19 років тому Україна не мала альтернативи побудові незалежного економічного механізму, оскільки традиційна радянська модель не могла продовжити існування. У цьому переконаний економіст Олександр Пасхавер.
«Ми не могли не мінятися, бо Радянський Союз політично і економічно вичерпав себе. Якщо казати про якість життя, то десь відсоткам 20 стало жити краще, відсотків 60 мають такі ж умови, але тяжче працюють, із більшими ризиками, а відсотків 20 програли абсолютно», – сказав Пасхавер Радіо Свобода.
Володимир ЛановийЗначне суспільне розшарування за рівнем доходів відзначають також й інші експерти. Президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий вважає, що Україна постійно втрачає шанси на відчутний економічний процес через недосконалість системи, збудованої за ці роки.
«Ми залишились на рівні дикого капіталізму – корупційного, адміністративного, силового. Нецивілізований ринок, де домінують монополії і державне втручання, не має можливостей для захисту споживача. Це, звичайно, відштовхує від України і власних, і іноземних бізнесменів», – зазначає економіст.
Водночас деякі галузі промисловості отримали значний стимул для розвитку, твердить голова центру політичного та економічного аналізу Олександр Кава.
«Пройшла приватизація більшої частини підприємств, багато компаній, які раніше працювали в планових умовах, стали гравцями на світових ринках, – каже він. – Україна, наприклад, стала третьою у світі за експортом сталі, змогла трохи поліпшити ситуацію в сільському господарстві, і зараз щороку обсяги експорту сільськогосподарської продукції з України зростають».
Між соціальним популізмом та економічною доцільністю
Яскравий приклад комплексної економічної трансформації протягом останніх десятиліть продемонструвала Польща, про яку згадав Олександр Пасхавер: «Як казав колись Бальцерович, якщо ти робиш реформи по черзі, то ти не робиш їх зовсім».
Експерти, з якими розмовляло Радо Свобода, вважають, що пріоритети змін за ці роки залишилися тими ж – так само, як і в 1991 році, потрібно оновлювати інфраструктуру, модернізувати суспільство, робити системні реформи. В іншому разі Україна приречена залишатися на роздоріжжі між соціальним популізмом та економічною доцільністю.
«Ми не могли не мінятися, бо Радянський Союз політично і економічно вичерпав себе. Якщо казати про якість життя, то десь відсоткам 20 стало жити краще, відсотків 60 мають такі ж умови, але тяжче працюють, із більшими ризиками, а відсотків 20 програли абсолютно», – сказав Пасхавер Радіо Свобода.
«Ми залишились на рівні дикого капіталізму – корупційного, адміністративного, силового. Нецивілізований ринок, де домінують монополії і державне втручання, не має можливостей для захисту споживача. Це, звичайно, відштовхує від України і власних, і іноземних бізнесменів», – зазначає економіст.
Водночас деякі галузі промисловості отримали значний стимул для розвитку, твердить голова центру політичного та економічного аналізу Олександр Кава.
«Пройшла приватизація більшої частини підприємств, багато компаній, які раніше працювали в планових умовах, стали гравцями на світових ринках, – каже він. – Україна, наприклад, стала третьою у світі за експортом сталі, змогла трохи поліпшити ситуацію в сільському господарстві, і зараз щороку обсяги експорту сільськогосподарської продукції з України зростають».
Між соціальним популізмом та економічною доцільністю
Яскравий приклад комплексної економічної трансформації протягом останніх десятиліть продемонструвала Польща, про яку згадав Олександр Пасхавер: «Як казав колись Бальцерович, якщо ти робиш реформи по черзі, то ти не робиш їх зовсім».
Експерти, з якими розмовляло Радо Свобода, вважають, що пріоритети змін за ці роки залишилися тими ж – так само, як і в 1991 році, потрібно оновлювати інфраструктуру, модернізувати суспільство, робити системні реформи. В іншому разі Україна приречена залишатися на роздоріжжі між соціальним популізмом та економічною доцільністю.
