Займатися пошуками місць поховань жертв політичних репресій, розстріляних наприкінці 1930-х років, у Харкові почали у вісімдесятих.
Історик Ніна Лапчинська говорить, що старожили із невеличких хуторків і селища П'ятихатки тоді дуже неохоче розповідали, як до війни уночі до лісу приїжджала машина, скидала трупи, і тут же їх закопували. Інформації про це місце історики від КДБ тоді не отримали. Лише всередині 90-х, отримавши дозвіл на ексгумацію, фахівці Торунського університету (Польща) виявили у шостому кварталі Лісопарку масові поховання як радянських, так і польських громадян.
«Було розкрито 75 могильних ям. Із них 15 – польських та 60 – радянських. Ями різні за кількістю похованих. Там була, зокрема, польська могила з останками 1025 осіб – це такий собі величезний рів. Під час цих розкопок було знайдено і гачок, за допомогою якого стягували трупи з машин. Мабуть він впав між трупами, коли їх кидали в яму, і він там і залишився», – каже Ніна Лапчинська.
За підрахунками істориків, розстріли так званих «ворогів радянського народу» тривали від березня 1938 року до початку окупації Харкова нацистами у жовтні 1941-го. Місце в Лісопарку, де ховали тіла, певний час було обнесене величезним парканом, зауважує Ніна Лапчинська. А неподалік у пансіонаті відпочивали керівники НКВС. Та й зараз неподалік «Харківської Катині» розташований гуртожиток для працівників СБУ.
Десять років тому тут відкрили Меморіал жертвам тоталітарного режиму. Поряд із трасою Харків-Бєлгород, що веде до кордону України з Росією, стоять православні та католицькі хрести.
Поховання ще кількох тисяч розстріляних досі не знайшли
Президент Польщі Броніслав Коморовський і родичі розстріляних НКВС польських військовополонених їдуть до Харкова спеціальним потягом із Варшави. Від української сторони на жалобні заходи має прибути Прем’єр-міністр Микола Азаров.
Азаров і Коморовський, як очікується, виступатимуть із промовою на Меморіалі у Харкові, повідомив Радіо Cвобода Генеральний консул Республіки Польща у Харкові Ян Ґранат.
«Буде покладання квітів на цвинтарі, і в частині польській, і в частині українській, буде меса, а також зустріч із людьми. Буде виступ Президента Польщі, українського Прем'єр-міністра, я гадаю, а також представників цих родин», – зауважив пан Ґранат.
Чи вдасться взяти участь у богослужінні на цвинтарі українським родичам тих, хто похований поруч із польськими офіцерами, наразі невідомо. За словами історика Ніни Лапчинської, люди звернулись до місцевої влади Харкова із відповідним проханням, але відповіді поки не отримали.
Загалом на цвинтарі неподалік селища П'ятихатки поховано 4300 поляків, розстріляних НКВС у 1940 році, і близько трьох тисяч представників різних національностей колишнього СРСР. Історикам відомо про ще кілька тисяч розстріляних, але місце їхнього поховання досі встановити не вдалося.
Історик Ніна Лапчинська говорить, що старожили із невеличких хуторків і селища П'ятихатки тоді дуже неохоче розповідали, як до війни уночі до лісу приїжджала машина, скидала трупи, і тут же їх закопували. Інформації про це місце історики від КДБ тоді не отримали. Лише всередині 90-х, отримавши дозвіл на ексгумацію, фахівці Торунського університету (Польща) виявили у шостому кварталі Лісопарку масові поховання як радянських, так і польських громадян.
«Було розкрито 75 могильних ям. Із них 15 – польських та 60 – радянських. Ями різні за кількістю похованих. Там була, зокрема, польська могила з останками 1025 осіб – це такий собі величезний рів. Під час цих розкопок було знайдено і гачок, за допомогою якого стягували трупи з машин. Мабуть він впав між трупами, коли їх кидали в яму, і він там і залишився», – каже Ніна Лапчинська.
За підрахунками істориків, розстріли так званих «ворогів радянського народу» тривали від березня 1938 року до початку окупації Харкова нацистами у жовтні 1941-го. Місце в Лісопарку, де ховали тіла, певний час було обнесене величезним парканом, зауважує Ніна Лапчинська. А неподалік у пансіонаті відпочивали керівники НКВС. Та й зараз неподалік «Харківської Катині» розташований гуртожиток для працівників СБУ.
Десять років тому тут відкрили Меморіал жертвам тоталітарного режиму. Поряд із трасою Харків-Бєлгород, що веде до кордону України з Росією, стоять православні та католицькі хрести.
Поховання ще кількох тисяч розстріляних досі не знайшли
Президент Польщі Броніслав Коморовський і родичі розстріляних НКВС польських військовополонених їдуть до Харкова спеціальним потягом із Варшави. Від української сторони на жалобні заходи має прибути Прем’єр-міністр Микола Азаров.
Азаров і Коморовський, як очікується, виступатимуть із промовою на Меморіалі у Харкові, повідомив Радіо Cвобода Генеральний консул Республіки Польща у Харкові Ян Ґранат.
«Буде покладання квітів на цвинтарі, і в частині польській, і в частині українській, буде меса, а також зустріч із людьми. Буде виступ Президента Польщі, українського Прем'єр-міністра, я гадаю, а також представників цих родин», – зауважив пан Ґранат.
Чи вдасться взяти участь у богослужінні на цвинтарі українським родичам тих, хто похований поруч із польськими офіцерами, наразі невідомо. За словами історика Ніни Лапчинської, люди звернулись до місцевої влади Харкова із відповідним проханням, але відповіді поки не отримали.
Загалом на цвинтарі неподалік селища П'ятихатки поховано 4300 поляків, розстріляних НКВС у 1940 році, і близько трьох тисяч представників різних національностей колишнього СРСР. Історикам відомо про ще кілька тисяч розстріляних, але місце їхнього поховання досі встановити не вдалося.
