– Нещодавно ви вдруге склали присягу міського голови Львова перед громадою. Коли Ви приступали вперше до обов’язків мера Львова, яким було розуміння поняття місцевого самоврядування і чи було розчарування, коли реально побачили стан справ?
Мер Львова Андрій Садовий
– У мене був досвід, а водночас й ілюзії. Я з 1998 року був депутатом міськради, очолював інститут розвитку міста, що дало мені можливість зануритись у цю проблематику. Я закохався у цю тему і переконаний, що місцеве самоврядування є тим локомотивом, який може витягнути українські міста і державу з кризи. Були певні ілюзії. Коли ти зіштовхуєшся з роботою і бачиш, що повноваження місцевого самоврядування суттєво урізані, які не дають можливості здійснювати серйозний контроль. Мешканців цікавить питання громадської безпеки, податків, робота санстанції. А це ті повноваження, на які ми не маємо прямого впливу. Бо реальний вплив є тоді, коли ти можеш призначати чи звільняти того чи іншого керівника. Цього бракує для елементарного наведення порядку.
– Що саме заважає у роботі, щоб запрацювали усі ті норми, які визначені Європейською хартією місцевого самоврядування: організаційна, правова, фінансова автономія?
– Недосконалість українського законодавства. Мають бути внесені зміни в певні закони, щоб спростити життя громад на місцях, зробити його більш повноцінним. Є ще нерозуміння державними чиновниками поняття місцевого самоврядування. Бо серед урядовців лише одиниці працювали в місцевому управлінні, інші не знають, що це. Немає в уряді тих, хто колись керував містами. Якщо б держава опиралась на міста, на осередки, центри комунікації, результат у державі був значно кращим.
– А, можливо, сильне місцеве самоврядування, вплив громади на владу, просто невигідні нинішнім політикам і чиновникам, а з іншого боку, громади не готові до відповідальності.
– Не може бути одна людина чи група, яка з одного центра керує всім процесом в державі. Треба делегувати владу на місця і давати відповідальність. Тут місцеве самоврядування є дуже добрим партнером, ми готові брати більші повноваження і відповідальність. На місці краще видно, яку дорогу ремонтувати, де і які комунальні проблеми вирішувати. Кожне місто – це своя специфіка.
– Власне про цю специфіку. Чи намагались ви за попередньої каденції апелювати до інших мерів міст, які мають схожі як Львів проблеми, скажімо з охороною пам’яток культури, щоб спільно ініціювати і тиснути на центральну владу, щоб були внесені зміни у закони?
– Мери одностайні у тих позиціях, які я окреслив у розмові. Ми неодноразово ухвалювали звернення до керівників держави від імені Асоціації міст і громад. Але для цього потрібна політична воля. Нині говорять про необхідність реформ. Коли вони не будуть проведені у бік посилення місцевого самоврядування, то реформи нічого не дадуть, вони не будуть зреалізовані. Ми матимемо зустріч з Президентом і ми донесемо цю проблему. Варто згадати «темні» часи Європи, яка була в жахливому економічному стані. Мудрі володарі надали максимальні права містам і тоді з’явилось поняття магдебурзьке право. Ці володарі здобули славу на сотні літ. Сильні міста почали витягувати країни з прірви. Керівники сучасної України мали б цей принцип взяти на озброєння: зробити комфортніше життя людей, дати їм можливість нести відповідальність за свої вчинки. Безперечно потрібно контролювати. Але держава має Службу Безпеки, прокуратуру і міліцію з питань кримінальних злочинів. А усе інше має бути підпорядковане місцевим громадам. У Польщі місцева податкова служба підпорядкована місцевій владі. Тоді нівелюється поняття корупції, бо є персональна відповідальність.
– Про що особисто говоритимете Президентові на зустрічі?
– Хочеться, щоб міська влада мала безпосередній вплив на міліцію з питань громадської безпеки, на санстанцію, МНС, на питання місцевих податків і зборів, щоб повернути містам у підпорядкування «Архбудконтроль», а ще щоби чиновники отримали установку: міста – це рівноцінні партнери. З ними треба дружити.
– На вашу думку, модель місцевого самоврядування якої країни була б для України найкращою?
– Я читав про повноваження громади, коли було введене магдебурзьке право. Це була найкраща ситуація і не потрібно шукати країн для копіювання, а варто взяти нашу стару традицію. Ця модель опосередковано є в багатьох європейських країнах, а нам потрібно робити власну – українську.
– Але й громада має бути впливовою, чого зараз немає. Обрали люди мера і депутатів і на цьому вплив людей на владу завершується, бо відсутнє громадянське суспільство.
– Мер, депутати обираються громадою і громада може через вибори їх переобрати.
– Песимісти кажуть, немає в Україні місцевого самоврядування; оптимісти вважають, що воно таки є. А що каже мер Львова?
– Я міський голова, який завдяки місцевому самоврядуванню перебуваю на цій посаді. Воно є, але не настільки сильне. Однак нам ніхто його не подарує, маємо крок за кроком його здобувати.
Це чергове з інтерв’ю у новому проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами».
«Хочу збудувати громадянське суспільство в Запоріжжі» – мер Сін
– У мене був досвід, а водночас й ілюзії. Я з 1998 року був депутатом міськради, очолював інститут розвитку міста, що дало мені можливість зануритись у цю проблематику. Я закохався у цю тему і переконаний, що місцеве самоврядування є тим локомотивом, який може витягнути українські міста і державу з кризи. Були певні ілюзії. Коли ти зіштовхуєшся з роботою і бачиш, що повноваження місцевого самоврядування суттєво урізані, які не дають можливості здійснювати серйозний контроль. Мешканців цікавить питання громадської безпеки, податків, робота санстанції. А це ті повноваження, на які ми не маємо прямого впливу. Бо реальний вплив є тоді, коли ти можеш призначати чи звільняти того чи іншого керівника. Цього бракує для елементарного наведення порядку.
– Що саме заважає у роботі, щоб запрацювали усі ті норми, які визначені Європейською хартією місцевого самоврядування: організаційна, правова, фінансова автономія?
– Недосконалість українського законодавства. Мають бути внесені зміни в певні закони, щоб спростити життя громад на місцях, зробити його більш повноцінним. Є ще нерозуміння державними чиновниками поняття місцевого самоврядування. Бо серед урядовців лише одиниці працювали в місцевому управлінні, інші не знають, що це. Немає в уряді тих, хто колись керував містами. Якщо б держава опиралась на міста, на осередки, центри комунікації, результат у державі був значно кращим.
– А, можливо, сильне місцеве самоврядування, вплив громади на владу, просто невигідні нинішнім політикам і чиновникам, а з іншого боку, громади не готові до відповідальності.
– Не може бути одна людина чи група, яка з одного центра керує всім процесом в державі. Треба делегувати владу на місця і давати відповідальність. Тут місцеве самоврядування є дуже добрим партнером, ми готові брати більші повноваження і відповідальність. На місці краще видно, яку дорогу ремонтувати, де і які комунальні проблеми вирішувати. Кожне місто – це своя специфіка.
– Власне про цю специфіку. Чи намагались ви за попередньої каденції апелювати до інших мерів міст, які мають схожі як Львів проблеми, скажімо з охороною пам’яток культури, щоб спільно ініціювати і тиснути на центральну владу, щоб були внесені зміни у закони?
– Мери одностайні у тих позиціях, які я окреслив у розмові. Ми неодноразово ухвалювали звернення до керівників держави від імені Асоціації міст і громад. Але для цього потрібна політична воля. Нині говорять про необхідність реформ. Коли вони не будуть проведені у бік посилення місцевого самоврядування, то реформи нічого не дадуть, вони не будуть зреалізовані. Ми матимемо зустріч з Президентом і ми донесемо цю проблему. Варто згадати «темні» часи Європи, яка була в жахливому економічному стані. Мудрі володарі надали максимальні права містам і тоді з’явилось поняття магдебурзьке право. Ці володарі здобули славу на сотні літ. Сильні міста почали витягувати країни з прірви. Керівники сучасної України мали б цей принцип взяти на озброєння: зробити комфортніше життя людей, дати їм можливість нести відповідальність за свої вчинки. Безперечно потрібно контролювати. Але держава має Службу Безпеки, прокуратуру і міліцію з питань кримінальних злочинів. А усе інше має бути підпорядковане місцевим громадам. У Польщі місцева податкова служба підпорядкована місцевій владі. Тоді нівелюється поняття корупції, бо є персональна відповідальність.
– Про що особисто говоритимете Президентові на зустрічі?
– Хочеться, щоб міська влада мала безпосередній вплив на міліцію з питань громадської безпеки, на санстанцію, МНС, на питання місцевих податків і зборів, щоб повернути містам у підпорядкування «Архбудконтроль», а ще щоби чиновники отримали установку: міста – це рівноцінні партнери. З ними треба дружити.
– На вашу думку, модель місцевого самоврядування якої країни була б для України найкращою?
– Я читав про повноваження громади, коли було введене магдебурзьке право. Це була найкраща ситуація і не потрібно шукати країн для копіювання, а варто взяти нашу стару традицію. Ця модель опосередковано є в багатьох європейських країнах, а нам потрібно робити власну – українську.
– Але й громада має бути впливовою, чого зараз немає. Обрали люди мера і депутатів і на цьому вплив людей на владу завершується, бо відсутнє громадянське суспільство.
– Мер, депутати обираються громадою і громада може через вибори їх переобрати.
– Песимісти кажуть, немає в Україні місцевого самоврядування; оптимісти вважають, що воно таки є. А що каже мер Львова?
– Я міський голова, який завдяки місцевому самоврядуванню перебуваю на цій посаді. Воно є, але не настільки сильне. Однак нам ніхто його не подарує, маємо крок за кроком його здобувати.
Це чергове з інтерв’ю у новому проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами».
«Хочу збудувати громадянське суспільство в Запоріжжі» – мер Сін
