Заявивши про збитковість італійських заводів, керівництво компанії постійно конфліктувало із профспілками щодо підвищення працездатності, конкурентоспроможності автокомплексу. У підсумку ФІАТ таки уклав угоду із найбільшими профспілковими організаціями стосовно нового виробничого плану на заводі у Мірафйорі біля Турина.
На загальному референдумі 54 відсотки його працівників підтримали цей проект. Він передбачає суворіші умови праці: збільшення робочих змін, зменшення перерв, покарання за прогули і ретельний контроль за лікарняними. Номінальна щомісячна зарплата збільшиться на 300 євро.
У відповідь керівництво концерну обіцяє інвестиції на мільярд євро для виробництва нових позашляховиків для експорту.
«Це добра угода, тому що вона зберігає зайнятість, гарантує майбутнє не тільки працівникам ФІАТу, а й тисячам робітників дочірніх підприємств. Угода гарантує також майбутнє родинам цих робітників і дає перспективи для працевлаштування молодим людям», – зазначає штатний працівник Ломберто Борґоньї.
Референдум чи шантаж?
Напередодні генеральний керівник підприємства Серджо Маркйонне дав зрозуміти: якщо робітники не підтримають його план, то виробництво перенесуть до Канади, а тисячі людей опиняться на вулиці. Як заявили критики угоди, господар заводу практично поставив ультиматум: або працюй більше, або йди геть – третього не дано.
46 відсотків робітників, які сказали «ні» планам Маркйонне, вважають, що у гонитві за великими прибутками компанія нехтує правами трудящого люду.
Італійська профспілка металургів FIOM, єдина, яка не підписала угоди, пропонує знову почати переговори з керівництвом і оголосила страйк на 28 січня.
Генеральний секретар цієї профспілки Мауріціо Ландіні заявив: «Перерва для робітників монтажних ліній потрібна не для перекурів, а для того, щоб не зламатися фізично. Щохвилі бути в русі протягом восьми годин щодня – це виснажливо для організму. Після 15 років такої праці люди страждають на біль у м’язах і плечах. З цієї точки зору скоротити робочі паузи, збільшити наднормові години, посилити експлуатацію – це не прийнятно. Це не допоможе заводу виробляти нові машини».
Глобалізація бізнесу без глобалізації прав
Якщо не враховувати голосів тих людей, які працюють в офісах, то серед робітників, зайнятих безпосередньо у виробничих цехах, перевага на користь «так» була мінімальною, у 9 голосів. Тому Маркйонне закликають зважати і на цей результат, адже тепер не профспілки, а самі робітники можуть протидіяти його намірам.
Прагматик Серджо Маркйонне назвав рішення далекоглядним, яке відкриває гарні перспективи і для заводу, і для італійської автопромисловості в цілому. Уряд та політики, підтримавши з самого початку позицію глави концерну, закликали його не баритися із запровадженням інвестиційного плану.
Як зауважують аналітики, найбільше підприємство Італії навело приклад того, що для працевлаштування не обов’язково дотримуватися умов національного трудового контракту, передбаченого для певних галузей робітників. Тож існують побоювання, що надалі будь-яка інша фірма може диктувати свої умови робітникам, нехтуючи їхніми правами і обмежуючи соціальний захист. На думку інших, італійська індустрія переживає історичний момент модернізації і вчасно реагує на сучасні виклики глобалізованого ринку.
На загальному референдумі 54 відсотки його працівників підтримали цей проект. Він передбачає суворіші умови праці: збільшення робочих змін, зменшення перерв, покарання за прогули і ретельний контроль за лікарняними. Номінальна щомісячна зарплата збільшиться на 300 євро.
У відповідь керівництво концерну обіцяє інвестиції на мільярд євро для виробництва нових позашляховиків для експорту.
«Це добра угода, тому що вона зберігає зайнятість, гарантує майбутнє не тільки працівникам ФІАТу, а й тисячам робітників дочірніх підприємств. Угода гарантує також майбутнє родинам цих робітників і дає перспективи для працевлаштування молодим людям», – зазначає штатний працівник Ломберто Борґоньї.
Референдум чи шантаж?
Напередодні генеральний керівник підприємства Серджо Маркйонне дав зрозуміти: якщо робітники не підтримають його план, то виробництво перенесуть до Канади, а тисячі людей опиняться на вулиці. Як заявили критики угоди, господар заводу практично поставив ультиматум: або працюй більше, або йди геть – третього не дано.
46 відсотків робітників, які сказали «ні» планам Маркйонне, вважають, що у гонитві за великими прибутками компанія нехтує правами трудящого люду.
Італійська профспілка металургів FIOM, єдина, яка не підписала угоди, пропонує знову почати переговори з керівництвом і оголосила страйк на 28 січня.
Генеральний секретар цієї профспілки Мауріціо Ландіні заявив: «Перерва для робітників монтажних ліній потрібна не для перекурів, а для того, щоб не зламатися фізично. Щохвилі бути в русі протягом восьми годин щодня – це виснажливо для організму. Після 15 років такої праці люди страждають на біль у м’язах і плечах. З цієї точки зору скоротити робочі паузи, збільшити наднормові години, посилити експлуатацію – це не прийнятно. Це не допоможе заводу виробляти нові машини».
Глобалізація бізнесу без глобалізації прав
Якщо не враховувати голосів тих людей, які працюють в офісах, то серед робітників, зайнятих безпосередньо у виробничих цехах, перевага на користь «так» була мінімальною, у 9 голосів. Тому Маркйонне закликають зважати і на цей результат, адже тепер не профспілки, а самі робітники можуть протидіяти його намірам.
Прагматик Серджо Маркйонне назвав рішення далекоглядним, яке відкриває гарні перспективи і для заводу, і для італійської автопромисловості в цілому. Уряд та політики, підтримавши з самого початку позицію глави концерну, закликали його не баритися із запровадженням інвестиційного плану.
Як зауважують аналітики, найбільше підприємство Італії навело приклад того, що для працевлаштування не обов’язково дотримуватися умов національного трудового контракту, передбаченого для певних галузей робітників. Тож існують побоювання, що надалі будь-яка інша фірма може диктувати свої умови робітникам, нехтуючи їхніми правами і обмежуючи соціальний захист. На думку інших, італійська індустрія переживає історичний момент модернізації і вчасно реагує на сучасні виклики глобалізованого ринку.
