Референдум щодо виборчої системи на парламентських виборах стане першим загальнонаціональним референдумом у цій країні з 1975 року. Зміна системи є прагненням третьої завбільшки партії країни – Ліберально-демократичної. Цей плебісцит був її умовою входження до нинішнього коаліційного уряду з Консервативною партією.
Ліберали найбільше потерпають від мажоритарної системи через те, що їхні виборці рівномірно розкидані по всій країні, тоді як виборці конкурентів – консерваторів і лейбористів – більш компактно зосереджені у певних регіонах Великої Британії.
За чинної системи депутати нижньої Палати громад британського парламенту обираються в мажоритарних округах, і мандат одержує кандидат, що має просту більшість голосів виборців порівняно з конкурентами.
Система ж «альтернативного голосу» функціонує інакше. Спершу виборці розставляють кандидатів за порядком своїх преференцій, даючи їм порядкові номери. Щоб виграти вибори відразу, треба одержати мінімум половину голосів, відданих за кандидата як за першу преференцію.
Якщо це не відбувається відразу, кандидат, що має найменшу підтримку, вибуває, а голоси виборців, які його підтримали, передаються іншим кандидатам на підставі їхньої другої преференції. Так триватиме, поки хтось із кандидатів не набере понад 50 відсотків голосів.
Суперечності у панівній коаліції
Виборці зможуть сьогодні проголосувати «так» або «ні» щодо того, чи змінити чинну систему на систему «альтернативного голосу».
Під час агітаційної кампанії до референдуму виборцям намагалися роз’яснити деталі обох систем. Особливістю кампанії було те, що партнери у коаліції агітували за протилежні речі. Старший партнер – Консервативна партія – хоче збереження вигідної їй нинішньої системи, тоді як молодший партнер – ліберали – домагаються запровадження системи альтернативного голосування.
Фахівці вважають, що поразка на референдумі лібералів може викликати кризу в коаліції.
Ліберали найбільше потерпають від мажоритарної системи через те, що їхні виборці рівномірно розкидані по всій країні, тоді як виборці конкурентів – консерваторів і лейбористів – більш компактно зосереджені у певних регіонах Великої Британії.
За чинної системи депутати нижньої Палати громад британського парламенту обираються в мажоритарних округах, і мандат одержує кандидат, що має просту більшість голосів виборців порівняно з конкурентами.
Система ж «альтернативного голосу» функціонує інакше. Спершу виборці розставляють кандидатів за порядком своїх преференцій, даючи їм порядкові номери. Щоб виграти вибори відразу, треба одержати мінімум половину голосів, відданих за кандидата як за першу преференцію.
Якщо це не відбувається відразу, кандидат, що має найменшу підтримку, вибуває, а голоси виборців, які його підтримали, передаються іншим кандидатам на підставі їхньої другої преференції. Так триватиме, поки хтось із кандидатів не набере понад 50 відсотків голосів.
Суперечності у панівній коаліції
Виборці зможуть сьогодні проголосувати «так» або «ні» щодо того, чи змінити чинну систему на систему «альтернативного голосу».
Під час агітаційної кампанії до референдуму виборцям намагалися роз’яснити деталі обох систем. Особливістю кампанії було те, що партнери у коаліції агітували за протилежні речі. Старший партнер – Консервативна партія – хоче збереження вигідної їй нинішньої системи, тоді як молодший партнер – ліберали – домагаються запровадження системи альтернативного голосування.
Фахівці вважають, що поразка на референдумі лібералів може викликати кризу в коаліції.
