Київ – У Національному музеї літератури України, що у Києві, відкрили виставку, присвячену 130-й річниці від дня народження Володимира Винниченка, українського письменника й політичного діяча. Експозиція розповідає про три головні пристрасті в житті Винниченка: літературу, політику та живопис.
Відвідувач виставки Роман був здивований, побачивши ще й малярство письменника, адже у школі він лише читав новели й п’єси Винниченка. «Чесно кажучи, я не знав, що Володимир Винниченко ще й малював картини. Дуже цікаво споглянути на експонати, які тут є – це фотографії, рукописи, – ділиться враженнями Роман. – Але я думаю, Володимир Винниченко заслуговує на більше квадратів».
До 130-го дня народження видатного українця експозиція його картин, прижиттєвих видань, літературних творів, фотографій та рукописів зайняла лише маленьку кімнату в Національному музеї літератури України.
Водночас відвідувачка виставки, знавець творчості Винниченка, Раїса Федорівна говорить, що представлена експозиція Винниченка є хоча і скромною, але унікальною. Адже ці твори пройшли довгий шлях, перш ніж їх показали глядачам. «Привезли полотна, які були не в рамах, а згорнуті, і треба було зробити реставрацію, треба було зробити рамки. Треба було знайти такого фахівця, який би це все зробив, який би знайшов правильний колір, який би зрозумів душу Винниченка», – розповідає Раїса Федорівна.
Музею Винниченка досі немає
Ініціатор виставки, заступник директора Інституту літератури НАН України Сергій Гальченко розповідає, що нині близько 90 живописних творів Винниченка, численні фотографії та документи повернулися до України. Так заповідала дружина письменника, Розалія Винниченко.
Але ці матеріали, говорить Гальченко, не мають постійних залів експозиції. Притулком для всього цього залишається Інститут літератури, у фондах якого фактично «мертвим» вантажем перебуває спадок Винниченка.
«Якщо Верховна Рада не ухвалила рішення про відзначення ювілею Винниченка, то я схиляю голову перед моїми колегами-науковцями, які роблять хоч таке, – зазначає літературознавець. – Колись до 50-річчя від дня смерті Винниченка в Музеї літератури експонувалися усі полотна Винниченка, які ми мали на той час. Ця збірка доповнилась і в 2002-му, і в 2010 роках. Музею Винниченка досі немає. Є музей Грушевського, повинен бути і музей Винниченка».
Проблема створення музею, як завжди, у фінансуванні, наголошує Гальченко. Крім того, за кордоном ще залишається майже уся рукописна спадщина Винниченка. Справа в тому, що згідно з заповітом Розалії Винниченко, перед поверненням в Україну з матеріалів письменника повинні бути зроблені копії. Україна, як сторона-одержувач, оригіналів має сплатити за цю процедуру. За словами Гальченка, необхідно всього 200 тисяч доларів, щоб спадок Винниченка остаточно повернувся до України.
Крім виставки у Києві, зазначає літературознавець, картини Винниченка можна побачити в Кіровограді – на батьківщині митця.
Відвідувач виставки Роман був здивований, побачивши ще й малярство письменника, адже у школі він лише читав новели й п’єси Винниченка. «Чесно кажучи, я не знав, що Володимир Винниченко ще й малював картини. Дуже цікаво споглянути на експонати, які тут є – це фотографії, рукописи, – ділиться враженнями Роман. – Але я думаю, Володимир Винниченко заслуговує на більше квадратів».
До 130-го дня народження видатного українця експозиція його картин, прижиттєвих видань, літературних творів, фотографій та рукописів зайняла лише маленьку кімнату в Національному музеї літератури України.
Водночас відвідувачка виставки, знавець творчості Винниченка, Раїса Федорівна говорить, що представлена експозиція Винниченка є хоча і скромною, але унікальною. Адже ці твори пройшли довгий шлях, перш ніж їх показали глядачам. «Привезли полотна, які були не в рамах, а згорнуті, і треба було зробити реставрацію, треба було зробити рамки. Треба було знайти такого фахівця, який би це все зробив, який би знайшов правильний колір, який би зрозумів душу Винниченка», – розповідає Раїса Федорівна.
Музею Винниченка досі немає
Ініціатор виставки, заступник директора Інституту літератури НАН України Сергій Гальченко розповідає, що нині близько 90 живописних творів Винниченка, численні фотографії та документи повернулися до України. Так заповідала дружина письменника, Розалія Винниченко.
Але ці матеріали, говорить Гальченко, не мають постійних залів експозиції. Притулком для всього цього залишається Інститут літератури, у фондах якого фактично «мертвим» вантажем перебуває спадок Винниченка.
«Якщо Верховна Рада не ухвалила рішення про відзначення ювілею Винниченка, то я схиляю голову перед моїми колегами-науковцями, які роблять хоч таке, – зазначає літературознавець. – Колись до 50-річчя від дня смерті Винниченка в Музеї літератури експонувалися усі полотна Винниченка, які ми мали на той час. Ця збірка доповнилась і в 2002-му, і в 2010 роках. Музею Винниченка досі немає. Є музей Грушевського, повинен бути і музей Винниченка».
Проблема створення музею, як завжди, у фінансуванні, наголошує Гальченко. Крім того, за кордоном ще залишається майже уся рукописна спадщина Винниченка. Справа в тому, що згідно з заповітом Розалії Винниченко, перед поверненням в Україну з матеріалів письменника повинні бути зроблені копії. Україна, як сторона-одержувач, оригіналів має сплатити за цю процедуру. За словами Гальченка, необхідно всього 200 тисяч доларів, щоб спадок Винниченка остаточно повернувся до України.
Крім виставки у Києві, зазначає літературознавець, картини Винниченка можна побачити в Кіровограді – на батьківщині митця.