У Шотландії, Вельсі та Північній Ірландії проходять дуже важливі для цих частин Сполученого Королівства вибори до автономних парламентів. В Англії відбуваються вибори до 279 місцевих рад, хоча у столиці – Лондоні – місцевих виборів цього року нема. В одному з виборчих округів відбуваються довибори до парламенту. І врешті, вся країна голосує на референдумі щодо зміни виборчої системи на парламентських виборах.
Напередодні під час сесії питань до прем’єр-міністра у парламенті голова уряду, лідер Консервативної партії Дейвід Камерон та лідер найбільшої опозиційної Лейбористської партії Ед Мілібанд робили останні спроби привабити виборців кожен на свій бік.
Зокрема, Ед Мілібанд заявив: «Люди кажуть, що скорочення особового складу поліції, підвищення плати студентів за навчання та зміни в Національній системі охорони здоров’я – це не те, за що вони голосували. Якщо уряд порушив стільки обіцянок, даних лише рік тому, як можуть люди вірити будь-чому, що він каже перед цими виборами?»
Прем’єр Дейвід Камерон на це відповів: «На цих виборах люди повинні пам’ятати про повний безлад, який залишила по собі Лейбористська партія, і вирішити для себе, що не можна дозволити їй зробити з місцевими радами те, що вона зробила з нашою країною».
А Нік Клеґґ, лідер третьої завбільшки партії – Ліберально-демократичної, що є молодшим коаліційним партнером в уряді, – закликав виборців оцінювати кандидатів-лібералів за їхніми вчинками, а не виносити своїм голосуванням вердикт про роль його партії в коаліції. Річ у тім, що багато з виборців, які голосували за лібералів торік, нині дуже розчаровані через серйозні розбіжності у їхніх передвиборчих обіцянках і фактичних діях при владі.
Референдум та його тонкощі
Хоча партії щодня затято сперечаються із питань політики, референдум у справі зміни виборчої системи об’єднав представників різних політичних сил. Вибір – між нині чинною мажоритарною системою та системою так званого «альтернативного голосу».
За мажоритарної системи виборець ставить хрестик навпроти імені одного кандидата, і той, хто набирає найбільше голосів в окрузі, стає депутатом парламенту, точніше, його нижньої Палати громад.
А за системи «альтернативного голосу» імена кандидатів можна ставити у бюлетені за порядком преференцій. Якщо під час першого підрахунку один із кандидатів набере понад 50 відсотків голосів, він перемагає. Але якщо ні, то кандидат із найменшою кількістю голосів вибуває, а його підтримка переходить до кандидата другої преференції, і так триває, поки хтось не набере 50 відсотків голосів.
Референдум щодо зміни виборчої системи був умовою входження Ліберально-демократичної партії до владної коаліції. Вважається, що нова система може пасувати їй більше, ніж іншим великим партіям. Але останні опитування громадської думки показали, що серед тих, хто збирався йти на голосування, 60 відсотків проти зміни. Виборчі дільниці закриваються опівночі за київським часом.
Напередодні під час сесії питань до прем’єр-міністра у парламенті голова уряду, лідер Консервативної партії Дейвід Камерон та лідер найбільшої опозиційної Лейбористської партії Ед Мілібанд робили останні спроби привабити виборців кожен на свій бік.
Зокрема, Ед Мілібанд заявив: «Люди кажуть, що скорочення особового складу поліції, підвищення плати студентів за навчання та зміни в Національній системі охорони здоров’я – це не те, за що вони голосували. Якщо уряд порушив стільки обіцянок, даних лише рік тому, як можуть люди вірити будь-чому, що він каже перед цими виборами?»
Прем’єр Дейвід Камерон на це відповів: «На цих виборах люди повинні пам’ятати про повний безлад, який залишила по собі Лейбористська партія, і вирішити для себе, що не можна дозволити їй зробити з місцевими радами те, що вона зробила з нашою країною».
А Нік Клеґґ, лідер третьої завбільшки партії – Ліберально-демократичної, що є молодшим коаліційним партнером в уряді, – закликав виборців оцінювати кандидатів-лібералів за їхніми вчинками, а не виносити своїм голосуванням вердикт про роль його партії в коаліції. Річ у тім, що багато з виборців, які голосували за лібералів торік, нині дуже розчаровані через серйозні розбіжності у їхніх передвиборчих обіцянках і фактичних діях при владі.
Референдум та його тонкощі
Хоча партії щодня затято сперечаються із питань політики, референдум у справі зміни виборчої системи об’єднав представників різних політичних сил. Вибір – між нині чинною мажоритарною системою та системою так званого «альтернативного голосу».
За мажоритарної системи виборець ставить хрестик навпроти імені одного кандидата, і той, хто набирає найбільше голосів в окрузі, стає депутатом парламенту, точніше, його нижньої Палати громад.
А за системи «альтернативного голосу» імена кандидатів можна ставити у бюлетені за порядком преференцій. Якщо під час першого підрахунку один із кандидатів набере понад 50 відсотків голосів, він перемагає. Але якщо ні, то кандидат із найменшою кількістю голосів вибуває, а його підтримка переходить до кандидата другої преференції, і так триває, поки хтось не набере 50 відсотків голосів.
Референдум щодо зміни виборчої системи був умовою входження Ліберально-демократичної партії до владної коаліції. Вважається, що нова система може пасувати їй більше, ніж іншим великим партіям. Але останні опитування громадської думки показали, що серед тих, хто збирався йти на голосування, 60 відсотків проти зміни. Виборчі дільниці закриваються опівночі за київським часом.
