ухвалив програму «Коло» і поліція
Центра Львова має стати пішохідно-велосипедною зоною
Громадський активіст Анатолій Яримчишин у числі ініціаторів розробки Концепції розвитку велосипедного руху. Затятий велосипедист розповів, що суть програми – покращити екологічну ситуацію в місті, вирішити транспортну проблему і зберегти історичне середовище центральної частини Львова. Відтак центр міста, який входить у список ЮНЕСКО, має стати пішохідно-велосипедною зоною.
Для цього заплановано усі адміністративні приміщення – суди, прокуратуру, міську і обласну ради, адміністрацію і так далі – переселити з центральної частини міста на вулицю Стрийську. Тоді автомобільний потік зменшиться на 5 тисяч одиниць і звільниться 42 тисячі метрів квадратних площ. А центром Львова курсуватимуть лише електротранспорт, зокрема й туристичні електромобілі.
«Реалізація Концепції допомогла б, щоб велосипедисти могли добиратись на роботу з так званих спальних районів. До того ж чимало туристів приїжджає у Львів на велосипедах. Але тут важко їздити, немає місць для паркування велосипедів», – зазначає Анатолій Яримчишин.
Увесь транспорт, згідно з Концепцією розвитку велосипедного руху, має їздити об’їзною дорогою, довкола центру. При будівництві і реконструкції доріг обов’язково мають планувати велодоріжки чи смуги. Сьогодні пересуватись на велосипеді Львовом небезпечно, кажуть велосипедисти Олексій Яров і Олександр Буренок.
– Без належної інфраструктури дуже страшно їздити, бо водії не вельми на нас звертають увагу. Тому варто їм навчитись нас поважати на дорозі.
– Бувають моменти, що машини створюють аварійні ситуації. Ми беремо участь у веломарафонах і відновили трасу Львів-Краків.
Магістрат Львова ухвалив першу програму «Коло» у 1898 році
Історія львівського велосипедного руху має понад столітню історію. Вперше «двоколісну машину» городяни побачили на львівських вулицях у 1867 році. А через два роки у Львові почало виходити одне з перших у Європі періодичних видань «Das Velocipede». Невдовзі тут зареєстрували «Львівський Клуб Циклістів». Оскільки велосипеди були популярними серед львів’ян, а придбати їх міг не кожен, механік Іваніцький відкрив першу в Галичині випозичальню велосипедів. Незабарився й інший механік Заячківський із ремонтною майстернею біоциклів, що була на вулиці Коперніка.
Наприкінці XIX століття у Львові презентували спортивну трасу (на той час європейського рівня) для половців, яка мала 400 метрів завдовжки. Магістрат Львова ухвалив програму «Коло» і поліція
