Історик Тімоті Снайдер, професор Йельського університету, у своїй новій книзі досліджує масові вбивства, здійснювані двома режимами, гітлерівським і сталінським. За його підрахунками, ці два режими знищили принаймні 14 мільйонів мирного населення в Україні, Польщі, Білорусі, Прибалтиці, в західних областях Росії. Він підкреслює, що йдеться не про загибель бійців на полі бою, а саме про вбивства мирних жителів – голодом, холодом, отруйним газом, масовими розстрілами, концтаборами Гулагу, Освенциму, Дахау, депортаціями до Сибіру на майже певну смерть.
Вбивства цивільного населення продовжувалися й після поразки гітлерівського режиму. Вони тривали в Україні, Польщі, Литві, Латвії, Естонії аж до смерті Сталіна 1953-го року.
В інтерв’ю Радіо Свобода автор сказав: «Я написав цю книгу, бо ми не завжди усвідомлюємо, що так багато убивств у 20-му сторіччі, фактично, майже всі вони, мали місце на тих землях... Не стільки в Росії чи Німеччині, скільки в Україні, Білорусі, у Польщі, у балтійських країнах та в західних областях Росії. Мої аргументи частково такі, що масові убивства пояснюються тим, що ці землі, в яких Сталін був найбільше зацікавлений, ці землі притягали до себе і Москву, і Берлін, оскільки Україна була на той час житницею і на її родючих землях точилися битви Другої світової війни – у першій фазі, коли радянські були союзниками німців, і у другій фазі, коли німці зрадили свого союзника і вдерлися до Радянського Союзу. Є історичні дослідження... голоду в Україні, (сталінського) Великого терору, спільної німецько-радянської окупації Польщі. Є дослідження голоду серед (радянських) військовополонених, нищення цивільного населення Білорусі. Є багатюща історіографія Голокосту. Але ми не усвідомлювали, що всі ці трагедії мали місце в один відрізок часу, 12 років, на території, яку я називаю «скривавленими землями»... Я вважаю, що важко зрозуміти ті події, якщо не враховувати, що саме Німеччина планувала для цього регіону, що Радянський Союз планував для цього регіону і яким чином ці наміри ставали (державною) політикою. Іноді ці наміри збігалися, іноді різнилися, але здійснювалися вони коштом життя людей, що мешкали там».
Геноцид як знаряддя державної політики
Американський історик пояснює масові убивства тим, що у володінні «скривавленими землями», особливо українськими, були однаково зацікавлені і Москва, і Берлін.
Здійснюваний Сталіним геноцид мав на меті колективізацію житниці шляхом ліквідації заможної частини селянства, Гітлер мав на меті колонізацію шляхом знищення значної частини населення України, і обидва диктатори здійснювали політику геноциду.
Професор Снайдер володіє п’ятнадцятьма мовами, включно з українською та єврейською, це допомогло йому вивчити величезну кількість інформаційних джерел, до яких відкрився доступ останнім часом, хоча й далеко не до всіх.
Колега Снайдера, професор Ратгерського університету в Нью-Джерсі Тарас Гунчак сказав після презентації книги Снайдера в Українському музеї: «Йому вдалося зібрати матеріали про трагедію людства у 20-му сторіччі, а особливо на території яка була під контролем Москви і під контролем Берліна. Він показав, як вони масово нищили народи за те, що ті були іншого походження, або іншого віросповідання, тому що вони мали свою ідентичність. І йому вдалося це представити читачеві, отож ми маємо кращу картину того, що відбувалося у Європі від 1939 року до 1953-го».
З поглядом професора Гунчака перегукується думка Тоні Джада, нещодавно померлого професора Нью-Йоркського університету. Він писав: «У своїй новаторський і часто мужній історії європейських «скривавлених земель» Тімоті Снайдер показує наскільки складною була ця історія. Його аналіз методів і мотивів убивчих режимів, як вдома, так і у війні поза кордонами, докорінно переглядає нашу оцінку наслідків масового знищення у недалекому минулому. «Скривавлені землі» – бездоганно досліджений твір, відповідно обережний з огляду на характер матеріалу – є найважливішою книгою останніх десятиріч на цю тему, орієнтиром для посилань».
«Скривавлені землі», обсягом понад 500 сторінок, можна замовити в інтернеті у фірми «Amazon» за 18 доларів.
Вбивства цивільного населення продовжувалися й після поразки гітлерівського режиму. Вони тривали в Україні, Польщі, Литві, Латвії, Естонії аж до смерті Сталіна 1953-го року.
В інтерв’ю Радіо Свобода автор сказав: «Я написав цю книгу, бо ми не завжди усвідомлюємо, що так багато убивств у 20-му сторіччі, фактично, майже всі вони, мали місце на тих землях... Не стільки в Росії чи Німеччині, скільки в Україні, Білорусі, у Польщі, у балтійських країнах та в західних областях Росії. Мої аргументи частково такі, що масові убивства пояснюються тим, що ці землі, в яких Сталін був найбільше зацікавлений, ці землі притягали до себе і Москву, і Берлін, оскільки Україна була на той час житницею і на її родючих землях точилися битви Другої світової війни – у першій фазі, коли радянські були союзниками німців, і у другій фазі, коли німці зрадили свого союзника і вдерлися до Радянського Союзу. Є історичні дослідження... голоду в Україні, (сталінського) Великого терору, спільної німецько-радянської окупації Польщі. Є дослідження голоду серед (радянських) військовополонених, нищення цивільного населення Білорусі. Є багатюща історіографія Голокосту. Але ми не усвідомлювали, що всі ці трагедії мали місце в один відрізок часу, 12 років, на території, яку я називаю «скривавленими землями»... Я вважаю, що важко зрозуміти ті події, якщо не враховувати, що саме Німеччина планувала для цього регіону, що Радянський Союз планував для цього регіону і яким чином ці наміри ставали (державною) політикою. Іноді ці наміри збігалися, іноді різнилися, але здійснювалися вони коштом життя людей, що мешкали там».
Геноцид як знаряддя державної політики
Американський історик пояснює масові убивства тим, що у володінні «скривавленими землями», особливо українськими, були однаково зацікавлені і Москва, і Берлін.
Здійснюваний Сталіним геноцид мав на меті колективізацію житниці шляхом ліквідації заможної частини селянства, Гітлер мав на меті колонізацію шляхом знищення значної частини населення України, і обидва диктатори здійснювали політику геноциду.
Професор Снайдер володіє п’ятнадцятьма мовами, включно з українською та єврейською, це допомогло йому вивчити величезну кількість інформаційних джерел, до яких відкрився доступ останнім часом, хоча й далеко не до всіх.
Колега Снайдера, професор Ратгерського університету в Нью-Джерсі Тарас Гунчак сказав після презентації книги Снайдера в Українському музеї: «Йому вдалося зібрати матеріали про трагедію людства у 20-му сторіччі, а особливо на території яка була під контролем Москви і під контролем Берліна. Він показав, як вони масово нищили народи за те, що ті були іншого походження, або іншого віросповідання, тому що вони мали свою ідентичність. І йому вдалося це представити читачеві, отож ми маємо кращу картину того, що відбувалося у Європі від 1939 року до 1953-го».
З поглядом професора Гунчака перегукується думка Тоні Джада, нещодавно померлого професора Нью-Йоркського університету. Він писав: «У своїй новаторський і часто мужній історії європейських «скривавлених земель» Тімоті Снайдер показує наскільки складною була ця історія. Його аналіз методів і мотивів убивчих режимів, як вдома, так і у війні поза кордонами, докорінно переглядає нашу оцінку наслідків масового знищення у недалекому минулому. «Скривавлені землі» – бездоганно досліджений твір, відповідно обережний з огляду на характер матеріалу – є найважливішою книгою останніх десятиріч на цю тему, орієнтиром для посилань».
«Скривавлені землі», обсягом понад 500 сторінок, можна замовити в інтернеті у фірми «Amazon» за 18 доларів.