В Астані вже настала п’ятниця за місцевим часом, коли президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв уже по півночі оголосив урешті про ухвалення Астанинської декларації саміту Організації з безпеки і співпраці в Європі – такий результат цієї зустрічі, на яку покладали такі великі сподівання. Адже підсумкова декларація, серед іншого, мала б викласти давно очікувані рішення про шляхи розвитку ОБСЄ.
Але цього плану дій у ній і немає – є лише заяви про підтримку відданості принципам організації, заклик створити цей план у майбутньому та інші загальні слова. Конкретики ж, як виглядає, в затвердженому аж по більш як десятигодинних переговорах тексті практично немає.
Адже спершу в цій декларації, на яку чекали ще в четвер в обід, мали бути й питання, на які окремі члени ОБСЄ мають кардинально відмінні погляди. Досягти згоди з формулюваннями всі 56 країн-членів ніяк не могли.
Агентство «Франс-Прес», яке ще напередодні дістало проект документу, пише, що в тому проекті були просто залишені порожні місця на місці пунктів про Грузію, Нагірний Карабах і Придністров’я. Саме з цих пунктів необхідного консенсусу так і не досягли.
В ОБСЄ немає єдності
Росія, зокрема, заявила, що ніколи не поставить підпис під текстом, який визнає територіальну цілісність Грузії – на цьому наполягала більшість країн-членів. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який залишив Астану ще в першій половині дня, повідомляв раніше, що Москву не влаштовує вже сама фраза «конфлікт у Грузії», бо ж вона визнала сепаратистські грузинські регіони Абхазію і Південну Осетію за «незалежні держави». Грузія ж казала, що її підпису не буде під документом, який не відображатиме її національних інтересів.
Російські ж позиції не давали узгодити й пункт про Придністров’я – серед іншого, тому, що Москва ще 1999 року, на попередньому саміті ОБСЄ в Стамбулі, пообіцяла вивести свої війська з цього сепаратистського регіону Молдови, але досі не дотримала свого слова й тепер заявляє, що й не виведе, бо ситуація змінилася.
А Нагірний Карабах став каменем спотикання між Азербайджаном, який був би радий повернути під свій контроль цей сепаратистський регіон, де живуть місцеві вірмени, і Вірменією, яка підтримує своїх карабахських одноплемінників. Президенти цих країн обмінялися на саміті гострими заявами.
Повний текст, ухвалений урешті, на вечір у четвер іще не був оприлюднений. Як виглядає, ці та інші суперечливі моменти до нього взагалі не потрапили.
Невдоволені кожен по-своєму
Натомість окремі країни чи об’єднання, не домігшися свого, зробили свої власні заяви на закінчення саміту. Зокрема, Європейський Союз наголосив, що й далі твердо підтримує суверенітет і територіальну цілісність Грузії в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Крім того, ЄС, а також США, у своїх підсумкових заявах висловили жаль, що не вдалося узгодити план дій щодо напрямків подальшої діяльності ОБСЄ. Представник Сполучених Штатів, серед іншого, сказав, що ухвалення нинішньої декларації було кращим виходом за обставин, коли не вдавалося досягти згоди. США ж, за його словами, не можуть погодитися, щоб такий план дій не відображав належним чином такі проблеми безпеки, як тривалі конфлікти в Грузії, Придністров’ї чи Нагірному Карабаху.
Практично те саме заявила й Молдова – вона каже, що декларація не відповідає її очікуванням і не відображає занепокоєнь самої Молдови й інших держав, а все ж країна погодилася на консенсус, щоб наприкінці саміту був хоч якийсь документ.
А Росія вважає, що досягти консенсусу щодо плану дій для ОБСЄ не вдалося через «ідеологізований підхід, який виявили окремі країни». Із тону заяви виглядає, що себе Росія до таких країн не залічує…
Але цього плану дій у ній і немає – є лише заяви про підтримку відданості принципам організації, заклик створити цей план у майбутньому та інші загальні слова. Конкретики ж, як виглядає, в затвердженому аж по більш як десятигодинних переговорах тексті практично немає.
Адже спершу в цій декларації, на яку чекали ще в четвер в обід, мали бути й питання, на які окремі члени ОБСЄ мають кардинально відмінні погляди. Досягти згоди з формулюваннями всі 56 країн-членів ніяк не могли.
Агентство «Франс-Прес», яке ще напередодні дістало проект документу, пише, що в тому проекті були просто залишені порожні місця на місці пунктів про Грузію, Нагірний Карабах і Придністров’я. Саме з цих пунктів необхідного консенсусу так і не досягли.
В ОБСЄ немає єдності
Росія, зокрема, заявила, що ніколи не поставить підпис під текстом, який визнає територіальну цілісність Грузії – на цьому наполягала більшість країн-членів. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який залишив Астану ще в першій половині дня, повідомляв раніше, що Москву не влаштовує вже сама фраза «конфлікт у Грузії», бо ж вона визнала сепаратистські грузинські регіони Абхазію і Південну Осетію за «незалежні держави». Грузія ж казала, що її підпису не буде під документом, який не відображатиме її національних інтересів.
Російські ж позиції не давали узгодити й пункт про Придністров’я – серед іншого, тому, що Москва ще 1999 року, на попередньому саміті ОБСЄ в Стамбулі, пообіцяла вивести свої війська з цього сепаратистського регіону Молдови, але досі не дотримала свого слова й тепер заявляє, що й не виведе, бо ситуація змінилася.
А Нагірний Карабах став каменем спотикання між Азербайджаном, який був би радий повернути під свій контроль цей сепаратистський регіон, де живуть місцеві вірмени, і Вірменією, яка підтримує своїх карабахських одноплемінників. Президенти цих країн обмінялися на саміті гострими заявами.
Повний текст, ухвалений урешті, на вечір у четвер іще не був оприлюднений. Як виглядає, ці та інші суперечливі моменти до нього взагалі не потрапили.
Невдоволені кожен по-своєму
Натомість окремі країни чи об’єднання, не домігшися свого, зробили свої власні заяви на закінчення саміту. Зокрема, Європейський Союз наголосив, що й далі твердо підтримує суверенітет і територіальну цілісність Грузії в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Крім того, ЄС, а також США, у своїх підсумкових заявах висловили жаль, що не вдалося узгодити план дій щодо напрямків подальшої діяльності ОБСЄ. Представник Сполучених Штатів, серед іншого, сказав, що ухвалення нинішньої декларації було кращим виходом за обставин, коли не вдавалося досягти згоди. США ж, за його словами, не можуть погодитися, щоб такий план дій не відображав належним чином такі проблеми безпеки, як тривалі конфлікти в Грузії, Придністров’ї чи Нагірному Карабаху.
Практично те саме заявила й Молдова – вона каже, що декларація не відповідає її очікуванням і не відображає занепокоєнь самої Молдови й інших держав, а все ж країна погодилася на консенсус, щоб наприкінці саміту був хоч якийсь документ.
А Росія вважає, що досягти консенсусу щодо плану дій для ОБСЄ не вдалося через «ідеологізований підхід, який виявили окремі країни». Із тону заяви виглядає, що себе Росія до таких країн не залічує…
