Попри наполегливий тиск Берліна та Парижа, багато лідерів Європи та керівників євроустанов категорично відкидали повну ревізію головного документа об’єднаної Європи – Лісабонської угоди. При цьому можливим залишається варіант внесення незначних змін до неї, але без проведення референдумів.
У центрі суперечок – посилення бюджетної дисципліни та санкції за її порушення, включно з позбавленням права голосу для країн, які не притримуються правил гри, тобто грузнуть у боргах чи постають на межі банкрутства, як це було у випадку з Грецією.
Тим часом керівники Німеччини і Франції Анґела Меркель та Ніколя Саркозі завели мову про необхідність нової угоди, де були б зафіксовані автоматичні покарання держав ЄС із надмірними боргами та дефіцитами.
Необхідність чи диктат
Фредрік РайнфельдтІ хоча інші держави сприйняли це як намагання диктату з боку Берліна та Парижа, прем’єр-міністр Швеції Фредрік Райнфельдт, наприклад, багато в чому погодився з цією ініціативою.
«Нам потрібно більше автоматичних санкцій, якщо ми залучаємо Європейський антикризовий механізм, але без позбавлення країн права голосу. До того ж, важливо домовитися про шляхи зменшення рівня боргів. Якщо на це знайдуться відповіді, то ми проведемо незначні зміни (Лісабонської) угоди, але без референдумів, як це було в Ірландії», – вважає шведський лідер.
Німеччина та Франція вимагають створення Європейського антикризового механізму, згідно з яким рятувати країни ЄС, що опиняються на межі дефолту, будуть змушені не лише країни-партнери, але й приватні кредитори. Щоб домогтися ухвалення цих рішень, Анґела Меркель навіть погрозила заблокувати реформу Пакту стабільності євро.
Тим часом такі держави, як Польща та Чехія, виступили категорично проти французько-німецьких планів. Східну Європу непокоїть те, що нові санкції можуть позбавити їх європейського фінансування, яке нині їм дуже потрібне для підживлення послаблених економік.
Нарешті, голови держав та урядів Євросоюзу протягом першого дня саміту розглянули підготовку до майбутніх зустрічей на найвищому рівні зі стратегічними партнерами ЄС, зокрема, Україною, Сполученими Штатами та Росією.
Очікується, що до саміту Україна – ЄС, який має відбутися 22 листопада, буде підготовлена «дорожня карта» для переходу до безвізового режиму між країнами Шенґенської зони та Україною.
У центрі суперечок – посилення бюджетної дисципліни та санкції за її порушення, включно з позбавленням права голосу для країн, які не притримуються правил гри, тобто грузнуть у боргах чи постають на межі банкрутства, як це було у випадку з Грецією.
Тим часом керівники Німеччини і Франції Анґела Меркель та Ніколя Саркозі завели мову про необхідність нової угоди, де були б зафіксовані автоматичні покарання держав ЄС із надмірними боргами та дефіцитами.
Необхідність чи диктат
«Нам потрібно більше автоматичних санкцій, якщо ми залучаємо Європейський антикризовий механізм, але без позбавлення країн права голосу. До того ж, важливо домовитися про шляхи зменшення рівня боргів. Якщо на це знайдуться відповіді, то ми проведемо незначні зміни (Лісабонської) угоди, але без референдумів, як це було в Ірландії», – вважає шведський лідер.
Німеччина та Франція вимагають створення Європейського антикризового механізму, згідно з яким рятувати країни ЄС, що опиняються на межі дефолту, будуть змушені не лише країни-партнери, але й приватні кредитори. Щоб домогтися ухвалення цих рішень, Анґела Меркель навіть погрозила заблокувати реформу Пакту стабільності євро.
Тим часом такі держави, як Польща та Чехія, виступили категорично проти французько-німецьких планів. Східну Європу непокоїть те, що нові санкції можуть позбавити їх європейського фінансування, яке нині їм дуже потрібне для підживлення послаблених економік.
Нарешті, голови держав та урядів Євросоюзу протягом першого дня саміту розглянули підготовку до майбутніх зустрічей на найвищому рівні зі стратегічними партнерами ЄС, зокрема, Україною, Сполученими Штатами та Росією.
Очікується, що до саміту Україна – ЄС, який має відбутися 22 листопада, буде підготовлена «дорожня карта» для переходу до безвізового режиму між країнами Шенґенської зони та Україною.
