– Від дня визволення концтабору минуло майже сім десятиліть. В якому стані сьогодні музейні об’єкти та експонати?
– Музей «Аушвіц-Біркенау» – це територія площею майже 200 гектарів, на якій розташовані 155 будинків та 300 руїн. В експозиції та у фондах – понад сто тисяч різноманітних предметів, відібраних у жертв концтабору, наприклад – взуття, валізки, окуляри, посуд... Важлива складова музею – архів концтабору. Предмети, шо зберігаються в музеї, та об’єкти, що перебувають на його території, проходять спеціальну обробку, щоб не нищилися. Проте час робить своє, стан частини споруд сьогодні нас неабияк тривожить. Особливо це стосується цегляних бараків у Біркенау, без серйозної реставрації вони довго не витримають. Річ у тім, що концтабір Біркенау розташований на болотистому ґрунті, часто ґрунтові води сягають фундаментів споруд, тож ці будинки руйнуються. Щоб проілюструвати серйозність ситуації, скажу, що 10 років тому всі 45 цегляних бараків у Біркенау були відкриті для відвідування, а сьогодні тільки чотири. Решта в такому стані, що їх довелося закрити для відвідувачів.
– А скільки відвідувачів буває у музеї, звідкіля вони приїжджають?
– 10 років тому музей «Аушвіц-Біркенау» щороку відвідували 400 тисяч осіб, передусім із Польщі, з інших європейських країн, з Ізраїлю та зі США. Та впродовж цих 10 років відвідувачів значно побільшало. Минулий 2010 рік став рекордним. Музей відвідали мільйон чотириста тисяч осіб, причому ці люди приїжджали з усіх континентів. Хочу наголосити, що 70 відсотків відвідувачів – це молодь.
– Реставрація такoї великої кількості об’єктів вимагає значних коштів, чи реально їх сьогодні здобути?
– Уся ця територія та всі об’єкти вимагають постійного нагляду реставраторів і регулярних реставраційних робіт. Музей фінансується польським міністерством культури, однак на реставраційні роботи щороку потрібно аж 4–5 мільйонів євро. Це величезна сума. Щоб знайти такі гроші, люди, котрим не байдужа доля музею, створили спеціальний фонд. Заснування фонду «Аушвіц-Біркенау» ініціював колишній в’язень концтабору, польський професор Владислав Бартошевський. Ідея полягає в тому, щоб створити фонд із капіталом у 120 мільйонів євро, відсотки від якого йшли б на зберігання об’єктів та експонатів музею. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск звернувся із закликом до різних держав, щоб вони підтримали цю ініціативу. Вже 12 країн підтвердили свою готовність внести гроші у такий фонд. Саме кілька днів тому ми розпочали другий етап цієї кампанії – інформуємо людей поро те, що місце пам’яті про велику трагедію руйнується. Ми звернулися з закликом до людей у цілому світі, щоб вони підтримали ідею цього фонду. Є позитивна реакція, багато хто розуміє, що це дуже важливе місце, яке потрібно зберегти для майбутніх поколінь.
– А навіщо цей «музей пекла» зберігати? Тим більше, що постійні реставраційні роботи поглинатимуть стільки грошей?
– «Аушвіц» – приклад того, наскільки коротка дорога від упереджень, стереотипів, ненависті до великої трагедії. У той час, коли в цьому концтаборі відбувалися жахливі речі, світ вдавав, що його це не стосується. На жаль, і сьогодні не бракує байдужого ставлення до зла, що чиниться в різних частинах світу. Аушвіц-Освенцим важливий як місце пам’яті про тих людей, які в цьому пеклі загинули або ж через нього перейшли. Проте не менш важливе його значення як своєрідної перестороги для сучасної людини. Це відповідне місце для роздумів про те, як ми сьогодні повинні реагувати на різні прояви ненависті.
– Музей «Аушвіц-Біркенау» – це територія площею майже 200 гектарів, на якій розташовані 155 будинків та 300 руїн. В експозиції та у фондах – понад сто тисяч різноманітних предметів, відібраних у жертв концтабору, наприклад – взуття, валізки, окуляри, посуд... Важлива складова музею – архів концтабору. Предмети, шо зберігаються в музеї, та об’єкти, що перебувають на його території, проходять спеціальну обробку, щоб не нищилися. Проте час робить своє, стан частини споруд сьогодні нас неабияк тривожить. Особливо це стосується цегляних бараків у Біркенау, без серйозної реставрації вони довго не витримають. Річ у тім, що концтабір Біркенау розташований на болотистому ґрунті, часто ґрунтові води сягають фундаментів споруд, тож ці будинки руйнуються. Щоб проілюструвати серйозність ситуації, скажу, що 10 років тому всі 45 цегляних бараків у Біркенау були відкриті для відвідування, а сьогодні тільки чотири. Решта в такому стані, що їх довелося закрити для відвідувачів.
– А скільки відвідувачів буває у музеї, звідкіля вони приїжджають?
– 10 років тому музей «Аушвіц-Біркенау» щороку відвідували 400 тисяч осіб, передусім із Польщі, з інших європейських країн, з Ізраїлю та зі США. Та впродовж цих 10 років відвідувачів значно побільшало. Минулий 2010 рік став рекордним. Музей відвідали мільйон чотириста тисяч осіб, причому ці люди приїжджали з усіх континентів. Хочу наголосити, що 70 відсотків відвідувачів – це молодь.
– Реставрація такoї великої кількості об’єктів вимагає значних коштів, чи реально їх сьогодні здобути?
– Уся ця територія та всі об’єкти вимагають постійного нагляду реставраторів і регулярних реставраційних робіт. Музей фінансується польським міністерством культури, однак на реставраційні роботи щороку потрібно аж 4–5 мільйонів євро. Це величезна сума. Щоб знайти такі гроші, люди, котрим не байдужа доля музею, створили спеціальний фонд. Заснування фонду «Аушвіц-Біркенау» ініціював колишній в’язень концтабору, польський професор Владислав Бартошевський. Ідея полягає в тому, щоб створити фонд із капіталом у 120 мільйонів євро, відсотки від якого йшли б на зберігання об’єктів та експонатів музею. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск звернувся із закликом до різних держав, щоб вони підтримали цю ініціативу. Вже 12 країн підтвердили свою готовність внести гроші у такий фонд. Саме кілька днів тому ми розпочали другий етап цієї кампанії – інформуємо людей поро те, що місце пам’яті про велику трагедію руйнується. Ми звернулися з закликом до людей у цілому світі, щоб вони підтримали ідею цього фонду. Є позитивна реакція, багато хто розуміє, що це дуже важливе місце, яке потрібно зберегти для майбутніх поколінь.
– А навіщо цей «музей пекла» зберігати? Тим більше, що постійні реставраційні роботи поглинатимуть стільки грошей?
– «Аушвіц» – приклад того, наскільки коротка дорога від упереджень, стереотипів, ненависті до великої трагедії. У той час, коли в цьому концтаборі відбувалися жахливі речі, світ вдавав, що його це не стосується. На жаль, і сьогодні не бракує байдужого ставлення до зла, що чиниться в різних частинах світу. Аушвіц-Освенцим важливий як місце пам’яті про тих людей, які в цьому пеклі загинули або ж через нього перейшли. Проте не менш важливе його значення як своєрідної перестороги для сучасної людини. Це відповідне місце для роздумів про те, як ми сьогодні повинні реагувати на різні прояви ненависті.
