– Керівники партії «Єдиний центр», а їх тепер багато, говорили за днів 10 до суботнього з’їзду, що буде в партії дуже багато нових облич. І серед них, ледь відкриваючи завісу, казали: буде Марина Ставнійчук. Це було такою великою таємницею.
Однак керівники в партії з’явилися, цілих 10, а Вас, пані Ставнійчук, там немає, хоча на з’їзді Ви й були. Більше того, дали пресі коментарі, що маєте багато пропозицій від різних політичних сил.
Що це, до речі, за пропозиції?
– Я думаю, що сьогодні зарано говорити про конкретні пропозиції. Пропозиції щодо політичної майбутньої діяльності я дійсно маю, але для мене сьогодні очевидно, що найкращий варіант – це зосередитися на діяльності члена Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) з тим, щоб якомога краще допомогти нашій державі у проведенні реформ, які на сьогодні є надзвичайно актуальними.
Якщо говорити про майбутній політичний проект, то я думаю, що прийде час і, можливо, тоді про них варто буде говорити більш детальніше.
– Тобто, місцеві вибори як політика майбутнього Вас не цікавлять?
– Безумовно, це не ті вибори, які цікавлять мене як ту людину, яка, можливо, в майбутньому займеться і політичною діяльністю. На сьогодні для мене є актуальними питання саме фахової, експертної діяльності на терені України.
– На з’їзді, очевидно, висловлювалися якісь застороги стосовно нового закону про місцеві вибори, за яким ми будемо 31 жовтня обирати представників органів місцевого самоврядування.
–Фахове середовище, в тому числі й серед нового керівництва партії «Єдиний центр», до прикладу, є й ті люди, які давно предметно, фахово займаються питанням місцевих виборів.
Скажімо, для мене абсолютно очевидно, що позиції, погляди на якість законодавства про місцеві вибори, яке прийняте Верховною Радою нещодавно, тобто чинний закон, збігаються з поглядами Ігоря Попова, колишнього голови КВУ. Зводяться вони, в принципі, до невтішних характеристик і висновків щодо змісту положень цього закону.
З огляду на це, мені здається, що достатньо серйозним і актуальним питанням є сьогодні внесення змін, доопрацювання цього закону про місцеві вибори, який набув чинності 27 липня 2010 року, хоча б заради того, щоб вибори взагалі мали можливість розпочатися і виборчий процес мав можливість бути проведеним.
– Якщо не будуть внесені зміни, вибори можуть бути зірвані?
–До речі, для мене під величезним сумнівом без змін до цього закону законне проведення виборів місцевих в Україні. Цілий ряд положень цього закону є такими, які, з одного боку, безпосередньо не відповідають Конституції України, є цілий ряд положень, які не гарантують на процедурному, законодавчому рівні законного, відкритого, вільного перебігу виборчого процесу, є цілий ряд норм, які відразу закладають конфліктність у виборчому процесі.
Про цей закон можна говорити з багатьох точок зору. Для мене надзвичайно серйозним питанням є те, що навіть з точки зору розвитку і структурування політичного суспільства і розвитку партійної системи, і насамперед, і найголовніше, з точки розвитку системи місцевого самоврядування, що цей закон практично є кроком назад порівняно навіть з тим законодавством, яке ми мали.
Недивлячись на те, що всі політичні сили, які входять у більшість, у коаліцію у Верховній Раді, які декларували реформування місцевого самоврядування, все ж таки насправді можна спостерігати лише крок назад, якщо не два.
– Керівник Львівської обласної ради Мирослав Сеник сказав, що вони будуть подавати 7 вересня, коли буде сесія Львівської обласної ради, подання до КСУ про неконституційність цього закону.
Найбільше їх турбують мажоритарні округи. Наприклад, є місто Львів і є місто Моршин, кожне з яких буде мати по два депутати в обласній раді. Проте у Львові понад 600 тисяч виборців, а в Моршині – 3,8 тисячі.
–Мене також турбує це питання. Абсолютно очевидний з тими критеріями утворення одномандатних округів як на обласному, так і на районному рівні перекіс у формуванні майбутнього складу цих рад з огляду на те, що буде спостерігатися (от Ви привели один приклад, а я Вам скажу в цілому тенденцію по державі) невиправдане збільшення кількості депутатів районного рівня і зменшення кількості обласних рад.
Це пов’язано з тим, що практично щодо формування округів передбачається якби рівність представництва територіальних громад і кількість громадян за даними органів статистики. Зрозуміло, що органи статистики мають розрахункові цифри, і навіть у своїй приблизній кількості вони є неточними.
– А кому це вигідно?
–Зрозуміло, що цей закон містить цілий ряд положень такого адмінресурсного характеру. Зрозуміло, що це вигідно тим, хто володіє цим адмінресурсом. І в питанні формуванні округів, нерівності наповнення, нерівності кількості голосів виборців в одному і тому ж складі ради є проблема, і в тому, що одномандатні округи будуть утворюватися на надзвичайно короткі строки практично самими радами без можливості реального виправданого строку на оскарження цих дій.
Адже за 50 днів починається виборчий процес. Не пізніше, як за 50 днів повинні ради прийняти відповідне рішення про кількість майбутнього складу ради. Починається вже виборчий процес. І навіть у тому випадку, коли будуть оскаржені відповідні рішення, поїзд уже пішов, виборчий процес йде, пропозиції щодо формування одномандатних зокрема округів, бо багатомандатність збігається з відповідними адміністративно-територіальними одиницями, буде відбуватися.
Зрозуміло, що інформація щодо кількості округів може бути оприлюднена після відповідного рішення ради, а щодо меж і центрів відповідних округів – будуть мати тільки ті, хто буде формувати ці пропозиції, тобто виключно органи виконавчої влади. Зрозуміло, що вже є і в цьому перевага.
Отже, вже навіть по процедурі утворення одномандатних округів я вбачаю, як мінімум, три порушення підходів, принципів і засад, які визначаються Конституцією. Нерівна вага депутатського мандату в різних територіальних громадах в одному складі. Друге – це утворення одномандатних округів у строки, які не дають можливості створення рівних умов для всіх кандидатів. Третє – це необ’єктивна система оскарження тих чи інших порушень, пов’язаних з цією процедурою. Взяли лише одне питання, а таких питань по кожній процедурі маса.
– Якщо, до прикладу, починається новий політичний сезон, Верховна Рада збирається, є варіанти такі... Може Верховна Рада внести зміни?
– Є всі об’єктивні підстави, якщо парламент відповідальний за якість законодавства, якщо Президент України має серйозний намір конституційно, законно провести місцеві вибори, то, безумовно, на початку вересня ще до початку виборчого процесу повинні бути внесені зміни до відповідного закону про місцеві вибори Президентом з тим, щоб вони набули чинності.
Не виключаю, що це може бути зроблено й пізніше з огляду на те, що сьогодні ще й кіт не валявся в цьому питанні.
– Але це під час виборчої кампанії.
–Зазвичай ми маємо таку негативну практику. На жаль, ці місцеві вибори, недивлячись на те, що вони мали б відбутися у конституційні строки ще 30 травня, тобто заздалегідь треба було готуватися і до тієї дати, вже пройшло після того півроку, – якість законодавства така, що не дає можливості якісно провести вибори.
Більше того, Україна вкотре порушує вимоги, котрі зазначалися неодноразово і Радою Європи, і ОБСЄ, й іншими міжнародними експертними організаціями, які спостерігають за перебігом виборів в Україні, про те, що стабільність законодавства повинна бути пов’язана з тим, щоб якість не погіршувалася, а покращувалась з ухваленням, і не пізніше, ніж за півроку до виборчого процесу були ухвалені відповідні закони.
– От Ви кажете: відзначається, що порушує. А санкції якісь можуть бути?
– Сам факт того, що Рада Європи чи інші органи Ради Європи вказують Україні на ті чи інші недоліки, вже є неприємним фактом для України, тому що для будь-якої держави зауваження Ради Європи є жовтою карткою, є серйозним сигналом, що в державі не все так. Не один раз за відповідні порушення стояло питання виключення України чи якогось серйозного попередження. Вже це було.
Сьогодні треба рухатися вперед об’єктивно і не створювати тих умов, за яких органи Ради Європи робили б зауваження українській державі. А якраз закон про місцеві вибори спільно з іншими проблемами, які сьогодні має Україна, цілком може давати підстави для розгляду на сесії ПАРЄ восени питання щодо України.
Мені не зрозуміло те, для чого це робити? Здається, що є всі підстави. Сьогодні в Україні є достатньо сильний Президент, має більшість у парламенті, має свій уряд, реально коаліція може рухатися. Якщо є проблеми в економіці, в фінансовій сфері, в соціальній сфері, можна відверто вести розмову зі своїми людьми, можна говорити про ці проблеми і не за допомогою маніпулювання насамперед й виборчим законодавством про місцеві вибори здобувати ті чи інші результати на виборах.
Набагато краще Україна повинна підійти чи вже підійшла до необхідності ведення відкритої політики. Згубність усіх інших підходів доведена. Ні, знову на ті ж граблі наступаємо.
– Але ж сесія ПАРЄ буде набагато пізніше, ніж у нас вибори. І це буде якби потім, уже після.
– ЯВам приведу один приклад із закону про місцеві вибори. Більшість депутатів, які голосували за цей закон, не прочитали, до прикладу, такої норми, яка пов’язана з тим, що перед Верховною Радою України у разі відповідних порушень можуть звітувати усі виборчі комісії. Безпосередньо вказано: сільські територіальні виборчі комісії. Крім ЦВК! Це є найбільша наруга над самим парламентом, який голосував за закон, що головного організатора виборів – ЦВК, видається, виходячи з положень цього закону, парламент заслухати не може. От сільську територіальну комісію – будь ласка! Оце їм, якби, «катюзі по заслузі» реально.
Тому що якби читали цей закон депутати, хіба, скажімо, фракція комуністів чи фракція Володимира Литвина голосували б після гіркого досвіду парламентських виборів Блоку Литвина в 2006 році? Хіба вони голосували б за такі положення?
Це означає, що у тексті закону свідомо закладений цілий ряд механізмів, які, з одного боку, забезпечують реалізацію адмінресурсу, а з іншого боку, ущемляють навіть права тих політичних сил, які є у парламенті. Вони не мають такої ваги, але вони є у складі коаліції. І навіть такі речі не вичитати в законі і не поправити!
Безумовно, що закон на початку вересня, ще бажано до початку виборчого процесу доопрацювати.
– Наразі давайте послухаємо думку політолога Тараса Березовця. На його думку, які зміни можуть вносити теоретично?
Тарас БерезовецьТарас Березовець: Тому Партія регіонів прекрасно розуміє, що там, де вона самостійно не може виграти, у тих регіонах, де вона не може самостійно виграти, очевидно, слід заручитися підтримкою інших, сателітних політичних проектів, а для цього, можливо, доведеться зняти норму про заборону участі блокам, тому що є там низка блоків, які можуть зіграти на «підхваті» в Партії регіонів.
Але я думаю, що головні зміни все-таки стосуватимуться зміни правил участі на мажоритарних виборах, тому що Партія регіонів, звичайно, буде робити собі режим максимального сприяння, і по пропорційній системі вони фактично зробили вже собі поле для маневру максимальне, тому їм зараз треба міняти правила гри на мажоритарні.
– Чи будуть вноситися саме такі зміни?
– Можливо. Але я думаю, що серйозних політичних аспектів законодавства про місцеві вибори зміни не торкнуться.
І тут варто говорити про те, що преференції пропорційна система закритих списків дає не лише Партії регіонів, а й іншим суб’єктам виборчого процесу – великим політичним силам. І тут очевидно.
Що стосується мажоритарних округів, то тут я згодна, що зміни будуть внесені. Для мене дивним виглядає відсутність положення про наявність програм для кандидатів, які балотуються на місцевих виборах. Вибачте, то що тоді взагалі відбувається? Сутність виборів якраз і полягає у конкурсі реально програм, ідей, пропозицій.
– Але ж Ви знаєте, що вони все рівно не виконуються.
– Якщо ми говоримо, що місцеві вибори в державі проводяться задля того, щоб держава рухалася вперед, вводиться мажоритарна частина виборчої частини задля того, щоб персоніфікувати депутата, щоб персоніфікувати стосунки між виборцем і його депутатом, щоб знали в обличчя, то, вибачте, якщо немає програми кандидата, про що ми говоримо, про яку сутність взагалі виборів як інституту, який формує владу, можна говорити?
– Ви говорите, що без програми ніяк. А виходить, що кандидатові в мери без партії ніяк.
Приміром, в одному з інтерв’ю міський голова Львова Андрій Садовий каже, що він не знає, від якої партії йому йти. Він хотів би бути самовисуванцем, йому різні партії пропонують… І як йому бути - він повинен бути від партії?
–Шкода, що на рівні висування, в тому числі й на посаду міського голови, існує лише інститут партійного висування. Безумовно, стандарту у цьому питанні загального немає – кожна країна має свої особливості. Але абсолютно очевидно, що є стандартом те, що коли існує партійне висування на місцевих виборах, то в паралельному режимі повинен існувати й механізм самовисування.
І це стосується як висування безпосередньо на посаду міського, селищного, сільського голови, так само стосовно до нас, до України, це повинно стосуватися і кандидатів у мажоритарних округах, бо насправді тут порушується природна місцевого самоврядування.
Вибори місцеві є специфічними, вони реально повинні давати новий якісний і кількісний склад органів місцевого самоврядування. Основне завдання полягає в тому, щоб вирішувати інтереси місцевих жителів – забезпечувати існування, життєдіяльність територіальної громади. Коли ж починається з гарними вивісками структурування партійної системи, структурування суспільства, бо дійсно демократія має в основі своїй насамперед партійну складову, партійна демократія, то це, власне, погане маскування, бо стандарт європейський полягає в тому, що при партійному висуванні має існувати й інститут самовисування...
Щодо блоків на виборах. Україна, якщо ми говоримо про партійне структурування, повинна, в тому числі й за допомогою виборчого законодавства, робити партію, ідеологічну структуру основним суб’єктом політичних відносин. І це правильно. Але на одну цю перевагу є стільки мінусів, що про позитив навряд чи можна говорити.
Однак керівники в партії з’явилися, цілих 10, а Вас, пані Ставнійчук, там немає, хоча на з’їзді Ви й були. Більше того, дали пресі коментарі, що маєте багато пропозицій від різних політичних сил.
Що це, до речі, за пропозиції?
– Я думаю, що сьогодні зарано говорити про конкретні пропозиції. Пропозиції щодо політичної майбутньої діяльності я дійсно маю, але для мене сьогодні очевидно, що найкращий варіант – це зосередитися на діяльності члена Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) з тим, щоб якомога краще допомогти нашій державі у проведенні реформ, які на сьогодні є надзвичайно актуальними.
Якщо говорити про майбутній політичний проект, то я думаю, що прийде час і, можливо, тоді про них варто буде говорити більш детальніше.
– Тобто, місцеві вибори як політика майбутнього Вас не цікавлять?
– Безумовно, це не ті вибори, які цікавлять мене як ту людину, яка, можливо, в майбутньому займеться і політичною діяльністю. На сьогодні для мене є актуальними питання саме фахової, експертної діяльності на терені України.
– На з’їзді, очевидно, висловлювалися якісь застороги стосовно нового закону про місцеві вибори, за яким ми будемо 31 жовтня обирати представників органів місцевого самоврядування.
–
Достатньо серйозним і актуальним питанням є сьогодні внесення змін, доопрацювання цього закону про місцеві вибори, хоча б заради того, щоб вибори взагалі мали можливість розпочатися.
Скажімо, для мене абсолютно очевидно, що позиції, погляди на якість законодавства про місцеві вибори, яке прийняте Верховною Радою нещодавно, тобто чинний закон, збігаються з поглядами Ігоря Попова, колишнього голови КВУ. Зводяться вони, в принципі, до невтішних характеристик і висновків щодо змісту положень цього закону.
З огляду на це, мені здається, що достатньо серйозним і актуальним питанням є сьогодні внесення змін, доопрацювання цього закону про місцеві вибори, який набув чинності 27 липня 2010 року, хоча б заради того, щоб вибори взагалі мали можливість розпочатися і виборчий процес мав можливість бути проведеним.
– Якщо не будуть внесені зміни, вибори можуть бути зірвані?
–
Про цей закон можна говорити з багатьох точок зору. Для мене надзвичайно серйозним питанням є те, що навіть з точки зору розвитку і структурування політичного суспільства і розвитку партійної системи, і насамперед, і найголовніше, з точки розвитку системи місцевого самоврядування, що цей закон практично є кроком назад порівняно навіть з тим законодавством, яке ми мали.
Недивлячись на те, що всі політичні сили, які входять у більшість, у коаліцію у Верховній Раді, які декларували реформування місцевого самоврядування, все ж таки насправді можна спостерігати лише крок назад, якщо не два.
– Керівник Львівської обласної ради Мирослав Сеник сказав, що вони будуть подавати 7 вересня, коли буде сесія Львівської обласної ради, подання до КСУ про неконституційність цього закону.
Найбільше їх турбують мажоритарні округи. Наприклад, є місто Львів і є місто Моршин, кожне з яких буде мати по два депутати в обласній раді. Проте у Львові понад 600 тисяч виборців, а в Моршині – 3,8 тисячі.
–
Це пов’язано з тим, що практично щодо формування округів передбачається якби рівність представництва територіальних громад і кількість громадян за даними органів статистики. Зрозуміло, що органи статистики мають розрахункові цифри, і навіть у своїй приблизній кількості вони є неточними.
– А кому це вигідно?
–
Адже за 50 днів починається виборчий процес. Не пізніше, як за 50 днів повинні ради прийняти відповідне рішення про кількість майбутнього складу ради. Починається вже виборчий процес. І навіть у тому випадку, коли будуть оскаржені відповідні рішення, поїзд уже пішов, виборчий процес йде, пропозиції щодо формування одномандатних зокрема округів, бо багатомандатність збігається з відповідними адміністративно-територіальними одиницями, буде відбуватися.
Зрозуміло, що інформація щодо кількості округів може бути оприлюднена після відповідного рішення ради, а щодо меж і центрів відповідних округів – будуть мати тільки ті, хто буде формувати ці пропозиції, тобто виключно органи виконавчої влади. Зрозуміло, що вже є і в цьому перевага.
Отже, вже навіть по процедурі утворення одномандатних округів я вбачаю, як мінімум, три порушення підходів, принципів і засад, які визначаються Конституцією. Нерівна вага депутатського мандату в різних територіальних громадах в одному складі. Друге – це утворення одномандатних округів у строки, які не дають можливості створення рівних умов для всіх кандидатів. Третє – це необ’єктивна система оскарження тих чи інших порушень, пов’язаних з цією процедурою. Взяли лише одне питання, а таких питань по кожній процедурі маса.
– Якщо, до прикладу, починається новий політичний сезон, Верховна Рада збирається, є варіанти такі... Може Верховна Рада внести зміни?
– Є всі об’єктивні підстави, якщо парламент відповідальний за якість законодавства, якщо Президент України має серйозний намір конституційно, законно провести місцеві вибори, то, безумовно, на початку вересня ще до початку виборчого процесу повинні бути внесені зміни до відповідного закону про місцеві вибори Президентом з тим, щоб вони набули чинності.
Не виключаю, що це може бути зроблено й пізніше з огляду на те, що сьогодні ще й кіт не валявся в цьому питанні.
– Але це під час виборчої кампанії.
–
Більше того, Україна вкотре порушує вимоги, котрі зазначалися неодноразово і Радою Європи, і ОБСЄ, й іншими міжнародними експертними організаціями, які спостерігають за перебігом виборів в Україні, про те, що стабільність законодавства повинна бути пов’язана з тим, щоб якість не погіршувалася, а покращувалась з ухваленням, і не пізніше, ніж за півроку до виборчого процесу були ухвалені відповідні закони.
– От Ви кажете: відзначається, що порушує. А санкції якісь можуть бути?
– Сам факт того, що Рада Європи чи інші органи Ради Європи вказують Україні на ті чи інші недоліки, вже є неприємним фактом для України, тому що для будь-якої держави зауваження Ради Європи є жовтою карткою, є серйозним сигналом, що в державі не все так. Не один раз за відповідні порушення стояло питання виключення України чи якогось серйозного попередження. Вже це було.
Сьогодні треба рухатися вперед об’єктивно і не створювати тих умов, за яких органи Ради Європи робили б зауваження українській державі. А якраз закон про місцеві вибори спільно з іншими проблемами, які сьогодні має Україна, цілком може давати підстави для розгляду на сесії ПАРЄ восени питання щодо України.
Мені не зрозуміло те, для чого це робити? Здається, що є всі підстави. Сьогодні в Україні є достатньо сильний Президент, має більшість у парламенті, має свій уряд, реально коаліція може рухатися. Якщо є проблеми в економіці, в фінансовій сфері, в соціальній сфері, можна відверто вести розмову зі своїми людьми, можна говорити про ці проблеми і не за допомогою маніпулювання насамперед й виборчим законодавством про місцеві вибори здобувати ті чи інші результати на виборах.
Набагато краще Україна повинна підійти чи вже підійшла до необхідності ведення відкритої політики. Згубність усіх інших підходів доведена. Ні, знову на ті ж граблі наступаємо.
– Але ж сесія ПАРЄ буде набагато пізніше, ніж у нас вибори. І це буде якби потім, уже після.
– Я
Тому що якби читали цей закон депутати, хіба, скажімо, фракція комуністів чи фракція Володимира Литвина голосували б після гіркого досвіду парламентських виборів Блоку Литвина в 2006 році? Хіба вони голосували б за такі положення?
Це означає, що у тексті закону свідомо закладений цілий ряд механізмів, які, з одного боку, забезпечують реалізацію адмінресурсу, а з іншого боку, ущемляють навіть права тих політичних сил, які є у парламенті. Вони не мають такої ваги, але вони є у складі коаліції. І навіть такі речі не вичитати в законі і не поправити!
Безумовно, що закон на початку вересня, ще бажано до початку виборчого процесу доопрацювати.
– Наразі давайте послухаємо думку політолога Тараса Березовця. На його думку, які зміни можуть вносити теоретично?
Але я думаю, що головні зміни все-таки стосуватимуться зміни правил участі на мажоритарних виборах, тому що Партія регіонів, звичайно, буде робити собі режим максимального сприяння, і по пропорційній системі вони фактично зробили вже собі поле для маневру максимальне, тому їм зараз треба міняти правила гри на мажоритарні.
– Чи будуть вноситися саме такі зміни?
– Можливо. Але я думаю, що серйозних політичних аспектів законодавства про місцеві вибори зміни не торкнуться.
І тут варто говорити про те, що преференції пропорційна система закритих списків дає не лише Партії регіонів, а й іншим суб’єктам виборчого процесу – великим політичним силам. І тут очевидно.
Що стосується мажоритарних округів, то тут я згодна, що зміни будуть внесені. Для мене дивним виглядає відсутність положення про наявність програм для кандидатів, які балотуються на місцевих виборах. Вибачте, то що тоді взагалі відбувається? Сутність виборів якраз і полягає у конкурсі реально програм, ідей, пропозицій.
– Але ж Ви знаєте, що вони все рівно не виконуються.
– Якщо ми говоримо, що місцеві вибори в державі проводяться задля того, щоб держава рухалася вперед, вводиться мажоритарна частина виборчої частини задля того, щоб персоніфікувати депутата, щоб персоніфікувати стосунки між виборцем і його депутатом, щоб знали в обличчя, то, вибачте, якщо немає програми кандидата, про що ми говоримо, про яку сутність взагалі виборів як інституту, який формує владу, можна говорити?
– Ви говорите, що без програми ніяк. А виходить, що кандидатові в мери без партії ніяк.
Приміром, в одному з інтерв’ю міський голова Львова Андрій Садовий каже, що він не знає, від якої партії йому йти. Він хотів би бути самовисуванцем, йому різні партії пропонують… І як йому бути - він повинен бути від партії?
–
І це стосується як висування безпосередньо на посаду міського, селищного, сільського голови, так само стосовно до нас, до України, це повинно стосуватися і кандидатів у мажоритарних округах, бо насправді тут порушується природна місцевого самоврядування.
Вибори місцеві є специфічними, вони реально повинні давати новий якісний і кількісний склад органів місцевого самоврядування. Основне завдання полягає в тому, щоб вирішувати інтереси місцевих жителів – забезпечувати існування, життєдіяльність територіальної громади. Коли ж починається з гарними вивісками структурування партійної системи, структурування суспільства, бо дійсно демократія має в основі своїй насамперед партійну складову, партійна демократія, то це, власне, погане маскування, бо стандарт європейський полягає в тому, що при партійному висуванні має існувати й інститут самовисування...
Щодо блоків на виборах. Україна, якщо ми говоримо про партійне структурування, повинна, в тому числі й за допомогою виборчого законодавства, робити партію, ідеологічну структуру основним суб’єктом політичних відносин. І це правильно. Але на одну цю перевагу є стільки мінусів, що про позитив навряд чи можна говорити.
