У Львові є одна могила невідомому солдату на Пагорбі слави і до неї місцева влада покладе квіти і вінки. Сьогодні в усіх містах запалять вічний вогонь і в клубі міліції відбудеться концерт за участю ветеранів. Сценарій традиційний, лише змінюється місце покладання квітів та імена присутніх.
За словами начальника управління внутрішньої політики ЛОДА Ігоря Ожиївського, жодних помпезних заходів у Львові та області не відбуватиметься, а День партизанської слави відзначають у рамках року ветеранів. А їх тільки на Львівщині налічується близько 400 тисяч.
«Велика увага приділяється людям похилого віку, щоб надати їм медичне забезпечення. Не якісь помпезні заходи, а реально допомогти тим літнім людям, які не мають дітей. У День партизанської слави робиться наголос саме на соціальному аспекті. На Галичині ми не маємо поховань партизанів», – каже Ігор Ожиївський.
Сьогодні у школах вчителі мають розповісти дітям про свято партизанської слави і про своїх героїв. А про яких саме розповідатимуть, радянських партизанів чи упівців, вирішуватимуть самі освітяни. В обох львівських архівах відкриють виставки, але так, для звітності, бо якихось сенсаційних матеріалів немає. У Львівському обласному архіві про партизанський рух матеріали зберігаються у 150 фондах. Переважно це звіти про кількість вбитих партизанами німецьких воїнів, численні листівки.
Партизанський рух потребує глибшого дослідження
На Західній Україні радянський партизанський рух почав активно діяти на початку 1944 року. У Карпатах німці за допомогою спеціально вишколених альпійських дивізій розгромили з’єднання Ковпака. Ті, хто вцілів, пробивались до своїх на Полісся. Існує версія істориків, що під час Карпатського рейду ковпаківці мали сутички з вояками ОУН.
Місцеві історики наголошують, що День партизанської слави – ніщо інше, як залишки «радянщини», варто досліджувати цю тему на основі документів і спогадів очевидців. Адже донині виникає чимало запитань, різноманітних спекуляцій довкола партизанського руху, коли мова заходить про спалені українські села у роки Другої Світової війни.
23 вересня минає 68 років від дня розстрілу більше тисячі мешканців волинського села Кортеліси. Селяни Кортеліс – це одна з ілюстрацій, як прості люди страждали від партизанського руху. З одного боку німці вимагали від селян сплачувати податки, не підтримувати партизан, а з іншого партизани погрожували селянам зброєю і вимагали не виконувати німецькі накази. У партизанах і в німецькій поліції були односельці. Однак, коли 23 вересня 1942 року німці розстрілювали понад тисячу людей і спалили їхні хати, то партизани навіть не намгались їх захистити. Трагедія Кортеліс потребує глибокого історичного дослідження, як й інші болючі теми Другої Світової війни, наголошують сьогодні науковці.
Жодна з політичних сил у Львові не заявила про організацію заходів із нагоди Дня партизанської слави, а відтак це свято пройде без провокацій і непомітним для загалу.
За словами начальника управління внутрішньої політики ЛОДА Ігоря Ожиївського, жодних помпезних заходів у Львові та області не відбуватиметься, а День партизанської слави відзначають у рамках року ветеранів. А їх тільки на Львівщині налічується близько 400 тисяч.
«Велика увага приділяється людям похилого віку, щоб надати їм медичне забезпечення. Не якісь помпезні заходи, а реально допомогти тим літнім людям, які не мають дітей. У День партизанської слави робиться наголос саме на соціальному аспекті. На Галичині ми не маємо поховань партизанів», – каже Ігор Ожиївський.
Сьогодні у школах вчителі мають розповісти дітям про свято партизанської слави і про своїх героїв. А про яких саме розповідатимуть, радянських партизанів чи упівців, вирішуватимуть самі освітяни. В обох львівських архівах відкриють виставки, але так, для звітності, бо якихось сенсаційних матеріалів немає. У Львівському обласному архіві про партизанський рух матеріали зберігаються у 150 фондах. Переважно це звіти про кількість вбитих партизанами німецьких воїнів, численні листівки.
Партизанський рух потребує глибшого дослідження
На Західній Україні радянський партизанський рух почав активно діяти на початку 1944 року. У Карпатах німці за допомогою спеціально вишколених альпійських дивізій розгромили з’єднання Ковпака. Ті, хто вцілів, пробивались до своїх на Полісся. Існує версія істориків, що під час Карпатського рейду ковпаківці мали сутички з вояками ОУН.
Місцеві історики наголошують, що День партизанської слави – ніщо інше, як залишки «радянщини», варто досліджувати цю тему на основі документів і спогадів очевидців. Адже донині виникає чимало запитань, різноманітних спекуляцій довкола партизанського руху, коли мова заходить про спалені українські села у роки Другої Світової війни.
23 вересня минає 68 років від дня розстрілу більше тисячі мешканців волинського села Кортеліси. Селяни Кортеліс – це одна з ілюстрацій, як прості люди страждали від партизанського руху. З одного боку німці вимагали від селян сплачувати податки, не підтримувати партизан, а з іншого партизани погрожували селянам зброєю і вимагали не виконувати німецькі накази. У партизанах і в німецькій поліції були односельці. Однак, коли 23 вересня 1942 року німці розстрілювали понад тисячу людей і спалили їхні хати, то партизани навіть не намгались їх захистити. Трагедія Кортеліс потребує глибокого історичного дослідження, як й інші болючі теми Другої Світової війни, наголошують сьогодні науковці.
Жодна з політичних сил у Львові не заявила про організацію заходів із нагоди Дня партизанської слави, а відтак це свято пройде без провокацій і непомітним для загалу.
