Впливова «Нью-Йорк Таймз» інформує, що суд у Мюнхені визнав Івана (Джона) Дем’янюка винним у сприянні вбивству нацистами майже 28 тисяч євреїв у нацистському таборі смерті. Газета також цитує Центр Симона Візенталя, де вважають, що «дана справа має історичне значення, бо може стати останнім «великим» процесом над нацистами в Німеччині, і є першим випадком, коли не громадянин Німеччини обвинувачений німецькою стороною у воєнних злочинах». Представник департаменту цього Центру Єфраїм Зурофф вважає, що «ухвала суду показує, як, не дивлячись на тривалий період від часів Голокосту, виконавці все ж будуть покарані за свої дії». «Нью-Йорк Таймз» також цитує сина Джона Дем’янюка – Джона-молодшого, який наголосив, що «не існує жодного найменшого доказу про те, що він (батько) причинив коли-небудь, кому-небудь якесь зло. Поки дехто отримує задоволення від даного процесу, сьогоднішній вирок не є більш правдоподібним, аніж неправильний вирок ізраїльтян і смертний вирок, який вони колись ухвалили». Газета також наголосила, що «за відсутності прямих доказів вини Дем’янюка, справа проти нього базувалася на звинуваченні Дем’янюка з боку прокуратури в тому, що будь-хто з працюючих тоді в таборах смерті розділяє відповідальність за систематичні убивства».
Лондонська «Індепендент» не виключає, що суд над Дем’янюком був одним із останніх великих процесів над нацистськими воєнними злочинцями в Німеччині. Газета також вважає, що на суді було досить подробиць, «які насторожують безстороннього спостерігача». По-перше, як зауважує видання, суд над Дем’янюком в Ізраїлі у 80-і виявився помилкою, бо його сприймали там за зовсім іншу особу. Прямих свідків на другому процесі (в Мюнхені) не було і все трималося на єдиному документі – нацистській посвідці на ім’я Дем’янюка з вишколу в нацистському таборі «Травніки», яку «отримали з архівів КДБ, знаменитого своєю «чорною пропагандою», наголошує «Індепендент». На суді в Мюнхені не було ніяких прямих свідчень про справи Дем’янюка в Собіборі, хоча тут «вимушені були заслухати детальний перелік подробиць масового нищення людей». «Та було б краще, – резюмує «Індепендент», – якби це відбувалося без болючих сумнівів у правочинності вироку Дем’янюкові».
Томас Генне, історик права з університету Франкфурта (Німеччина) сказав виданню «Волл Стріт Джорнал», що сам 91-річний обвинувачений «постав перед судом людиною без громадянства, хворий, старий та в інвалідній колясці» і для доказів вини Дем’янюка, на думку Генне, «було вкрай мало доказів, особливо, у порівняні з іншими процесами над нацистами».
Уже згаданий керівник департаменту Центру Симона Візенталя Єфраїм Зурофф висловлює на сторінках «Джерузалем Пост» свою рішучу незгоду з рішенням суду Мюнхена звільнити Дем’янюка з-під варти на час оскарження вироку про 5-річне ув’язнення 91-річного підсудного. «Його визнали винним у співучасті в нищенні приблизно 30 тисяч євреїв і звільнення – це пляма на вердикті та його символічному змісті». Зурофф висловлює сподівання, що Дем’янюк все ж відсидить заслужене покарання за ґратами.
Німецький часопис «Шпіґель» сумнівається у тому, що Дем’янюк потрапить за ґрати ще на 3 роки, бо на подання касаційної скарги та її розгляд буде витрачено рік-два, та й «не виключено, що за цей час стан здоров’я підсудного погіршиться, після чого наступна судова інстанція лише остаточно констатуватиме, що Дем’янюк не підлягає ув’язненню». Адвокат Дем’янюка Ульріх Буш заявив також, що ще належить вирішити питання про повернення Дем’янюка до Сполучених Штатів, де проживає його родина. Але, як сумнівається «Шпіґель», США навряд чи підуть на це, оскільки позбавили його громадянства за надання невірних свідчень при в’їзді до країни.
Лондонська «Індепендент» не виключає, що суд над Дем’янюком був одним із останніх великих процесів над нацистськими воєнними злочинцями в Німеччині. Газета також вважає, що на суді було досить подробиць, «які насторожують безстороннього спостерігача». По-перше, як зауважує видання, суд над Дем’янюком в Ізраїлі у 80-і виявився помилкою, бо його сприймали там за зовсім іншу особу. Прямих свідків на другому процесі (в Мюнхені) не було і все трималося на єдиному документі – нацистській посвідці на ім’я Дем’янюка з вишколу в нацистському таборі «Травніки», яку «отримали з архівів КДБ, знаменитого своєю «чорною пропагандою», наголошує «Індепендент». На суді в Мюнхені не було ніяких прямих свідчень про справи Дем’янюка в Собіборі, хоча тут «вимушені були заслухати детальний перелік подробиць масового нищення людей». «Та було б краще, – резюмує «Індепендент», – якби це відбувалося без болючих сумнівів у правочинності вироку Дем’янюкові».
Томас Генне, історик права з університету Франкфурта (Німеччина) сказав виданню «Волл Стріт Джорнал», що сам 91-річний обвинувачений «постав перед судом людиною без громадянства, хворий, старий та в інвалідній колясці» і для доказів вини Дем’янюка, на думку Генне, «було вкрай мало доказів, особливо, у порівняні з іншими процесами над нацистами».
Уже згаданий керівник департаменту Центру Симона Візенталя Єфраїм Зурофф висловлює на сторінках «Джерузалем Пост» свою рішучу незгоду з рішенням суду Мюнхена звільнити Дем’янюка з-під варти на час оскарження вироку про 5-річне ув’язнення 91-річного підсудного. «Його визнали винним у співучасті в нищенні приблизно 30 тисяч євреїв і звільнення – це пляма на вердикті та його символічному змісті». Зурофф висловлює сподівання, що Дем’янюк все ж відсидить заслужене покарання за ґратами.
Німецький часопис «Шпіґель» сумнівається у тому, що Дем’янюк потрапить за ґрати ще на 3 роки, бо на подання касаційної скарги та її розгляд буде витрачено рік-два, та й «не виключено, що за цей час стан здоров’я підсудного погіршиться, після чого наступна судова інстанція лише остаточно констатуватиме, що Дем’янюк не підлягає ув’язненню». Адвокат Дем’янюка Ульріх Буш заявив також, що ще належить вирішити питання про повернення Дем’янюка до Сполучених Штатів, де проживає його родина. Але, як сумнівається «Шпіґель», США навряд чи підуть на це, оскільки позбавили його громадянства за надання невірних свідчень при в’їзді до країни.
