У неділю в поліцію був доставлений кореспондент іракської редакції, який проживає в Каїрі. Його допит тривав близько двох годин.
А інші два кореспонденти Радіо Свобода, які прилетіли до Каїра із Праги у п’ятницю – Роберт Тейт та Абделіла Нуаймі – були затримані одразу після прибуття до Каїра. Їх довго допитували в поліції. В Абделіли залишилися синці на тілі.
Обидва журналісти кажуть, що з ними поводилися дуже грубо. Сьогодні, після повернення до Праги, Роберт Тейт розповів колегам подробиці.
– Нас затримали на контрольному пункті одразу через півгодини після того, як ми вийшли з аеропорту. Сказали, що перевіряють паспорти. У нас паспорти британські. Коли вони перевірили мою торбу, то побачили, що в мене сателітний телефон і камера. Один із поліцейських каже іншому: «Ці двоє – журналісти. Ви знаєте, як ми поводимося з журналістами?» Камеру мені повернули, а телефон відібрали, сказавши мені, що лише виконують свою роботу і мають на це розпорядження. Нам сказали йти за ними до поліцейської дільниці. Це протривало певний час, і я припускаю, що привезли нас до офісу єгипетської розвідки «Мухабарат». Ми були там у повній ізоляції 27 годин – в наручниках, із зав’язаними очима. Поряд з нами були єгиптяни, яких били і підключали до них електричні пристрої, я не впевнений, які саме.
– Ви пишете, що багато читали про тортури в нацистській Німеччині, у сталінській Росії, в Чилі за часів Піночета, в Аргентині та Ірані. Як Ви порівнюєте Ваш власний досвід із тими прикладами, які Ви знаєте з історії?
– Передусім треба сказати, що мене не катували, тому це набагато легше для мене. Дуже важко раціонально сприймати реальність, коли ти фізично в такому середовищі, яке прирівнюється до тих місць, про які я читав. Раніше мені здавалося, що це неможливо собі уявити – бути в таких умовах, а потім жити нормальним життям. Я був там. І ось я тут. І тепер сподіваюсь, що все буде нормально.
– Чи цей досвід, який Ви тепер маєте, дав Вам розуміння того, що становить собою режим Хосні Мубарака і проти чого виступають демонстранти на вулицях?
– Важко сказати, чи можливо мати про щось уявлення, коли тебе тримають із зав’язаними очима, але це, безумовно, дає мені ключ до розуміння того, чому люди виходять на вулиці. Ідеться про їхню гідність, про повагу до того, що називається правами, і, зокрема, правами людини. На мою думку, саме ці речі викликали масові повстання на вулицях Єгипту. І я думаю, що йдеться не про події останніх двох тижнів, а про останні 30 років. Цей стиль роботи єгипетських служб безпеки «Мухабарат» – це був добре змащений механізм. Ці хлопці добре напрактикувалися, мали достатньо часу відшліфувати те, що вони роблять. Вони явно роблять те, чим займалися завжди.
А інші два кореспонденти Радіо Свобода, які прилетіли до Каїра із Праги у п’ятницю – Роберт Тейт та Абделіла Нуаймі – були затримані одразу після прибуття до Каїра. Їх довго допитували в поліції. В Абделіли залишилися синці на тілі.
Обидва журналісти кажуть, що з ними поводилися дуже грубо. Сьогодні, після повернення до Праги, Роберт Тейт розповів колегам подробиці.
– Нас затримали на контрольному пункті одразу через півгодини після того, як ми вийшли з аеропорту. Сказали, що перевіряють паспорти. У нас паспорти британські. Коли вони перевірили мою торбу, то побачили, що в мене сателітний телефон і камера. Один із поліцейських каже іншому: «Ці двоє – журналісти. Ви знаєте, як ми поводимося з журналістами?» Камеру мені повернули, а телефон відібрали, сказавши мені, що лише виконують свою роботу і мають на це розпорядження. Нам сказали йти за ними до поліцейської дільниці. Це протривало певний час, і я припускаю, що привезли нас до офісу єгипетської розвідки «Мухабарат». Ми були там у повній ізоляції 27 годин – в наручниках, із зав’язаними очима. Поряд з нами були єгиптяни, яких били і підключали до них електричні пристрої, я не впевнений, які саме.
– Ви пишете, що багато читали про тортури в нацистській Німеччині, у сталінській Росії, в Чилі за часів Піночета, в Аргентині та Ірані. Як Ви порівнюєте Ваш власний досвід із тими прикладами, які Ви знаєте з історії?
– Передусім треба сказати, що мене не катували, тому це набагато легше для мене. Дуже важко раціонально сприймати реальність, коли ти фізично в такому середовищі, яке прирівнюється до тих місць, про які я читав. Раніше мені здавалося, що це неможливо собі уявити – бути в таких умовах, а потім жити нормальним життям. Я був там. І ось я тут. І тепер сподіваюсь, що все буде нормально.
– Чи цей досвід, який Ви тепер маєте, дав Вам розуміння того, що становить собою режим Хосні Мубарака і проти чого виступають демонстранти на вулицях?
– Важко сказати, чи можливо мати про щось уявлення, коли тебе тримають із зав’язаними очима, але це, безумовно, дає мені ключ до розуміння того, чому люди виходять на вулиці. Ідеться про їхню гідність, про повагу до того, що називається правами, і, зокрема, правами людини. На мою думку, саме ці речі викликали масові повстання на вулицях Єгипту. І я думаю, що йдеться не про події останніх двох тижнів, а про останні 30 років. Цей стиль роботи єгипетських служб безпеки «Мухабарат» – це був добре змащений механізм. Ці хлопці добре напрактикувалися, мали достатньо часу відшліфувати те, що вони роблять. Вони явно роблять те, чим займалися завжди.
