Італійський острів Лампедуза розташований лише в 40 кілометрах від території Тунісу. І коли протягом кількох днів на ньому висадилися понад 5 з половиною тисяч тунісців, серед яких були і діти, Італія попросила допомоги в Євросоюзу. Міністр внутрішніх справ Італії Роберто Мароні звернувся до Європейської комісії та спільного європейського органу з охорони кордонів, Фронтекс, щоб вони допомогли посилити охорону кордонів поблизу острова Лампедуза. Близько десятка членів ЄС заявили про готовність надати професійну та фінансову допомогу.
Наступного тижня міністри внутрішніх справ ЄС мають зустрітися в Брюсселі, щоб обговорити можливі дії. Речник єврокомісара з внутрішніх справ Мікеле Черконе сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що проблема Італії буде головною на порядку денному.
«Ми, з одного боку, обговорюємо, яку фінансову допомогу ми можемо надати Італії у зв’язку з цією надзвичайною ситуацією. А з іншого, комісар Сесіліяа Мальмстрем є в постійному контакті зі службою «Фронтекс», яка споряджає місію до Середземного моря, щоб посилити контроль морського кордону».
Лунають різні пропозиції щодо того, як боротися з кризою. Рим звернувся до сусідніх Німеччини, Австрії та Франції з проханням взяти на себе частину турбот про біженців. Проте сусіди поки на цю пропозицію не відгукнулися.
Також Італія розглядає можливість звернутися до ЄС із проханням надіслати сили швидкого реагування для охорони кордонів. Такий загін, що включає прикордонників із різних країн, мають організувати протягом 10 днів. Минулого року таку допомогу надали Греції, коли країну почали переповнювати мігранти з Туреччини.
Італійський уряд перебільшує небезпеку?
Проте директор Італійської ради біженців, Крістофер Гайн говорить, що італійський уряд перебільшує небезпеку. «П’ять тисяч людей – це ще не надзвичайна ситуація, – зауважує він. – Мені здається, що реакція уряду є трохи перебільшеною. Також не дуже реалістично говорити про те, щоб тягар розподілявся з іншими країнами Європи, бо Іспанія та Греція можуть просити такої ж допомоги, не кажучи вже про більші країни, такі як Німеччина».
За припущенням італійського міністра внутрішніх справ Мароні, до Італії протягом наступних кількох місяців може прибути до 80 тисяч біженців із Північної Африки, адже протести охоплюють дедалі більшу кількість країн. І там, де ситуація вже стабілізувалася, немає жодної гарантії, що вона такою залишиться.
Наступного тижня міністри внутрішніх справ ЄС мають зустрітися в Брюсселі, щоб обговорити можливі дії. Речник єврокомісара з внутрішніх справ Мікеле Черконе сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що проблема Італії буде головною на порядку денному.
«Ми, з одного боку, обговорюємо, яку фінансову допомогу ми можемо надати Італії у зв’язку з цією надзвичайною ситуацією. А з іншого, комісар Сесіліяа Мальмстрем є в постійному контакті зі службою «Фронтекс», яка споряджає місію до Середземного моря, щоб посилити контроль морського кордону».
Лунають різні пропозиції щодо того, як боротися з кризою. Рим звернувся до сусідніх Німеччини, Австрії та Франції з проханням взяти на себе частину турбот про біженців. Проте сусіди поки на цю пропозицію не відгукнулися.
Також Італія розглядає можливість звернутися до ЄС із проханням надіслати сили швидкого реагування для охорони кордонів. Такий загін, що включає прикордонників із різних країн, мають організувати протягом 10 днів. Минулого року таку допомогу надали Греції, коли країну почали переповнювати мігранти з Туреччини.
Італійський уряд перебільшує небезпеку?
Проте директор Італійської ради біженців, Крістофер Гайн говорить, що італійський уряд перебільшує небезпеку. «П’ять тисяч людей – це ще не надзвичайна ситуація, – зауважує він. – Мені здається, що реакція уряду є трохи перебільшеною. Також не дуже реалістично говорити про те, щоб тягар розподілявся з іншими країнами Європи, бо Іспанія та Греція можуть просити такої ж допомоги, не кажучи вже про більші країни, такі як Німеччина».
За припущенням італійського міністра внутрішніх справ Мароні, до Італії протягом наступних кількох місяців може прибути до 80 тисяч біженців із Північної Африки, адже протести охоплюють дедалі більшу кількість країн. І там, де ситуація вже стабілізувалася, немає жодної гарантії, що вона такою залишиться.
