– Пане Сін, ви перемогли на виборах у місті, де більшість у владі традиційно належить Партії регіонів. Чи не заважатиме це втіленню ваших передвиборних планів? І взагалі, ви не думали над тим, щоб після виборів вийти з «Батьківщини»?
– Запоріжці показали, що можуть не обирати шлунками, а обирати принципи. Я за них дуже гордий. Якщо я прийму рішення вийти з партії «Батьківщина» заради кращої співпраці з більшістю міської ради, то я втрачу своє обличчя. Але ми не будемо робити політичного протистояння, будемо підтримувати будь-яку позитивну ініціативу, незалежно від її партійності. Мер міста має бути консолідуючою фігурою.
– Ви заявляли про те, що маєте намір змінити самі принципи роботи міської влади. Що змінюватимете у першу чергу?
– Перше – створення реального народовладдя: будуть діяти громадські комітети при всіх підрозділах міської влади. Керівники підрозділу звітуватимуться перед ними, а комітети виставлятимуть оцінку за їхню роботу. Друге – це обов’язкове попереднє обговорення всіх рішень міських органів влади. І третє – це можливість кожного мешканця міста контролювати витрати, які робить міська влада чи окреме управління.
– Як ви це зробите? Навіть якщо чиновник оприлюднить фінансові показники, для більшості вони будуть малозрозумілими.
– Ми зробимо дуже просту і зрозумілу для кожного систему звітності. Приклад: маємо КП «ЕЛУАШ», яке ремонтує дороги. Так ось вони щомісяця звітуватимуть, де і скільки квадратних метрів дороги вони зробили, який це був ремонт і скільки коштував. Це можуть контролювати люди. Найбільш прискіпливі – пройти з рулеткою, калькулятором і порахувати, скільки ці роботи мають коштувати. Вже маємо реальні приклади: запоріжці зверталися до мене з розрахунками, коли відбувалася заміна дверей у школах. Виявилося, що приватні фірми могли зробити це принаймні удвічі дешевше.
– Це зміни в системі управління містом. А що робитиме новий міський голова за стратегічними напрямками розвитку Запоріжжя?
– Я б на перше місце у стратегії розвитку міста поставив розв’язання проблем житлово-комунального господарства та громадського транспорту. Це не просто запорізька, це національна проблема. Ідеться про тарифи та їхню обґрунтованість, про якість послуг. Люди стурбовані тим, що вартість послуг росте, а якість – ні. Модернізація цього сектору відбувалася, але її темпи не можуть задовольнити таке велике промислове місто як Запоріжжя. Без цих моментів нас очікуватиме занепад галузі та різке зростання вартості комунальних послуг. На другому місці я поставив би проблему екології. Це не лише чистота повітря як така. Без вирішення екологічних проблем ми не зможемо залучити у місто серйозних інвесторів. Якщо багаті люди, власники місцевого бізнесу, не житимуть у місті, вони не будуть зацікавлені в розвитку його інфраструктури. Треба розвивати і медицину, і освіту. Але якщо місто не будується (зараз – воно майже не будується), то воно зупиняється у своєму розвитку.
– Є й інша сторона медалі. Для подолання екологічних проблем потрібні величезні інвестиції в газоочисне та енергоощадне обладнання на металургійних підприємствах міста. Тобто, цей бізнес має брати кошти зі своїх фондів розвитку…
– Є заходи, які не потребують вкладання коштів, але матимуть відчутний результат. Сьогодні електроенергія вночі дешевша, тому на цей час припадає основне виробництво у металургії. Якщо тарифи для заводів зробити однаковими упродовж доби, одноразові викиди зменшаться удвічі. Система контролю недосконала, не дає змогу впіймати за руку. Важлива і доступність екологічної інформації. Сьогодні відбуваються вимірювання шкідливих речовин, але прості громадяни не мають до них доступу. Якщо зробити ці дані доступними громадськості, проблеми буде легше вирішити, заводи ретельніше стежитимуть за технологічним процесом. Мають бути публічними і програми модернізації заводів. Можна створити із цією метою інтернет-форум. Громада має постійно бути поінформованою, як проходить модернізація, а не чути про це за рік чи півроку до завершення її термінів. Але це питання не лише міського рівня. Потрібен діалог з урядом.
– Зараз інвестора відлякує від Запоріжжя не лише екологія.
– Я хочу змінити ідеологію міської влади. Щоб вона забула про таке ганебне явище, як відкати. Бо якщо бізнес хоче отримати прибуток, а влада живе на відкатах, про якість можна забути. Для прикладу, ми замовляємо ремонт даху, а він тече після першого дощу. Якщо відкати сягають 20-30 % від вартості послуг, які надає бізнес місту, можна уявити, що без них на ті ж самі бюджетні кошти ми би могли зробити набагато більше.
– Сьогодні Запоріжжя є донором, віддає до центрального бюджету до 80% коштів.
– На місцевому рівні це змінити
неможливо. Ми маємо наполягати, щоб уряд запровадив екологічний коефіцієнт для таких міст, як наше: щоб усі екологічні відрахування залишалися на місці, йшли, зокрема, на розвиток соціальної сфери та системи охорони здоров’я.
– Ваш попередник, міський голова Євген Карташов, відомий тим, що почав будівництво мостів через Дніпро. Чи хочете Ви, щоб вас запам’ятали як міського голову, що їх добудував?
– Зараз украй важко отримувати додаткові кошти в держави на будь-що, в тому числі й на мости. У іншого кандидата на посаду міського голови (від Партії Регіонів – ред.) Володимира Кальцева вже є домовленості про отримання цих коштів. Я готовий із ним співпрацювати у цьому напрямку. Але на мою думку, набагато кращий шлях – це передати будівництво з балансу міськради на баланс Міністерства транспорту. Подібні рішення в інших містах показують, що коли уряд не повинен виділяти кошти в регіон, а сам фінансує будівництво, то воно рухається набагато швидше. Взагалі, я хотів би запам’ятатися запоріжцям не мостами. А тим, що розпочав формувати в місті громадянське суспільство, залучив городян до керівництва містом і контролю за міською владою.
– Що принципово нове Ви хотіли би принести у розвиток міста?
– Сьогодні в Запоріжжі не використовується величезний потенціал галузевої науки, місто здатне виробляти свій інноваційний продукт, якщо буде відповідний клімат. Запоріжжя може стати центром з розробки технологій енергозбереження. Наші канадські партнери прорахували різні можливості і прийшли до висновку, що сучасний технопарк найкраще створювати як спільний для Запоріжжя і Дніпропетровська. Він поєднає потенціал двох великих міст і має бути десь посередині між ними.
– Пане Олександре, Ви маєте корейські корені. Чи контактуєте Ви з місцевою корейською діаспорою і зі своєю історичною батьківщиною?
– Традиційно корейська діаспора в регіоні невелика. Це нащадки емігрантів, переважно представники інтелігенції. У Запоріжжі є товариство корейської культури, я підтримую з ним контакти. Нова хвиля еміграції – це корейці, громадяни Узбекистану, які працюють у малому бізнесі та сільському господарстві. Ця верства має чимало невирішених проблем, зокрема із оформленням громадянства. Як міський голова, я буду намагатися розв’язати проблеми корейців у Запоріжжі, співпрацюватиму з посольством республіки Корея, яке реалізує відповідну програму. Я підтримую контакти з корейським посольством. Коли, ще працюючи в обласній адміністрації, я відвідував Корею, у 2008 році, ми мали домовленості про побратимство з одним із регіонів Республіки Кореї. З різних причин ця співпраця відкладалася. Південна Корея – дуже цікава для нас, потужна і високотехнологічна держава. Є декілька прикладів успішних спільних проектів корейських та запорізьких компаній. Окрім того, корейський бізнес має в нас хорошу репутацію, тобто соціальне і психологічне підґрунтя для співпраці є, і ми будемо її розвивати.
– У міського голови зазвичай обмаль часу. Але коли випадає нагода, як Ви проводите дозвілля?
– Намагаюся використовувати час ефективно. Подорожую, намагаюся побачити нові країни, поспілкуватися із цікавими людьми. Полюбляю кіно, переважно це класика світового кінематографа, але намагаюся дивитися й новинки, щоб не відставати від часу. Подобається авторська пісня, коли збираємося з друзями, граю на гітарі. Часу не так і багато, але я радий, що зміг не втратити контакту із друзями юності.
Це перше інтерв’ю у новому проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами». У центрі уваги розмов із мерами проблеми місцевого самоврядування, ведення господарства, боротьба із корупцією в органах влади та інші важливі теми.
– Запоріжці показали, що можуть не обирати шлунками, а обирати принципи. Я за них дуже гордий. Якщо я прийму рішення вийти з партії «Батьківщина» заради кращої співпраці з більшістю міської ради, то я втрачу своє обличчя. Але ми не будемо робити політичного протистояння, будемо підтримувати будь-яку позитивну ініціативу, незалежно від її партійності. Мер міста має бути консолідуючою фігурою.
– Ви заявляли про те, що маєте намір змінити самі принципи роботи міської влади. Що змінюватимете у першу чергу?
– Перше – створення реального народовладдя: будуть діяти громадські комітети при всіх підрозділах міської влади. Керівники підрозділу звітуватимуться перед ними, а комітети виставлятимуть оцінку за їхню роботу. Друге – це обов’язкове попереднє обговорення всіх рішень міських органів влади. І третє – це можливість кожного мешканця міста контролювати витрати, які робить міська влада чи окреме управління.
– Як ви це зробите? Навіть якщо чиновник оприлюднить фінансові показники, для більшості вони будуть малозрозумілими.
– Ми зробимо дуже просту і зрозумілу для кожного систему звітності. Приклад: маємо КП «ЕЛУАШ», яке ремонтує дороги. Так ось вони щомісяця звітуватимуть, де і скільки квадратних метрів дороги вони зробили, який це був ремонт і скільки коштував. Це можуть контролювати люди. Найбільш прискіпливі – пройти з рулеткою, калькулятором і порахувати, скільки ці роботи мають коштувати. Вже маємо реальні приклади: запоріжці зверталися до мене з розрахунками, коли відбувалася заміна дверей у школах. Виявилося, що приватні фірми могли зробити це принаймні удвічі дешевше.
– Це зміни в системі управління містом. А що робитиме новий міський голова за стратегічними напрямками розвитку Запоріжжя?
– Я б на перше місце у стратегії розвитку міста поставив розв’язання проблем житлово-комунального господарства та громадського транспорту. Це не просто запорізька, це національна проблема. Ідеться про тарифи та їхню обґрунтованість, про якість послуг. Люди стурбовані тим, що вартість послуг росте, а якість – ні. Модернізація цього сектору відбувалася, але її темпи не можуть задовольнити таке велике промислове місто як Запоріжжя. Без цих моментів нас очікуватиме занепад галузі та різке зростання вартості комунальних послуг. На другому місці я поставив би проблему екології. Це не лише чистота повітря як така. Без вирішення екологічних проблем ми не зможемо залучити у місто серйозних інвесторів. Якщо багаті люди, власники місцевого бізнесу, не житимуть у місті, вони не будуть зацікавлені в розвитку його інфраструктури. Треба розвивати і медицину, і освіту. Але якщо місто не будується (зараз – воно майже не будується), то воно зупиняється у своєму розвитку.
– Є й інша сторона медалі. Для подолання екологічних проблем потрібні величезні інвестиції в газоочисне та енергоощадне обладнання на металургійних підприємствах міста. Тобто, цей бізнес має брати кошти зі своїх фондів розвитку…
– Є заходи, які не потребують вкладання коштів, але матимуть відчутний результат. Сьогодні електроенергія вночі дешевша, тому на цей час припадає основне виробництво у металургії. Якщо тарифи для заводів зробити однаковими упродовж доби, одноразові викиди зменшаться удвічі. Система контролю недосконала, не дає змогу впіймати за руку. Важлива і доступність екологічної інформації. Сьогодні відбуваються вимірювання шкідливих речовин, але прості громадяни не мають до них доступу. Якщо зробити ці дані доступними громадськості, проблеми буде легше вирішити, заводи ретельніше стежитимуть за технологічним процесом. Мають бути публічними і програми модернізації заводів. Можна створити із цією метою інтернет-форум. Громада має постійно бути поінформованою, як проходить модернізація, а не чути про це за рік чи півроку до завершення її термінів. Але це питання не лише міського рівня. Потрібен діалог з урядом.
– Зараз інвестора відлякує від Запоріжжя не лише екологія.
– Я хочу змінити ідеологію міської влади. Щоб вона забула про таке ганебне явище, як відкати. Бо якщо бізнес хоче отримати прибуток, а влада живе на відкатах, про якість можна забути. Для прикладу, ми замовляємо ремонт даху, а він тече після першого дощу. Якщо відкати сягають 20-30 % від вартості послуг, які надає бізнес місту, можна уявити, що без них на ті ж самі бюджетні кошти ми би могли зробити набагато більше.
– Сьогодні Запоріжжя є донором, віддає до центрального бюджету до 80% коштів.
– На місцевому рівні це змінити
неможливо. Ми маємо наполягати, щоб уряд запровадив екологічний коефіцієнт для таких міст, як наше: щоб усі екологічні відрахування залишалися на місці, йшли, зокрема, на розвиток соціальної сфери та системи охорони здоров’я.
– Ваш попередник, міський голова Євген Карташов, відомий тим, що почав будівництво мостів через Дніпро. Чи хочете Ви, щоб вас запам’ятали як міського голову, що їх добудував?
– Зараз украй важко отримувати додаткові кошти в держави на будь-що, в тому числі й на мости. У іншого кандидата на посаду міського голови (від Партії Регіонів – ред.) Володимира Кальцева вже є домовленості про отримання цих коштів. Я готовий із ним співпрацювати у цьому напрямку. Але на мою думку, набагато кращий шлях – це передати будівництво з балансу міськради на баланс Міністерства транспорту. Подібні рішення в інших містах показують, що коли уряд не повинен виділяти кошти в регіон, а сам фінансує будівництво, то воно рухається набагато швидше. Взагалі, я хотів би запам’ятатися запоріжцям не мостами. А тим, що розпочав формувати в місті громадянське суспільство, залучив городян до керівництва містом і контролю за міською владою.
– Що принципово нове Ви хотіли би принести у розвиток міста?
– Сьогодні в Запоріжжі не використовується величезний потенціал галузевої науки, місто здатне виробляти свій інноваційний продукт, якщо буде відповідний клімат. Запоріжжя може стати центром з розробки технологій енергозбереження. Наші канадські партнери прорахували різні можливості і прийшли до висновку, що сучасний технопарк найкраще створювати як спільний для Запоріжжя і Дніпропетровська. Він поєднає потенціал двох великих міст і має бути десь посередині між ними.
– Пане Олександре, Ви маєте корейські корені. Чи контактуєте Ви з місцевою корейською діаспорою і зі своєю історичною батьківщиною?
– Традиційно корейська діаспора в регіоні невелика. Це нащадки емігрантів, переважно представники інтелігенції. У Запоріжжі є товариство корейської культури, я підтримую з ним контакти. Нова хвиля еміграції – це корейці, громадяни Узбекистану, які працюють у малому бізнесі та сільському господарстві. Ця верства має чимало невирішених проблем, зокрема із оформленням громадянства. Як міський голова, я буду намагатися розв’язати проблеми корейців у Запоріжжі, співпрацюватиму з посольством республіки Корея, яке реалізує відповідну програму. Я підтримую контакти з корейським посольством. Коли, ще працюючи в обласній адміністрації, я відвідував Корею, у 2008 році, ми мали домовленості про побратимство з одним із регіонів Республіки Кореї. З різних причин ця співпраця відкладалася. Південна Корея – дуже цікава для нас, потужна і високотехнологічна держава. Є декілька прикладів успішних спільних проектів корейських та запорізьких компаній. Окрім того, корейський бізнес має в нас хорошу репутацію, тобто соціальне і психологічне підґрунтя для співпраці є, і ми будемо її розвивати.
– У міського голови зазвичай обмаль часу. Але коли випадає нагода, як Ви проводите дозвілля?
– Намагаюся використовувати час ефективно. Подорожую, намагаюся побачити нові країни, поспілкуватися із цікавими людьми. Полюбляю кіно, переважно це класика світового кінематографа, але намагаюся дивитися й новинки, щоб не відставати від часу. Подобається авторська пісня, коли збираємося з друзями, граю на гітарі. Часу не так і багато, але я радий, що зміг не втратити контакту із друзями юності.
Це перше інтерв’ю у новому проекті Радіо Свобода: «Нова місцева влада – розмови з мерами». У центрі уваги розмов із мерами проблеми місцевого самоврядування, ведення господарства, боротьба із корупцією в органах влади та інші важливі теми.
