– Пане Цешковський, через два тижні у Брюсселі відбудеться зустріч європейських дипломатів із міністрами закордонних справ країн-учасниць «Східного партнерства». Зважаючи на те, що Україна просунулася у наближенні до ЄС значно далі, ніж інші держави регіону, чи не гальмуватиме поступ українців у бік Європи їхня подальша участь у «Східному партнерстві»?
– Безумовно, різниця у країнах «Східного партнерства» є, але участь України (у цій програмі) тільки прискорює її зближення з Європою. Адже до двосторонніх стосунків вона додає ще й інші проекти, які раніше не були передбачені. Наприклад, антикорупційна програма, в якій усі країни партнерства на одній із останніх зустрічей показали свій досвід та ознайомилися з досвідом ЄС. Розробляються програми для студентів, молоді, науковців, котрі працюватимуть у багатосторонньому форматі. Я не бачу проблем для України, а навпаки, тільки вигоду від цього процесу. Наприклад, Грузія має набагато ефективніший досвід боротьби з корупцією, ніж решта країн «Східного партнерства». І дуже часто досвід східних партнерів значно зручніший для використання в Україні, ніж досвід так званих «старих демократій», таких як Швеція, Німеччина, чи Великобританія.
– Одним із напрямків «Східного партнерства» є візова лібералізація. І на цьому шляху Україна має вже деякі здобутки. Водночас, до такої ж мети прямує і Росія. Чи означає це, що навіть попри різний рівень євроінтеграції, одного дня вся Східна Європа зможе вільно подорожувати Шенгенською зоною?
– Я гадаю, що головний сигнал Євросоюзу полягає в регіональному підході до процесу візової лібералізації. Йдеться про 6 країн «Східного партнерства» та Росію, тому для них усіх цілі ідентичні. Польща відкрита до такого підходу, бо ми мали гарний досвід безвізового режиму з Росією, Білоруссю та Україною, що існував до приєднання Польщі до Шенгенської угоди. Власне, процес переходу до безвізового режиму для всіх є однаковим, так само, як і критерії, яким слід відповідати. Все полягатиме у спроможності України, Молдови чи Росії наблизитися до цих критеріїв. Найголовніші умови – суто технічні, тобто, безпека кордонів, персональних даних та документів.
– Наступний рік позначиться великою увагою до ініціативи «Східного партнерства». Як саме Угорщина й Польща, які головуватимуть у Євросоюзі, мають намір пожвавити цю платформу багатосторонніх відносин?
– Головною подією буде саміт «Східного партнерства», що відбудеться у травні 2011 року, протягом угорського головування у Раді ЄС. Польща запрошена співголовувати на цій зустрічі, тому ми будемо залучені до всіх приготувань, хоча євроустанови й решта країн співдружності теж мають право долучитися до цього саміту. Я маю надію, що у травні ми підтвердимо наші амбіційні цілі та очікування від ініціативи, яку ми хотіли б пожвавити. Особливо багато ми працюватимемо в окремих сферах. Протягом польського головування заплановано низку зустрічей міністрів, на яких ми хочемо відкрити окремі європейські програми для країн «Східного партнерства». Йдеться про освіту, культуру, науку, економіку, сільське господарство, можливо, міграцію та візи, а також запросимо на зустріч голів митних та статистичних установ країн-партнерів. Ми хочемо у цих секторах досягти конкретних результатів, тому вперше у рамках «Східного партнерства» організуємо зустрічі галузевих міністрів 27 країн-членів ЄС та 6 країн-партнерів.
– Безумовно, різниця у країнах «Східного партнерства» є, але участь України (у цій програмі) тільки прискорює її зближення з Європою. Адже до двосторонніх стосунків вона додає ще й інші проекти, які раніше не були передбачені. Наприклад, антикорупційна програма, в якій усі країни партнерства на одній із останніх зустрічей показали свій досвід та ознайомилися з досвідом ЄС. Розробляються програми для студентів, молоді, науковців, котрі працюватимуть у багатосторонньому форматі. Я не бачу проблем для України, а навпаки, тільки вигоду від цього процесу. Наприклад, Грузія має набагато ефективніший досвід боротьби з корупцією, ніж решта країн «Східного партнерства». І дуже часто досвід східних партнерів значно зручніший для використання в Україні, ніж досвід так званих «старих демократій», таких як Швеція, Німеччина, чи Великобританія.
– Одним із напрямків «Східного партнерства» є візова лібералізація. І на цьому шляху Україна має вже деякі здобутки. Водночас, до такої ж мети прямує і Росія. Чи означає це, що навіть попри різний рівень євроінтеграції, одного дня вся Східна Європа зможе вільно подорожувати Шенгенською зоною?
– Я гадаю, що головний сигнал Євросоюзу полягає в регіональному підході до процесу візової лібералізації. Йдеться про 6 країн «Східного партнерства» та Росію, тому для них усіх цілі ідентичні. Польща відкрита до такого підходу, бо ми мали гарний досвід безвізового режиму з Росією, Білоруссю та Україною, що існував до приєднання Польщі до Шенгенської угоди. Власне, процес переходу до безвізового режиму для всіх є однаковим, так само, як і критерії, яким слід відповідати. Все полягатиме у спроможності України, Молдови чи Росії наблизитися до цих критеріїв. Найголовніші умови – суто технічні, тобто, безпека кордонів, персональних даних та документів.
– Наступний рік позначиться великою увагою до ініціативи «Східного партнерства». Як саме Угорщина й Польща, які головуватимуть у Євросоюзі, мають намір пожвавити цю платформу багатосторонніх відносин?
– Головною подією буде саміт «Східного партнерства», що відбудеться у травні 2011 року, протягом угорського головування у Раді ЄС. Польща запрошена співголовувати на цій зустрічі, тому ми будемо залучені до всіх приготувань, хоча євроустанови й решта країн співдружності теж мають право долучитися до цього саміту. Я маю надію, що у травні ми підтвердимо наші амбіційні цілі та очікування від ініціативи, яку ми хотіли б пожвавити. Особливо багато ми працюватимемо в окремих сферах. Протягом польського головування заплановано низку зустрічей міністрів, на яких ми хочемо відкрити окремі європейські програми для країн «Східного партнерства». Йдеться про освіту, культуру, науку, економіку, сільське господарство, можливо, міграцію та візи, а також запросимо на зустріч голів митних та статистичних установ країн-партнерів. Ми хочемо у цих секторах досягти конкретних результатів, тому вперше у рамках «Східного партнерства» організуємо зустрічі галузевих міністрів 27 країн-членів ЄС та 6 країн-партнерів.
