Київський «Мистецький арсенал» ніколи не стане «українським Лувром», як би того не хотіли окремі політики та митці. Колекцію Лувру збирали майже 500 років носії французької корони та їхні чиновники. Натомість, «Арсенал» може стати мистецьким, освітнім, комунікативним центром, в якому демонструватимуть надбання української традиційної культури та кращі зразки сучасного мистецтва України та Європи. Також в «Арсеналі» знайдеться місце для мистецьких форумів, майстер-класів, фестивалів і виставок, мріє директорка комплексу Наталя Заболотна.
Із її ініціативи, до роботи над реставрацією приміщень «Арсеналу» та розробки концепції його розвитку долучені експерти провідних світових музеїв та Ради Європи.
Але не лише «Мистецький арсенал», а й усі музеї України потребують програм розвитку та модернізації, згідно з європейськими стандартами для мистецьких та освітніх установ. Про це Радіо Свобода розповів експерт Ради Європи Олександр Буценко.
«Європейська асоціація музеїв створила дослідницький центр, який працює в усіх країнах Європи, – каже він. – Але Україна не є членом цього центру, як і багатьох інших цікавих ініціатив. Що можна нашим музеям у цій ситуації порадити? Насамперед, зв’язатися з такими організаціями і принаймні отримати інформацію про те, як вони розвиваються; приєднатися до цієї діяльності. Необхідно просто переосмислити, що таке музей, музейний простір? Чи це просто місце знаходження якихось реліквій? Чи це місце, де можна отримувати нові знання, нову інформацію? В Європі музеї по-новому намагаються переосмислити, переорганізувати експозицію, щоб викликати в сучасної людини дотичність або до минулого, або до того, що представлено у музеї».
Європейські музеї та українські реалії
Що заважає українським музеям долучитись до утворюваного європейського музейного простору? Як стверджує київський експерт Микола Скиба, серед іншого, це і брак розуміння владою функцій та ролі музею й відповідного законодавства.
«У нашій державі не виконуються норми законодавства, при тому, що у профільному законі є чітка норма, що держава сприяє розвиткові сучасної музейної інфраструктури, – зауважує експерт. – Держава на капітальні видатки, згідно з вимогами законодавства, по суті не виділяла коштів. Ясна річ, що пошук коштів на проекти, на розвиток музею, на свою якусь специфіку – це завдання самих музеїв. Інше, чого бракує, це все-таки регламентування благодійної діяльності. Уже навіть українські меценати свій законопроект запропонували – а цей документ як потрапив до Верховної Ради, так і лежить там… У багатьох країнах Європи існує у законах така норма, що, якщо благодійник частину своїх прибутків вкладає у підтримку культурної установи чи освітньої програми, то ця частина зараховується йому як сплачений податок».
Така система співпраці між приватним капіталом і благодійними фондами та музеями успішно працює у Швеції, Словенії, Нідерландах; подібну систему запроваджують Фінляндія і Польща. Україна ж, залишаючись осторонь сучасних тенденцій, фінансує заклади культури (включно з музеями) за залишковим принципом, гальмуючи їхній розвиток.
Як зазначають експерти, за таких умов музейний простір Європи розвиватиметься без України, чиї музеї зберігають чимало скарбів.
Із її ініціативи, до роботи над реставрацією приміщень «Арсеналу» та розробки концепції його розвитку долучені експерти провідних світових музеїв та Ради Європи.
Але не лише «Мистецький арсенал», а й усі музеї України потребують програм розвитку та модернізації, згідно з європейськими стандартами для мистецьких та освітніх установ. Про це Радіо Свобода розповів експерт Ради Європи Олександр Буценко.
«Європейська асоціація музеїв створила дослідницький центр, який працює в усіх країнах Європи, – каже він. – Але Україна не є членом цього центру, як і багатьох інших цікавих ініціатив. Що можна нашим музеям у цій ситуації порадити? Насамперед, зв’язатися з такими організаціями і принаймні отримати інформацію про те, як вони розвиваються; приєднатися до цієї діяльності. Необхідно просто переосмислити, що таке музей, музейний простір? Чи це просто місце знаходження якихось реліквій? Чи це місце, де можна отримувати нові знання, нову інформацію? В Європі музеї по-новому намагаються переосмислити, переорганізувати експозицію, щоб викликати в сучасної людини дотичність або до минулого, або до того, що представлено у музеї».
Європейські музеї та українські реалії
«У нашій державі не виконуються норми законодавства, при тому, що у профільному законі є чітка норма, що держава сприяє розвиткові сучасної музейної інфраструктури, – зауважує експерт. – Держава на капітальні видатки, згідно з вимогами законодавства, по суті не виділяла коштів. Ясна річ, що пошук коштів на проекти, на розвиток музею, на свою якусь специфіку – це завдання самих музеїв. Інше, чого бракує, це все-таки регламентування благодійної діяльності. Уже навіть українські меценати свій законопроект запропонували – а цей документ як потрапив до Верховної Ради, так і лежить там… У багатьох країнах Європи існує у законах така норма, що, якщо благодійник частину своїх прибутків вкладає у підтримку культурної установи чи освітньої програми, то ця частина зараховується йому як сплачений податок».
Така система співпраці між приватним капіталом і благодійними фондами та музеями успішно працює у Швеції, Словенії, Нідерландах; подібну систему запроваджують Фінляндія і Польща. Україна ж, залишаючись осторонь сучасних тенденцій, фінансує заклади культури (включно з музеями) за залишковим принципом, гальмуючи їхній розвиток.
Як зазначають експерти, за таких умов музейний простір Європи розвиватиметься без України, чиї музеї зберігають чимало скарбів.
