25 вересня стане відоме ім’я нового лідера Лейбористської партії, яка у травні цього року після 13 років перебування при владі програла парламентські вибори, внаслідок чого подав у відставку попередній керівник і прем’єр-міністр Ґордон Браун. Але прізвище наступного лідера вже відоме – Мілібанд.
Річ у тім, що головними конкурентами на посаду є рідні брати Мілібанди: Дейвід – колишній міністр закордонних справ та Ед – колишній міністр енергетики та кліматичних змін. Хто б із них не переміг, на них чекає складне завдання – відбудувати партію, яка одержала один із найгірших виборчих результатів з 1918 року. Партію, яка після 13 років влади є деморалізованою, виснаженою, поділеною на фракції. Принаймні Дейвід Мілібанд заперечує, що після приходу нового лідера на лейбористів може чекати гірке суперництво, подібне до того, що було між двома попередніми прем’єр-міністрами Тоні Блером та Ґордоном Брауном.
«Небезпеки цього абсолютно нема. Адже ми – брати, ми знаємо ціну поділу партії, ми маємо спільне почуття відданості справі Лейбористської партії, і, врешті-решт, це ж буде наслідком виборів», – зазначив Дейвід Мілібанд.
Аби стати кандидатом на виборах лідера партії, лейбористові, що є депутатом Палати громад британського парламенту, спершу слід заручитися підписами підтримки певного числа колег із депутатської фракції. Таку підтримку спромоглися отримати п’ятеро лейбористів. Крім братів-Мілібандів, це ще два колишні міністри та одна жінка – парламентарій.
По завершенні голосування опитування громадської думки не дало змоги визначити, хто із двох Мілібандів вийшов переможцем. Підрахунок ускладнює громіздка система голосування із врахуванням голосу «другої преференції». Бюлетені перевіряє і рахує голоси незалежна Служба виборчої реформи. За підрахунками, у голосуванні взяло участь близько трьох мільйонів виборців. Три складові Лейбористської партії голосують окремо: депутати-лейбористи в Палаті громад та Європарламенті, профспілки і пересічні члени партії. Результати кожної із цих груп рахуються як третина кінцевого результату.
Популярність лейбористів знову зростає
Коли на щорічній партійній конференції лейбористів буде оголошено ім’я нового лідера, він не зможе сам обрати собі команду. Натомість партія відкриє процес номінації кандидатів до тіньового кабінету міністрів, а голосуватимуть за кандидатури 7 жовтня депутати Палати громад-лейбористи.
Вибори були незвично довгими, але це, завдяки численним зустрічам із виборцями-лейбористами на місцях, змусило кандидатів вислуховувати занепокоєння рядових членів партії. Можливо, саме це спілкування притягло до лейбористів 30 тисяч нових членів уже після травневих виборів.
Хто б не став новим лідером, він має чітко сформулювати, яким чином він у разі приходу до влади має намір давати собі раду із величезним британським дефіцитом бюджету. Відомо, що Дейвід Мілібанд пропонує запровадити спеціальний податок на найдорожчу нерухомість, а Ед Мілібанд – збільшити розмір податку на бонуси банкірів.
Тимчасом уже сама непричетність до дій уряду додає популярності лейбористам. За найновішими опитуваннями, нині їх підтримує така сама частка електорату, що й правлячу Консервативну партію – 37 відсотків. І це ще до того, як стали відчутними наслідки скорочення новим урядом видатків на громадські потреби. Оглядачі зазначають, що хто б із Мілібандів не переміг, їх партія матиме інтелігентного, впевненого і політично спритного лідера, здатного привести лейбористів до перемоги на наступних парламентських виборах.
Річ у тім, що головними конкурентами на посаду є рідні брати Мілібанди: Дейвід – колишній міністр закордонних справ та Ед – колишній міністр енергетики та кліматичних змін. Хто б із них не переміг, на них чекає складне завдання – відбудувати партію, яка одержала один із найгірших виборчих результатів з 1918 року. Партію, яка після 13 років влади є деморалізованою, виснаженою, поділеною на фракції. Принаймні Дейвід Мілібанд заперечує, що після приходу нового лідера на лейбористів може чекати гірке суперництво, подібне до того, що було між двома попередніми прем’єр-міністрами Тоні Блером та Ґордоном Брауном.
«Небезпеки цього абсолютно нема. Адже ми – брати, ми знаємо ціну поділу партії, ми маємо спільне почуття відданості справі Лейбористської партії, і, врешті-решт, це ж буде наслідком виборів», – зазначив Дейвід Мілібанд.
Аби стати кандидатом на виборах лідера партії, лейбористові, що є депутатом Палати громад британського парламенту, спершу слід заручитися підписами підтримки певного числа колег із депутатської фракції. Таку підтримку спромоглися отримати п’ятеро лейбористів. Крім братів-Мілібандів, це ще два колишні міністри та одна жінка – парламентарій.
По завершенні голосування опитування громадської думки не дало змоги визначити, хто із двох Мілібандів вийшов переможцем. Підрахунок ускладнює громіздка система голосування із врахуванням голосу «другої преференції». Бюлетені перевіряє і рахує голоси незалежна Служба виборчої реформи. За підрахунками, у голосуванні взяло участь близько трьох мільйонів виборців. Три складові Лейбористської партії голосують окремо: депутати-лейбористи в Палаті громад та Європарламенті, профспілки і пересічні члени партії. Результати кожної із цих груп рахуються як третина кінцевого результату.
Популярність лейбористів знову зростає
Коли на щорічній партійній конференції лейбористів буде оголошено ім’я нового лідера, він не зможе сам обрати собі команду. Натомість партія відкриє процес номінації кандидатів до тіньового кабінету міністрів, а голосуватимуть за кандидатури 7 жовтня депутати Палати громад-лейбористи.
Вибори були незвично довгими, але це, завдяки численним зустрічам із виборцями-лейбористами на місцях, змусило кандидатів вислуховувати занепокоєння рядових членів партії. Можливо, саме це спілкування притягло до лейбористів 30 тисяч нових членів уже після травневих виборів.
Хто б не став новим лідером, він має чітко сформулювати, яким чином він у разі приходу до влади має намір давати собі раду із величезним британським дефіцитом бюджету. Відомо, що Дейвід Мілібанд пропонує запровадити спеціальний податок на найдорожчу нерухомість, а Ед Мілібанд – збільшити розмір податку на бонуси банкірів.
Тимчасом уже сама непричетність до дій уряду додає популярності лейбористам. За найновішими опитуваннями, нині їх підтримує така сама частка електорату, що й правлячу Консервативну партію – 37 відсотків. І це ще до того, як стали відчутними наслідки скорочення новим урядом видатків на громадські потреби. Оглядачі зазначають, що хто б із Мілібандів не переміг, їх партія матиме інтелігентного, впевненого і політично спритного лідера, здатного привести лейбористів до перемоги на наступних парламентських виборах.
