Джерелом запашного диму у храмах є спеціальна ароматична речовина ладан, розповідає протоієрей Костянтин Прилипчук, викладач Київської духовної семінарії. За його словами, основним компонентом ладану, який використовує православна церква, є ароматична смола дерева.
Вже до смоли в процесі варіння додаються різні ароматичні есенції. Коли все це вариво затвердіє, його ділять на дрібні шматочки. В спеціальну посудину – кадило – зверху над розпеченим вугіллям кладуть шматочки ладану, який тліє і димить.
Рецепти різні – мета одна
У різних церквах, зазначає протоієрей Костянтин, рецепти виготовлення ладану різні, але мета, з якою його використовують, єдина для всіх. «В одному з церковних пісноспівів, які мають походження зі Старого Завіту, є слова: «Да исправится молитва моя, яко кадило пред тобою», – зауважує протоієрей. – Тобто, ми просимо щоб наші молитви возносились до Бога, як ладан із кадильниці».
Римо-католик, отець Франциск Ботвина, настоятель парафії Святого Франциска на Оболоні, зазначає, що в католицькій церкві вважається шляхетним закупити вже готовий ладан десь зі святих місць. На його думку, постачання ладану у церкву поставлено на комерційну основу і є досить прибутковим бізнесом. Але не кожен храм має можливість закупити ладан, скажімо, з Єрусалима чи Греції, тому роблять його самостійно.
«Такі робимо мішанки – зілля сушене, живиця, кориця, якийсь бальзам, – пояснює отець Франциск. – Дуже такого рецепту, щоб по-канону, немає. Ладан і дим, який він видає, має бути не ядучий, а приємний для людей, які є в храмі у великій кількості».
Грецький ладан – найпопулярніший
У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Радіо Свобода розповіли, що використовують ладан різного виробництва: зварений в Україні, Росії чи Греції.
У монастирському ж магазині говорять про очевидну монополію грецького ладану. Мовляв, покупців приваблює іноземна етикетка та позначка «освячено на Афоні». Продавці церковних дрібничок говорять, що український ладан за якістю хоча і поступається грецькому, але коштує значно дешевше.
Вже до смоли в процесі варіння додаються різні ароматичні есенції. Коли все це вариво затвердіє, його ділять на дрібні шматочки. В спеціальну посудину – кадило – зверху над розпеченим вугіллям кладуть шматочки ладану, який тліє і димить.
Рецепти різні – мета одна
У різних церквах, зазначає протоієрей Костянтин, рецепти виготовлення ладану різні, але мета, з якою його використовують, єдина для всіх. «В одному з церковних пісноспівів, які мають походження зі Старого Завіту, є слова: «Да исправится молитва моя, яко кадило пред тобою», – зауважує протоієрей. – Тобто, ми просимо щоб наші молитви возносились до Бога, як ладан із кадильниці».
Римо-католик, отець Франциск Ботвина, настоятель парафії Святого Франциска на Оболоні, зазначає, що в католицькій церкві вважається шляхетним закупити вже готовий ладан десь зі святих місць. На його думку, постачання ладану у церкву поставлено на комерційну основу і є досить прибутковим бізнесом. Але не кожен храм має можливість закупити ладан, скажімо, з Єрусалима чи Греції, тому роблять його самостійно.
«Такі робимо мішанки – зілля сушене, живиця, кориця, якийсь бальзам, – пояснює отець Франциск. – Дуже такого рецепту, щоб по-канону, немає. Ладан і дим, який він видає, має бути не ядучий, а приємний для людей, які є в храмі у великій кількості».
Грецький ладан – найпопулярніший
У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Радіо Свобода розповіли, що використовують ладан різного виробництва: зварений в Україні, Росії чи Греції.
У монастирському ж магазині говорять про очевидну монополію грецького ладану. Мовляв, покупців приваблює іноземна етикетка та позначка «освячено на Афоні». Продавці церковних дрібничок говорять, що український ладан за якістю хоча і поступається грецькому, але коштує значно дешевше.
