Європейські фахівці діляться досвідом залучення державних та приватних коштів на розвиток музеїв, перетворення їх на центри знань, інформацій та зв’язку для міських громад, населення тієї чи іншої держави або певної частини Європи.
Так, музей-фортеця лицарів-хрестоносців у польському Мальборку, музеї Латвії та Естонії створюють спільну експозицію з історії лицарських орденів. Чеський та угорський музеї жертв тоталітарних репресій (відомі як парки соціалістичних пам’ятників) запустили спільний портал. Це – складова утворення єдиного музейного простору Європи, каже експерт Ради Європи, директор Історичного музею Тракаю Вірґіліюс Повілюнас.
Розповідаючи Радіо Свобода про литовський досвід, Повілюнас зазначив: «Все почалося з утворення Асоціації музеїв Литви 15 років тому. Ми розробили свої пропозиції та проекти законів із підтримки музеїв. Їх ухвалив Сейм (парламент) Литви. Інформацію про діяльність Асоціації, про проблеми музеїв ми регулярно розміщуємо на нашому сайті, у литовських та іноземних ЗМІ. Постійне «нагадування» про Асоціацію зацікавило «музейним питанням» меценатів – і приватних осіб, і компанії. Тепер ми усі разом здійснюємо програму модернізації музеїв Литви».
«Групи підтримки» нідерландських музеїв
За словами експерта Діани Тіммер, на її батьківщині – у Нідерландах – музей є місцем для знайомства та вивчення історії, традицій, культури країни. Більшість музеїв мають «групи підтримки», до яких залучені науковці, митці, політики, бізнесмени і пересічні городяни. Вони розробляють плани розвитку музеїв, залучають приватних інвесторів, проводять презентаційні акції музеїв. Також музейні працівники разом із освітянами беруть участь у створенні модерної концепції «інтерактивного музею» та розробляють нову освітню політику країни, каже Тіммер.
Варто відзначити, що досвід Нідерландів у царині музейного управління вважається одним із найпрогресивніших у світі, який вивчають фахівці у різних куточках світу. У рамках Програми підтримки неурядових організацій України (МАТРА) Нідерланди готові співпрацювати з українськими музейними працівниками, і, на думку директора Центру «Демократія через культуру» Олександра Буценка, така професійна «група підтримки» Україні не завадить.
Україна все далі від Європи…
В Україні, як констатували українські учасники конференції, все відбувається «з точністю до навпаки». І якщо провідні українські музеї, розташовані у великих містах, знаходять ресурси для розвитку з державних і приватних джерел, то у провінції все значно складніше.
Заступник директора Національного заповідника «Чигирин» Світлана Павлова пов’язує проблеми музею з віддаленістю від центру. «Багато музеїв того ж Києва мають багато коштів за проведення екскурсій, за відвідувачів, – зауважує вона. – До нас така кількість туристів поки що не їде. Ми намагаємось робити все, щоб поліпшити ситуацію, але заробити достатньо коштів, щоб реставрувати експоновані речі, розробляти нові форми роботи ми не можемо. Кошти, які виділяє держава, ледве покривають затрати на зарплати та технічні проблеми».
Віддаленість від Києва, нестача ресурсів для розвитку і неналежні побутові умови спричинили брак екскурсоводів у Чигирині. З тих же причин, Меморіальний музей-садиба співака Івана Козловського у селі Мар’янівка шукає директора. І, як зазначила експерт Ради Європи, консультант низки європейських та американських музеїв Лінда Норріс, проблеми українських музеїв треба шукати у відсутності національної ідеї як духовного підґрунтя для перетворення музеїв на центри освіти, науки, культури.
Так, музей-фортеця лицарів-хрестоносців у польському Мальборку, музеї Латвії та Естонії створюють спільну експозицію з історії лицарських орденів. Чеський та угорський музеї жертв тоталітарних репресій (відомі як парки соціалістичних пам’ятників) запустили спільний портал. Це – складова утворення єдиного музейного простору Європи, каже експерт Ради Європи, директор Історичного музею Тракаю Вірґіліюс Повілюнас.
Розповідаючи Радіо Свобода про литовський досвід, Повілюнас зазначив: «Все почалося з утворення Асоціації музеїв Литви 15 років тому. Ми розробили свої пропозиції та проекти законів із підтримки музеїв. Їх ухвалив Сейм (парламент) Литви. Інформацію про діяльність Асоціації, про проблеми музеїв ми регулярно розміщуємо на нашому сайті, у литовських та іноземних ЗМІ. Постійне «нагадування» про Асоціацію зацікавило «музейним питанням» меценатів – і приватних осіб, і компанії. Тепер ми усі разом здійснюємо програму модернізації музеїв Литви».
«Групи підтримки» нідерландських музеїв
За словами експерта Діани Тіммер, на її батьківщині – у Нідерландах – музей є місцем для знайомства та вивчення історії, традицій, культури країни. Більшість музеїв мають «групи підтримки», до яких залучені науковці, митці, політики, бізнесмени і пересічні городяни. Вони розробляють плани розвитку музеїв, залучають приватних інвесторів, проводять презентаційні акції музеїв. Також музейні працівники разом із освітянами беруть участь у створенні модерної концепції «інтерактивного музею» та розробляють нову освітню політику країни, каже Тіммер.
Варто відзначити, що досвід Нідерландів у царині музейного управління вважається одним із найпрогресивніших у світі, який вивчають фахівці у різних куточках світу. У рамках Програми підтримки неурядових організацій України (МАТРА) Нідерланди готові співпрацювати з українськими музейними працівниками, і, на думку директора Центру «Демократія через культуру» Олександра Буценка, така професійна «група підтримки» Україні не завадить.
Україна все далі від Європи…
В Україні, як констатували українські учасники конференції, все відбувається «з точністю до навпаки». І якщо провідні українські музеї, розташовані у великих містах, знаходять ресурси для розвитку з державних і приватних джерел, то у провінції все значно складніше.
Заступник директора Національного заповідника «Чигирин» Світлана Павлова пов’язує проблеми музею з віддаленістю від центру. «Багато музеїв того ж Києва мають багато коштів за проведення екскурсій, за відвідувачів, – зауважує вона. – До нас така кількість туристів поки що не їде. Ми намагаємось робити все, щоб поліпшити ситуацію, але заробити достатньо коштів, щоб реставрувати експоновані речі, розробляти нові форми роботи ми не можемо. Кошти, які виділяє держава, ледве покривають затрати на зарплати та технічні проблеми».
Віддаленість від Києва, нестача ресурсів для розвитку і неналежні побутові умови спричинили брак екскурсоводів у Чигирині. З тих же причин, Меморіальний музей-садиба співака Івана Козловського у селі Мар’янівка шукає директора. І, як зазначила експерт Ради Європи, консультант низки європейських та американських музеїв Лінда Норріс, проблеми українських музеїв треба шукати у відсутності національної ідеї як духовного підґрунтя для перетворення музеїв на центри освіти, науки, культури.
