Доступність посилання

ТОП новини

Білоруська опозиція сподівається на другий тур виборів


Мітинг на підтримку опозиційних кандидатів, Мінськ, 6 грудня 2010 року
Мітинг на підтримку опозиційних кандидатів, Мінськ, 6 грудня 2010 року

Мінськ – Опозиційні кандидати на виборах президента Білорусі заявляють, що влада готує фальсифікації, а чинний президент не може перемогти у першому турі голосування 19 грудня.

Передвиборча кампанія у Білорусі – єдиний час плюралізму в країні раз на п’ять років. Протягом двох тижнів на державному радіо та телебаченні Білорусі звучала гостра критика на адресу Олександра Лукашенка. Такого раніше про чинного президента білоруські виборці з телеекранів не чули.

«Обирали президента, а обрали царя, який не хоче залишати цю владу, який піклується тільки про своїх синів і про те, як набити кишені своїм чиновникам», – каже кандидат у президенти Віталій Римашевський.

Дев’ятеро опозиційних кандидатів отримали можливість виступити у ЗМІ та на зібраннях із виборцями у регіонах країни. Лише Лукашенко відмовився від передвиборчого виступу, а також від дебатів із конкурентами у прямому ефірі телебачення. Не їздить він і з агітаційними поїздками. Лукашенко діє не як кандидат, а як чинний президент, якому не загрожує поразка. Опонентам на виборах він, все ж, відповів: на організованому у радянському стилі Всебілоруському народному зібранні, скликаному цього тижня у Мінську на його підтримку.

«На майдан ви вийдете, на вулицю, ще куди… Країну ви не отримаєте! Ми вам не дамо її розірвати, тому що вона нам дорого коштувала. Справді, треба було раніше провести ці вибори, щоб показати всім, чого варті лідери цих партій. Ще не прийшовши до влади, вони вже беруться змінити конституційний лад, розвалити ретельно створену систему управління країною. Наш народ це не сприймає», – заявив Лукашенко.

Опозиційні кандидати на президента переконані: якщо б вибори та підрахунок голосів були чесними, Лукашенко програв би, принаймні не виграв би вибори у першому турі.

Але у пана Лукашенка є міцний адміністративний ресурс, на його користь сформовані всі виборчі комісії. Влада має можливість організувати дострокове голосування близько третини виборців. Це, на думку опозиції, є головним інструментом фальсифікацій, тому що бюлетені, подані достроково, перед головним днем голосування таємно підмінюють, і таким чином провладний кандидат має фору перед суперниками. На всі заклики з Європи скасувати дострокове голосування реакції офіційного Мінська так і не було.

Українців запросили провести у Білорусі екзіт-пол

Тим часом, на цих виборах у Білорусі вперше масово використають західний досвід соціологічних опитувань на виходах із виборчих дільниць. Ліцензію на екзіт-пол отримали 3 компанії: провладний центр «ЕКООМ», Комітет молодіжних організацій та київська соціологічна компанія «ТНС-Україна». Останню запросив у Білорусі державний телеканал ОНТ.

Але генеральний директор компанії Микола Чурилов лише нещодавно дізнався про масове напівпримусове дострокове голосування, яке йтиме в Білорусі протягом 5 днів і яке, як правило, охоплює до 30 відсотків виборців.

«Нас це теж дуже тривожить. Ми будемо проводити екзіт-пол 19 грудня. Ми не знаємо, скільки людей проголосує достроково, тому ми не можемо нічого гарантувати. Ми зможемо лише сказати про те, як відповіли люди, яки прийшли на дільниці 19 числа», – сказав Чурилов.

Дострокове голосування на виборах президента Білорусі починається вже 14 грудня.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG