Робота пленуму почалася із суперечки щодо того, в якому режимі має розглядатися питання про недовіру голові. Ініціатори відставки наполягали на закритому режимі, натомість сам Василь Онопенко та прихильно налаштовані до нього судді прагнули, щоб питання розглядали за присутності журналістів. У підсумку, позиція голови Верховного Суду перемогла.
У поданні про висловлення недовіри Василю Онопенку йому закидали непослідовне ставлення до судової реформи, нехтування інтересами Верховного Суду, неналежному виконанні повноважень та низку інших звинувачень.
Опонент Онопенка покаявся
Суддя Віктор Кривенко закинув голові, що той весь час бореться: із вищими адміністративними та іншими судами і гілками влади. А суддя Микола Гусак навіть покаявся, що свого часу підтримав чинного голову Верховного Суду.
«Розумію, що законних підстав для обрання Онопенка не було. Він не був суддею ВСУ, займався політичною діяльністю, чого не може робити суддя. Ми злукавили тоді і тепер пожинаємо плоди. Я маю право критикувати себе – це очищення», – заявив Микола Гусак.
Василь Онопенко всі висунуті на його адресу звинувачення відкинув. Разом з цим він визнав, що припускався помилок при призначенні керівників судів. Василь Онопенко та інші судді зазначали, що Верховний Суд та його Голова перебувають під тиском, проте не сказали, хто саме чинив цей тиск. Натомість закиди у підкупі суддів категорично заперечувалися.
Голова Верховного Суду обіцяє не бути держимордою
У результаті таємного голосування недовіру Голові Верховного Суду висловили лише 17 суддів із 46.
Василь Онопенко висловив задоволення таким результатом і запевнив, що він не триматиме зла на колег, які ініціювали його відставку.
«У Верховному Суді я не є держимордою, – зауважив він. – Бо якби хотілося, можна було б запресингувати людей у різний спосіб, як ви це бачили. Я цього не робив і не буду ніколи робити».
Компроміс чи поразка президентської вертикалі?
Голова політико-правових програм центру ім. Разумкова Юрій Якименко вважає, що в основі спроби усунення Василя Онопенка з посади були політичні мотиви. За його словами, це був «досить персоніфікований конфлікт між Онопенком, як висуванцем БЮТ, і Партією регіонів».
На думку експерта, Василь Онопенко втримався на посаді завдяки низці факторів.
«Насамперед, не треба відкидати того, що судді, які відмовилися голосувати за відставку, виходили зі своїх громадських і професійних позицій. Плюс, можливе спускання на гальмах цього процесу з боку влади, якій уже невигідно доводити справу до кінця з точки зору міжнародного іміджу. Також не виключено, що були досягнуті домовленості під час зустрічі Голови Верховного Суду з Президентом», – зазначив Юрій Якименко.
Натомість член парламентського комітету з питань правосуддя позафракційний депутат Святослав Олійник вважає, що «якби була компромісна домовленість, то не дійшло б до публічного вирішення питання».
«Весь арсенал – від Генпрокуратури, арештів і до законодавчих змін – був кинутий на знищення судової системи. Судова система вистояла», – зазначив він.
Наприкінці вересня цього року мають відбутися вибори нового Голови Верховного Суду. Василь Онопенко утримався від відповіді на запитання, чи балотуватиметься він на цю посаду знову.
У поданні про висловлення недовіри Василю Онопенку йому закидали непослідовне ставлення до судової реформи, нехтування інтересами Верховного Суду, неналежному виконанні повноважень та низку інших звинувачень.
Опонент Онопенка покаявся
Суддя Віктор Кривенко закинув голові, що той весь час бореться: із вищими адміністративними та іншими судами і гілками влади. А суддя Микола Гусак навіть покаявся, що свого часу підтримав чинного голову Верховного Суду.
«Розумію, що законних підстав для обрання Онопенка не було. Він не був суддею ВСУ, займався політичною діяльністю, чого не може робити суддя. Ми злукавили тоді і тепер пожинаємо плоди. Я маю право критикувати себе – це очищення», – заявив Микола Гусак.
Василь Онопенко всі висунуті на його адресу звинувачення відкинув. Разом з цим він визнав, що припускався помилок при призначенні керівників судів. Василь Онопенко та інші судді зазначали, що Верховний Суд та його Голова перебувають під тиском, проте не сказали, хто саме чинив цей тиск. Натомість закиди у підкупі суддів категорично заперечувалися.
Голова Верховного Суду обіцяє не бути держимордою
У результаті таємного голосування недовіру Голові Верховного Суду висловили лише 17 суддів із 46.
Василь Онопенко висловив задоволення таким результатом і запевнив, що він не триматиме зла на колег, які ініціювали його відставку.
«У Верховному Суді я не є держимордою, – зауважив він. – Бо якби хотілося, можна було б запресингувати людей у різний спосіб, як ви це бачили. Я цього не робив і не буду ніколи робити».
Компроміс чи поразка президентської вертикалі?
Голова політико-правових програм центру ім. Разумкова Юрій Якименко вважає, що в основі спроби усунення Василя Онопенка з посади були політичні мотиви. За його словами, це був «досить персоніфікований конфлікт між Онопенком, як висуванцем БЮТ, і Партією регіонів».
На думку експерта, Василь Онопенко втримався на посаді завдяки низці факторів.
«Насамперед, не треба відкидати того, що судді, які відмовилися голосувати за відставку, виходили зі своїх громадських і професійних позицій. Плюс, можливе спускання на гальмах цього процесу з боку влади, якій уже невигідно доводити справу до кінця з точки зору міжнародного іміджу. Також не виключено, що були досягнуті домовленості під час зустрічі Голови Верховного Суду з Президентом», – зазначив Юрій Якименко.
Натомість член парламентського комітету з питань правосуддя позафракційний депутат Святослав Олійник вважає, що «якби була компромісна домовленість, то не дійшло б до публічного вирішення питання».
«Весь арсенал – від Генпрокуратури, арештів і до законодавчих змін – був кинутий на знищення судової системи. Судова система вистояла», – зазначив він.
Наприкінці вересня цього року мають відбутися вибори нового Голови Верховного Суду. Василь Онопенко утримався від відповіді на запитання, чи балотуватиметься він на цю посаду знову.
