Вхід на Київський іподром є зараз безкоштовним. Гроші йому надає міська влада. Держава не виділяє жодної копійки. Корм для коней та догляд за ними – проблема коневласників, інфраструктура – питання самого іподрому, розповів директор Київського іподрому Владислав Подопригора.
Але муніципальних коштів вистачає лише на зарплату працівникам. Зокрема, не вистачає на розвиток та на ремонт підприємства, підкреслює Владислав Подопригора. Саме тому любителі коней та іподромів наполягають на легалізації тоталізаторів.
Львівський іподром – один з найстаріших в Україні
Історія кінних перегонів у місті Лева розпочалася ще у 1843 році. А у 1926 році львівський магістрат виділив 43 гектари землі для іподрому. Однак Друга Світова війна зламала усі плани щодо розвитку кінного спорту. Щоправда, у 1977 році він знову запрацював, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода.
З 1968 до 1977 років у Львові будували новий іподром. Він має єдину в Україні трав’яну скакову доріжку. Площа самого львівського іподрому – це майже 90 гектарів землі, яку в міста орендує приватна фірма. Тут і спортивні споруди, складські приміщення, овочесховище, конюшні на майже 200 голів коней, ветеринарний лазарет та ізолятор, чимало інших необхідних споруд для функціонування іподрому.
Одну із проблем, яку хочуть вирішити власники іподрому - це знайти фінансові можливості для участі спортсменів у престижних міжнародних змаганнях. У Львові не лише збереглись спортивні традиції, але й є тренери високого міжнародного рівня, імениті спортсмени і гарні коні.
«Сьогодні іподром гине …»
Розквіт іподромів припав на ті часи, коли кінь був і розкішшю і засобом пересування. У Києві спершу іподром розташовувався у центрі Києва, на Печерську, на вулиці Суворова (трибуни - на 12 тисяч глядачів), а потім «переїхав» у район Теремки, згадує історик Дмитро Малаков.
«Сьогодні іподром гине, той що існує. Сьогодні добрячий кінь вартує більше, ніж автівка. У радянські часи тоталізатор був механічний, не електронний, який виключав будь-які втручання. Він одразу відраховував все і видатки для держави, і гонорари учасникам і все інше», - зауважив історик.
«Було заборонено все, а тоталізатор на іподромі був завжди»
Кінні перегони це спорт, видовище і азартна гра одночасно, стверджує львів’янин Зиновій, який 32 роки поспіль відвідує іподром. На його думку, на відміну від лотерей, тоталізатор – це інтелектуальна азартна гра. Для того щоб вигравати на кінних перегонах, каже він, треба дуже багато знати і про коней, і про жокеїв і про їхні виступи.
«І коли гравець робить ставку перед скачками, а це, як правило, пів години, в нього мізки просто киплять. Він думає, прикидає, вагається. Тобто задоволення гравцям приносить сам оцей процес», - розповів чоловік.
У часи СРСР, зазначає Зиновій, тоталізатор був єдиною дозволеною азартною грою. «Було заборонено все, а тоталізатор на іподромі був завжди. В наші часи його тільки заборонили. Завжди була певна кількість гравців, таких людей було багато в 70-80-ті роки. 200-300 рублів – це був максимальний виграш», - розповів львів’янин.
А зараз ставки робити не можна - це заборонено законом, зазначає директор Київського іподрому Владислав Подопригора. Він сподівається, що Закон «Про азартні ігри», який планує ухвалити Кабінет Міністрів України, полегшить роботу іподромів.
«Хоча власники іподромів України готують свій проект закону про тоталізатор, який дасть нам друге дихання в цій галузі. Там планується, що ставки будуть можливі. Адже у всьому світі це вважається нормальною практикою, коли людина приходить на іподром, то може поставити на будь-якого коня ставку. Це нормально», - повідомив Владислав Подопригора.
Перегони проводять щотижня, але відвідуваність могла б бути і кращою, зауважив директор Київського іподрому. «Незабаром будемо проводити рекламну кампанію, з метою популяризації рисистих перегонів серед населення Києва – це дуже яскраве дійство, яке дуже популярне в країнах Європи», - сказав він.
Іподром у приватні руки
Щоб іподроми приносили прибуток і поповнювали через податки держбюджет, їх варто передати у приватні руки. Але за умови, що після приватизації вони залишаться іподромами, а не майданчиком для чергового житлового чи офісного хмарочосу, вважає економіст Олександро Жолудь.
«Наскільки я розумію, в нас держава розведенням активно не займається, відповідно це виглядає доцільно. Єдине – якщо він знаходиться, наприклад, в центрі міста або в іншому місці, на надто дорогій землі – його можуть купити для того, аби на його місці щось побудувати. В такому випадку звичайно виникають питання», - сказав економіст.
Кінні перегони у Чехії нараховують більш ніж столітню традицію
У десятимільйонній Чехії є чотири іподроми - лише зараз цей (як ще його називають) королівський спорт стає популярним, незважаючи на давню історію, зазначає празька журналістка Радіо Свобода.
Ще донедавна в Чехії можна було ставити на коней виключно на перегонах. Кілька років тому закон змінився. Тепер ставки на кінських перегонах приймають тоталізатори. Зокрема, один з них укладений на основі договору з організаторами перегонів, річний обіг коштів у ньому становить понад 2 мільйони доларів США. Курси на кожен забіг мають право встановлювати тільки фахівці перегонів.
І такий важливий пункт цього Закону: «виручені кошти зі ставок можна використовувати тільки на дотації, що підуть на плекання племен бігових коней, розбудову іподромів, інші подібні цілі».
У найбільшому у світі іподромі теж не можна робити скачки. Цей іподром розташований у Дубаї. У ньому немає віконець букмекерських контор. Натомість є двадцять тисяч місць для глядачів, п’ятизірковий готель, кінотеатр і пристань для яхт.
Але муніципальних коштів вистачає лише на зарплату працівникам. Зокрема, не вистачає на розвиток та на ремонт підприємства, підкреслює Владислав Подопригора. Саме тому любителі коней та іподромів наполягають на легалізації тоталізаторів.
Львівський іподром – один з найстаріших в Україні
Історія кінних перегонів у місті Лева розпочалася ще у 1843 році. А у 1926 році львівський магістрат виділив 43 гектари землі для іподрому. Однак Друга Світова війна зламала усі плани щодо розвитку кінного спорту. Щоправда, у 1977 році він знову запрацював, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода.
З 1968 до 1977 років у Львові будували новий іподром. Він має єдину в Україні трав’яну скакову доріжку. Площа самого львівського іподрому – це майже 90 гектарів землі, яку в міста орендує приватна фірма. Тут і спортивні споруди, складські приміщення, овочесховище, конюшні на майже 200 голів коней, ветеринарний лазарет та ізолятор, чимало інших необхідних споруд для функціонування іподрому.
Одну із проблем, яку хочуть вирішити власники іподрому - це знайти фінансові можливості для участі спортсменів у престижних міжнародних змаганнях. У Львові не лише збереглись спортивні традиції, але й є тренери високого міжнародного рівня, імениті спортсмени і гарні коні.
«Сьогодні іподром гине …»
Розквіт іподромів припав на ті часи, коли кінь був і розкішшю і засобом пересування. У Києві спершу іподром розташовувався у центрі Києва, на Печерську, на вулиці Суворова (трибуни - на 12 тисяч глядачів), а потім «переїхав» у район Теремки, згадує історик Дмитро Малаков.
«Сьогодні іподром гине, той що існує. Сьогодні добрячий кінь вартує більше, ніж автівка. У радянські часи тоталізатор був механічний, не електронний, який виключав будь-які втручання. Він одразу відраховував все і видатки для держави, і гонорари учасникам і все інше», - зауважив історик.
«Було заборонено все, а тоталізатор на іподромі був завжди»
Кінні перегони це спорт, видовище і азартна гра одночасно, стверджує львів’янин Зиновій, який 32 роки поспіль відвідує іподром. На його думку, на відміну від лотерей, тоталізатор – це інтелектуальна азартна гра. Для того щоб вигравати на кінних перегонах, каже він, треба дуже багато знати і про коней, і про жокеїв і про їхні виступи.
«І коли гравець робить ставку перед скачками, а це, як правило, пів години, в нього мізки просто киплять. Він думає, прикидає, вагається. Тобто задоволення гравцям приносить сам оцей процес», - розповів чоловік.
У часи СРСР, зазначає Зиновій, тоталізатор був єдиною дозволеною азартною грою. «Було заборонено все, а тоталізатор на іподромі був завжди. В наші часи його тільки заборонили. Завжди була певна кількість гравців, таких людей було багато в 70-80-ті роки. 200-300 рублів – це був максимальний виграш», - розповів львів’янин.
А зараз ставки робити не можна - це заборонено законом, зазначає директор Київського іподрому Владислав Подопригора. Він сподівається, що Закон «Про азартні ігри», який планує ухвалити Кабінет Міністрів України, полегшить роботу іподромів.
«Хоча власники іподромів України готують свій проект закону про тоталізатор, який дасть нам друге дихання в цій галузі. Там планується, що ставки будуть можливі. Адже у всьому світі це вважається нормальною практикою, коли людина приходить на іподром, то може поставити на будь-якого коня ставку. Це нормально», - повідомив Владислав Подопригора.
Перегони проводять щотижня, але відвідуваність могла б бути і кращою, зауважив директор Київського іподрому. «Незабаром будемо проводити рекламну кампанію, з метою популяризації рисистих перегонів серед населення Києва – це дуже яскраве дійство, яке дуже популярне в країнах Європи», - сказав він.
Іподром у приватні руки
Щоб іподроми приносили прибуток і поповнювали через податки держбюджет, їх варто передати у приватні руки. Але за умови, що після приватизації вони залишаться іподромами, а не майданчиком для чергового житлового чи офісного хмарочосу, вважає економіст Олександро Жолудь.
«Наскільки я розумію, в нас держава розведенням активно не займається, відповідно це виглядає доцільно. Єдине – якщо він знаходиться, наприклад, в центрі міста або в іншому місці, на надто дорогій землі – його можуть купити для того, аби на його місці щось побудувати. В такому випадку звичайно виникають питання», - сказав економіст.
Кінні перегони у Чехії нараховують більш ніж столітню традицію
У десятимільйонній Чехії є чотири іподроми - лише зараз цей (як ще його називають) королівський спорт стає популярним, незважаючи на давню історію, зазначає празька журналістка Радіо Свобода.
Ще донедавна в Чехії можна було ставити на коней виключно на перегонах. Кілька років тому закон змінився. Тепер ставки на кінських перегонах приймають тоталізатори. Зокрема, один з них укладений на основі договору з організаторами перегонів, річний обіг коштів у ньому становить понад 2 мільйони доларів США. Курси на кожен забіг мають право встановлювати тільки фахівці перегонів.
І такий важливий пункт цього Закону: «виручені кошти зі ставок можна використовувати тільки на дотації, що підуть на плекання племен бігових коней, розбудову іподромів, інші подібні цілі».
У найбільшому у світі іподромі теж не можна робити скачки. Цей іподром розташований у Дубаї. У ньому немає віконець букмекерських контор. Натомість є двадцять тисяч місць для глядачів, п’ятизірковий готель, кінотеатр і пристань для яхт.
